ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

21 квітня 2015 рокум. ПолтаваСправа № 816/1062/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Горобця О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_1

до відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

треті особи 1. Хорольський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області 2. Управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавської області

про визнання дій безпідставними та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, треті особи: Хорольський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавської області про

- визнання дій Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області безпідставними та зобов'язання відповідача вчинити дії;

- визнання дій Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку грошового утримання (заробітної плати) за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 протиправними;

- зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період з 25.07.1986 по 25.08.1986 за час робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС та видати довідку через підпорядкований підрозділ - Хорольський РВ УМВС в Полтавській області про грошове утримання з урахуванням перерахунку за перебування в стані бойової готовності, наведеного в довідці № 900 від 06.02.2014 (а.с.14а), та відповідно до положень і постанови РМ СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986, наказів МВС СРСР № 0130 від 11.06.1986 і № 0189 від 30.06.1986 з урахуванням підвищення грошового забезпечення, збільшеного в два рази, згідно з постановою ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР і ВЦРҐІС № 524-156 від 07.02.1986, нарахування премії - 60 % від нарахування на підвищену заробітну плату відповідно до постанови РМ СРСР і ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986 та постанови РМ УРСРС і Української республіканської ради професійних Спілок № 207-7 від 10.06.1986.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне:

у період проходження служби в органах МВС на посаді офіцерського складу наказом управління МВС позивач був направлений у складі зведеного загону протипожежної служби Полтавської області на виконання робіт в зону Чорнобильської АЕС, де знаходився безвиїзно з 25 липня по 25 серпня 1986 року (32 доби) безпосередньо на АЕС (а.с. 14);

17 травня 2002 року військово-лікарська комісія УМВС України в Полтавській області на основі ст.ст. 41б; 446; 71в; 23в; 61г; 72г; 43г графи II Розділу хвороб і фізичних вад (наказ МВС України від 06.02.2001 № 85) встановила причинний зв'язок захворювання з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС;

З 2002 року по 2009 рік позивач перебував на військовій пенсії як пенсіонер МВС та був визнаний інвалідом II групи по захворюванню, пов'язаному з виконанням робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС при виконанні службових обов'язків;

за рішенням суду з серпня 2009 року по 01.11.2011 отримував пенсію як ліквідатор аварії на ЧАЕС згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

з 01.01.2012 вступила в силу Постанова Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, відповідно до якої пенсія нараховується з розрахунку оплати в зоні ЧАЕС в 1986 році;

у березні 2015 року позивач дізнався, що розрахунок розміру належної до виплати пенсії не відповідає фактичним обставинам, оскільки він здійснений на підставі довідки Хорольського РВ УМВС від 06.02.2014 № 900 (а.с.14а) за фактичну роботу в зоні ліквідації аварії на ЧАЕС, з якої обчислена пенсія; при заповнені довідки про заробітну плату не були враховані деякі урядові постанови та відомчі накази, зокрема постанова РМ СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986, накази МВС СРСР № 0130 від 11.06.1986 і № 0189 від 30.06.1986; дана довідка не враховує підвищення грошового забезпечення, збільшеного в два рази, згідно з постановою ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР і ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986, нарахування премії - 60 % від нарахування на підвищену заробітну плату відповідно до постанови РМ СРСР і ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986.

21 квітня 2015 року позивачем через канцелярію суду надано письмове пояснення щодо відсутності пропуску строку для звернення до адміністративного суду, у якому ОСОБА_1 зазначає про те, що у довідці № 900 від 06.02.2014, виданій Хорольським РВ УМВС, неправильно зроблені розрахунки заробітної плати за 1986 рік в зоні ЧАЕС, він про це не знав. Про те, що права позивача порушені, він дізнався лише в березні 2015 року (а.с.78).

18.03.2015 позивач звернувся до УМ ВСУ в Полтавській області про видачу нової довідка з урахуваннями вищезазначених нормативних актів. УМ ВСУ в Полтавській області листом від 26.03.2015 № 4/М-6/ОП відмовило позивачу у видачі нової довідки (а.с. 16).

Указане, за твердженням позивача, і стало підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідач у письмових поясненнях від 20.04.2015 № 36/176/2015 зазначає, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду. При цьому, відповідач заперечує проти позовних вимог (а.с. 67).

Від третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, згідно з якими вказана третя особа просила відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника управління (а.с.73).

Представник третьої особи - Хорольський РВ УМВСУ в Полтавській області у судове засідання не з'явився, проте, надав клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.75) та у заяві від 14.04.2015 зазначив про невизнання позову (а.с.76).

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25 серпня 1986 року начальником протипожежної служби у зоні ліквідації наслідків аварії на АЕС видано довідку про перебування ОСОБА_1 у зоні Чорнобильської АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року, у якій зазначено, що доба, відпрацьована у зоні Чорнобильської АЕС, оплачується згідно з постановою ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР і ВЦРПС № 524-156 від 07.05.1986, наказів МВС СРСР № 0130 від 11.06.1986 і № 0149 від 26.05.1986 та постанови РМ СРСР та ВЦРПС № 665-195 від 05.06.1986 (а.с.14).

Постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 03.07.2012 у справі № 1628/580/12 (рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень реєстраційний №26083104) задоволено позов ОСОБА_1 до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Хорольський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірних дій, а саме: визнані неправомірними дії Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України в Полтавській області щодо перерахунку ОСОБА_1 оплати праці за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року з урахуванням постанов Ради міністрів УРСР від 08.05.1986 № 168/5, Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ СРСР та ВЦСПС від 07.05.1986 № 524-156, які раніше були під грифом "секретно" "для службового користування" про підвищену оплату в подвійному розмірі, кратність і нарахування премії в розмірі 60% від посадового окладу та окладу по спеціальному званню, вказівки УПО МВС України від 17.12.1986 № 3/7/1587 про оплату за перебування в резерві в стані бойової готовності з урахуванням кратності; зобов'язано Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок оплати праці за час перебування в зоні ЧАЕС згідно з вищевказаними постановами та рішеннями та зобов'язати Хорольський РВ УМВС України в Полтавській області видати довідку про грошове утримання з урахуванням перерахунку для пред'явлення до органів Управління пенсійного фонду України в Хорольському районі для нарахування пенсії.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 (рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень реєстраційний №28315942) зазначену постанову скасовано та прийнято ухвалу, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Хорольський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірних дій залишено без розгляду. Харківським апеляційним адміністративним судом зазначено, що порушення прав позивача відбувалося при отриманні ним суми заробітної плати, за час перебування ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а тому при отриманні заробітної плати в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Насамперед це, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно - правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, для вирішення питання про правильність застосування строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Посилання позивача на відповідь УМВСУ в Полтавській області від 26.03.2015 (а.с.16), як на підставу того, що строк звернення до суду не було пропущено, суд вважає безпідставною, оскільки про порушене право позивач дізнався значно раніше, а не з вищезазначеного листа.

Таким чином, перебіг строку звернення до адміністративного суду розпочався саме з моменту, коли позивач дізнався про порушене право, а не з моменту отримання останньої відповіді. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 01.04.2015.

Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Проте позивач не надав обґрунтованого пояснення щодо пропущення строку для звернення до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність у суду повноважень на стадії судового розгляду справи вирішувати питання про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду або про поважність причин пропущення таких строків, зважаючи на те, що позивачем не зазначено, а судом під час судового розгляду не встановлено будь-яких причин, які б свідчили про поважність пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, треті особи: Хорольський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавської області про визнання дій безпідставними та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 23 квітня 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна