ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 911/410/15

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Енергоринок", ідентифікаційний код: 21515381, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27,

до відповідача: державне підприємство «Регіональні електричні мережі», ідентифікаційний код: 32402870, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго»,

за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30,

за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2,

про стягнення

за участю представників сторін

від позивача: юрисконсульт другої категорії ДП «Енергоринок» Деревинська О.М., яка діє на підставі довіреності від 25.12.2014 року за № 01/44-743Д;

від відповідача: заступник начальника юридичного відділу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» Мажирін І.О., який діє на підставі довіреності від 15.08.2014 року за № 34;

від 3-ї особи - 1: Михалевська З.О., яка діє на підставі довіреності від 24.12.2014 року за № 01/17-2570;

від 3-ї особи - 2: головний спеціаліст відділу судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Київській області Болбот К.Ю., яка діє на підставі довіреностей від 24.02.2015 року за № 9-32/209 та від 06.04.2015 року за № 7-5/2038, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

державне підприємство „Енергоринок" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства „Регіональні електричні мережі" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 2747576592,20 грн. (два мільярди сімсот сорок сім мільйонів п'ятсот сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 20 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушує умови Договору щодо своєчасного та повного здійснення розрахунків, в зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість на загальну суму 2747576592,20 грн. (два мільярди сімсот сорок сім мільйонів п'ятсот сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 20 коп.), яка включає в себе станом на 01.01.2015 року основний борг у сумі 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.), інфляційні нарахування у сумі 214722833,47 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 47 коп.), три проценти річних у сумі 20805419,61 грн. (двадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 61 коп.), пеню у сумі 126044851,68 грн. (сто двадцять шість мільйонів сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 68 коп.), штраф у сумі 1555260,45 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті шістдесят гривень 45 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2015 року порушено провадження у справі № 911/410/15 та призначено останню до розгляду на 16.03.2015 року.

04.03.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 4921/15 від Позивача надійшов супровідний лист від 04.03.2015 року за № 44/2695, до якого долучено роздруківку судових рішень, згідно яких задовольнялись вимоги Позивача.

04.03.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 4922/15 від Позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке задоволено судом.

04.03.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 4923/15 від Позивача надійшов супровідний лист від 04.03.2015 року за № 44/2696 з долученими до нього копіями документів на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2015 року, серед яких наявний Акт звірки розрахунків між Позивачем та Відповідачем станом на 01.02.2015 року.

16.03.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 09.02.2015 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 09.02.2015 року не виконав. Ухвалою суду від 16.03.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, та відкладено розгляд справи на 30.03.2015 року.

19.03.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 6352/15 від Позивача надійшов супровідний лист від 18.03.2015 року за № 44/3456 з долученими до нього копіями документів в якості додаткових письмових доказів у справі.

27.03.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 6727/15 від Позивача надійшло письмове клопотання від 26.03.2015 року за № 01/44-3791 про залучення до участі у справі в якості третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Кабінет Міністрів України, до якого долучено документи на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2015 року.

30.03.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 7032/15 від Відповідача надійшов відзив від 27.03.2015 року б/н на позовну заяву Позивача, згідно якого Відповідач заперечував вимоги Позивача та просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі мотивуючи свою позицію тим, що дані вимоги виникли після запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

30.03.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги попередніх ухвал суду, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги попередніх ухвал суду, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. З'явилась в судове засідання 3-я особа - 1, яка дала пояснення, проти позову заперечувала та просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 30.03.2015 року клопотання Державного підприємства "ЕНЕРГОРИНОК" про залучення до участі у справі третьої особи від 26.03.2015 року № 01/44-3791 (вх. № 6727/15 від 27.03.2015 року) задоволено шляхом залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, задоволено клопотання Позивача та Відповідача про продовження строку вирішення спору, відкладено розгляд справи на 20.04.2015 року.

14.04.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 8454/15 від Позивача надійшло письмове клопотання від 14.04.2015 року за № 01/44-4631, згідно якого Позивач долучав до матеріалів справи документи на виконання ухвали суду від 30.03.2015 року та роздруківку судової практики, згідно якої підтверджувалась правова позиція Позивача.

14.04.2015 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 8455/45 від Позивача надійшли письмові заперечення від 10.04.2015 року за № 01/44-4520 на відзив Відповідача на позовну заяву.

20.04.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 30.03.2015 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явилася 3-я особа - 2, яка дала пояснення, позов підтримала та просила задовольнити. Відповідач та 3-я особа - 1 з'явились в судове засідання, дали пояснення, проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі, Відповідач обґрунтовував свою позицію щодо неможливості виконання Договору проведенням на сході України антитерористичної операції, для чого надав суду ксерокопію довідки Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.09.2014 року за № 33/5055.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, Відповідача та 3-х осіб - 1, - 2, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.04.2015 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем, Відповідачем і 3-ми особами - 1, - 2 пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, Відповідача, 3-х осіб - 1, - 2, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 року між державним підприємством „Енергоринок" (далі за текстом: Позивач або ДПЕ) та відкритим акціонерним товариством „Укренерговугілля" (далі за текстом: Відповідач або ЕК), яке згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.11.2008 року за № 557 було реорганізовано в державне підприємство „Регіональні електричні мережі", укладено договір за № 3/08-ЕЕ/4695/01, відповідно до умов якого ДПЕ зобов'язалося продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно п.п. 4.10., 4.13. Договору, ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4. Договору, оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Договір укладено на термін з 01 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не виявила письмово про намір розірвати договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору (п. 11.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи жодна з сторін Договору не зверталася із заявами про розірвання договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 за один місяць до дати закінчення строку дії Договору.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність факту продовження договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01.

На виконання п. 2.1. Договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 Позивач за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року передав Відповідачу електроенергію на загальну суму 5106859927,29 грн. (п'ять мільярдів сто шість мільйонів вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 29 коп.), що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2014 року на суму 481270488,94 грн., лютий 2014 року на суму 470191311,25 грн., березень 2014 року на суму 460406250,24 грн., квітень на суму 430309341,82 грн., травень на суму 431003881,97 грн., червень 2014 року на суму 425276935,86 грн., липень 2014 року на суму 423274199,76 грн., серпень 2014 року на суму 279199507,74 грн., вересень 2014 року на суму 323422679,38 грн., жовтень 2014 року на суму 394697902,04 грн., листопад 2014 року на суму 479842413,71 грн., грудень 2014 року на суму 507965014,58 грн., з врахуванням Акту корегування до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2014 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач, в порушення вимог п.п. 6.1, 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, за отриману від Позивача електроенергію розрахувався частково на суму 2722411700,30 грн. (два мільярди сімсот двадцять два мільйони чотириста одинадцять тисяч сімсот гривень 30 коп.), що підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року станом на 01.01.2015 року по договору за № 3/08-ЕЕ/4695/01, Актами звірки розрахунків станом на 01.01.2015 року від 19.01.2015 року за № 01/57 та станом на 01.02.2015 року від 18.02.2015 року за № 01/240, які підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача без зазначення Відповідачем будь-якого зауваження щодо якості, вартості, обсягу реалізованої Позивачем електроенергії чи суми заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати придбаної електроенергії, копія яких знаходиться в матеріалах справи, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виник борг з оплати електроенергії, яка передана Позивачем Відповідачу за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, у сумі 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.).

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Одночасно суд приходить до висновку, що підписані Відповідачем Акти купівлі-продажу електроенергії за січень 2014 року на суму 481270488,94 грн., лютий 2014 року на суму 470191311,25 грн., березень 2014 року на суму 460406250,24 грн., квітень на суму 430309341,82 грн., травень на суму 431003881,97 грн., червень 2014 року на суму 425276935,86 грн., липень 2014 року на суму 423274199,76 грн., серпень 2014 року на суму 279199507,74 грн., вересень 2014 року на суму 323422679,38 грн., жовтень 2014 року на суму 394697902,04 грн., листопад 2014 року на суму 479842413,71 грн., грудень 2014 року на суму 507965014,58 грн., з врахуванням Акту корегування до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2014 року, Акти звірки розрахунків станом на 01.01.2015 року від 19.01.2015 року за № 01/57 та станом на 01.02.2015 року від 18.02.2015 року за № 01/240 без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних Актах вартістю, строками, обсягом, кількістю, якістю переданої Позивачем Відповідачу електроенергії та часткова періодична її оплата Відповідачем в силу вимог ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та п.п. 6.8., 6.10., 6.11. Договору, за якими підписання Актів звірки розрахунків здійснюється лише після виставляння Позивачем для оплати рахунків-фактур, свідчать про те, що Позивач своєчасно та належним чином виставляв Відповідачу рахунки-фактури для здійснення оплати Відповідачем вартості переданої електроенергії.

Таким чином, підписанні Відповідачем вищевказані Акти купівлі-продажу електроенергії, Акти звірки розрахунків, часткова періодична оплата Відповідачем переданої Позивачем електроенергії, яка підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів звірки розрахунків станом на 01.01.2015 року від 19.01.2015 року за № 01/57 та станом на 01.02.2015 року від 18.02.2015 року за № 01/240, в силу вимог ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України свідчать про узгодження суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір якої станом на 01.01.2015 року складає 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.).

Предметом позову є вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 з оплати отриманої електричної енергії за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 2747576592,20 грн. (два мільярди сімсот сорок сім мільйонів п'ятсот сімдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 20 коп.), яка включає в себе станом на 01.01.2015 року основний борг у сумі 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.), інфляційні нарахування у сумі 214722833,47 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 47 коп.), три проценти річних у сумі 20805419,61 грн. (двадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 61 коп.), пеню у сумі 126044851,68 грн. (сто двадцять шість мільйонів сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 68 коп.), штраф у сумі 1555260,45 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті шістдесят гривень 45 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України „Про електроенергетику", купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Закон України „Про електроенергетику" у ч.ч. 8, 9 ст. 15 передбачає, що оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії; постачанням електричної енергії; розподілом електричної енергії; оптовим постачанням електричної енергії.

Суд встановив, що договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України, є Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі за текстом: ДЧОРЕ).

Згідно п.п. „а, в" ч. 1 преамбули ДЧОРЕ, державне підприємство „Енергоринок", яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору; Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку.

Пунктом 1.1. ДЧОРЕ передбачено, що державне підприємство „Енергоринок" (далі за текстом: ДПЕ або Позивач) є стороною цього Договору та здійснює діяльність з оптового постачання електричної енергії. Постачальник електричної енергії - сторона цього Договору, що купує електричну енергію на Оптовому ринку. Місцевий або незалежний постачальник, який діє відповідно до умов своє ліцензії. Місцевий постачальник -постачальник, який одержав ліцензію з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території.

Судом встановлено, що Державне підприємство „Регіональні електричні мережі" є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач є членами оптового ринку електричної енергії.

Закон України „Про електроенергетику" у абз. 5 ч. 12 ст. 15 передбачає, що всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб'єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2. ДЧОРЕ, кожний член ринку, починаючи від дати набрання чинності цим Договором зобов'язаний: продавати всю вироблену та імпортовану ДПЕ на Оптовому ринку згідно з цим Договором та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього. Виняток може становити електрична енергія, яка: - споживається для власних потреб електростанцій; - вироблена на електростанціях із установленою потужністю нижче 20 МВт; - вироблена на електростанціях, у яких загальний відпуск електричної енергії в об'єднану енергетичну систему України становив менше 100 млн. кВт год. за попередній рік; - вироблена на теплоелектроцентралях, які входять до складу постачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності. Укласти двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії з ДПЕ. Купувати електричну енергію у ДПЕ, згідно з цим договором, та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику) встановлено, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому електричної енергії не порушує правову модель господарських відносин.

Постановою НКРЕ від 11.05.2006 року за № 577 схвалено Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (державним підприємством „Енергоринок") та постачальником електроенергії за регульованим тарифом".

Суд встановив, що на підставі вищевказаних правових актів між Позивачем та Відповідачем було укладено договір від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01.

Відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України „Про електроенергетику", Рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику), Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України та Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (державним підприємством „Енергоринок") та постачальником електроенергії за регульованим тарифом", схвалений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.05.2006 року за № 577, та положення договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії регламентовано ст.151 Закону України „Про електроенергетику".

Згідно ч.ч. 2, 3, 4, 5, 6 ст. 151 Закону України „Про електроенергетику", споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку підприємством, що здійснює передачу електричної енергії, та всіма підприємствами, що здійснюють розподіл електричної енергії, перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно: енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам господарської діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії; підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України, підприємству, яке здійснює передачу електричної енергії, а також на допоміжні заходи із забезпечення сталого функціонування об'єднаної енергетичної системи України; на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії; іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Відповідно до ч. 8 ст. 151 Закону України „Про електроенергетику", умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Судом береться до уваги, що відповідно до п. 3.5.2. ДЧОРЕ, для виконання своїх зобов'язань за цим договором ДПЕ відкриває у Банкіра ринку поточний рахунок із спеціальним режимом використання (банківський рахунок ринку), на який перераховуються кошти за електричну енергію, продану постачальником, згідно з законодавством. ДПЕ спрямовує кошти, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового ринку, згідно з алгоритмом оптового ринку та Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку.

Згідно п.п. 6.3., 6.6. Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) (далі за текстом: ІВКОР), під час проведення розрахунків за електричну енергію: кошти (за винятком коштів, що перераховуються згідно з окремими рішеннями Уряду), що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, а також кошти, що перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника на рахунки виробників та інших учасників розподілу коштів, у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді; кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника з інших рахунків місцевих постачальників у розрахунковому періоді, зараховуються як оплата електричної енергії згідно з призначенням платежу, вказаним у платіжному дорученні. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору.

Пунктами 6.1., 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 сторони погодили, що оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлений п.п. 6.1., 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 алгоритм розподілу коштів не звільняє Відповідача від обов'язку з оплати отриманої за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року електричної енергії.

Аналогічна позиція міститься у листі Національної комісії електроенергетика України від 28.02.2011 року за № 1415/10/17-11, де зазначено, що питання виконання зобов'язань державним підприємством „Енергоринок" з енергопостачальними компаніями не врегульовується алгоритмом розподілу коштів, а регламентується двосторонніми договорами та нормами господарського права.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. ІВКОР, споживачі, яким електрична енергія постачається місцевим постачальником, зобов'язані оплачувати її коштами виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників. Оплата за продану виробниками ті іншими суб'єктами електричну енергію оптовому постачальнику здійснюється на їх рахунки згідно з умовами двосторонніх договорів. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника, які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму та на підставі розпорядження власника рахунку. При проведенні розрахунків за куплену електричну енергію оптовий постачальник обов'язково вказує у призначенні платежу розрахунковий період, за який здійснюється оплата, обсяг та розмір ПДВ. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників на поточні рахунки оптового постачальника відповідно до алгоритму двічі на день. При цьому у призначенні платежу банкіром ринку зазначається: „За електричну енергію згідно з постановою НКРЕ, в тому числі ПДВ".

Згідно п. 9.1. ІВКОР, алгоритм оптового ринку складається з двох складових частин. Перша складова частина стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, і застосовується відповідно до Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки місцевих постачальників та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника. Друга складова стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника.

Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року за № 1136, у п. 4 передбачає, що уповноважений банк до 12 години операційного дня здійснює перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕ, та на підставі розпорядження власника рахунку згідно з режимом, встановленим у договорі про розрахунково-касове обслуговування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахування коштів з поточного рахунку з спеціальним режимом використання державного підприємства „Енергоринок" на рахунки його кредиторів здійснюється на підставі його розпорядження (вказівки), на відміну від державного підприємства „Регіональні електричні мережі", розрахунки якого з державним підприємством „Енергоринок" здійснюються автоматично обслуговуючим банком з його рахунків із спеціальним режимом використання без волі та впливу власника таких рахунків, відповідно до алгоритму встановленого НКРЕ України.

Господарський кодекс України у ч. 1 ст. 173 передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарський кодекс України у п. 1 ст. 193 та Цивільний кодекс України у ст. 526 передбачають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що Позивач, на виконання п. 2.1. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року передав Відповідачу електроенергію на загальну суму 5106859927,29 грн. (п'ять мільярдів сто шість мільйонів вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 29 коп.), що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2014 року на суму 481270488,94 грн., лютий 2014 року на суму 470191311,25 грн., березень 2014 року на суму 460406250,24 грн., квітень на суму 430309341,82 грн., травень на суму 431003881,97 грн., червень 2014 року на суму 425276935,86 грн., липень 2014 року на суму 423274199,76 грн., серпень 2014 року на суму 279199507,74 грн., вересень 2014 року на суму 323422679,38 грн., жовтень 2014 року на суму 394697902,04 грн., листопад 2014 року на суму 479842413,71 грн., грудень 2014 року на суму 507965014,58 грн., з врахуванням Акту корегування до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2014 року, в зв'язку з чим для оплати вартості електроенергії поставленої за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 Позивачем виставлялись Відповідачу відповідні рахунки-фактури; проте, Відповідач, в порушення п.п. 6.1, 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, за отриману від Позивача електроенергію розрахувався частково на суму на суму 2722411700,30 грн. (два мільярди сімсот двадцять два мільйони чотириста одинадцять тисяч сімсот гривень 30 коп.), що підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року станом на 01.01.2015 року по договору за № 3/08-ЕЕ/4695/01, Актами звірки розрахунків станом на 01.01.2015 року від 19.01.2015 року за № 01/57 та станом на 01.02.2015 року від 18.02.2015 року за № 01/240, які підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача без зазначення Відповідачем будь-якого зауваження щодо якості, вартості, обсягу реалізованої Позивачем електроенергії чи суми заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати придбаної електроенергії, копія яких знаходиться в матеріалах справи, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виник борг з оплати електроенергії, яка передана Позивачем Відповідачу за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, у сумі 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.).

Відтак, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено, передбачене договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 та ст.ст. 15, 15-1 Закону України „Про електроенергетику", ст.ст. 526, 530, 612, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, право Позивача на одержання коштів за продану електроенергію.

Проведення на сході України антитерористичної операції не звільняє Відповідача від обов'язку виконувати умови Договору та не призводить до неможливості виконувати умови Договору. Факт форс мажорних обставин може підтверджуватись виключно торгово-промисловою палатою України.

Враховуючи те, що 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.) основного боргу Відповідача перед Позивачем за отриману електричну енергію за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 на час прийняття судового рішення не погашено, що додатково підтверджується усними поясненнями представника Відповідача, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.) основного боргу за отриману електричну енергію за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, Позивачем за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року нарахована пеня в сумі 126044851,68 грн. (сто двадцять шість мільйонів сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня 68 коп.) та штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу на підставі п. 7.3.2. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 за порушення строків оплати за отриману електроенергію в сумі 1555260,45 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті шістдесят гривень 45 коп.).

Перевіркою розрахунку нарахованих пені та штрафу, який міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що вказані суми пені та штрафу нараховані необґрунтовано та невірно в зв'язку з наступним.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.3., 7.3.2. Договору сторони останнього погодили, що ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Суд встановив, що зазначені в п. 7.3.2. Договору 0,1 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Цивільний кодекс України у ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільний кодекс України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року за № 14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В ході розгляду справи встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 року у справі № Б911/46/11/13-г (суддя Мальована Л.Я.) порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Регіональні електричні мережі", зокрема за заявою ДП "Енергоринок".

На підставі п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред., що набрала чинності з 19.01.2013 року), під час розгляду справи № Б911/46/11/13-г підлягають застосовуванню положення Закону в редакції, чинній станом на дату порушення провадження у справі.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на 03.01.2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 7 цієї ж статті даного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Так, ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2014 р. у справі № Б911/46/11/13-г залишено без розгляду заяву про порушення справи про банкрутство Відповідача у цій справі та припинено дію мораторію за задоволення вимог кредиторів.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом береться до уваги, що у 2013 році правова позиція Верховного суду України щодо можливості нарахування неустойки у вигляді штрафу та пені за неналежне виконання Боржником поточних вимог під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів змінилась в зв'язку з тим, що до 2013 року Верховний суд України стояв на позиції, що під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів дозволено нараховувати неустойку за невиконання Боржником поточних зобов'язань та не дозволяється нараховувати під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойку за невиконання Боржником конкурсних зобов'язань, що підтверджується висновками Верховного суду України у постановах від 06.01.2007 року (справа № 21-706во06), від 07.05.2012 року (справа № 21-289а11), від 01.10.2012 року (справа № 21-298а12).

Проте, у 2013 року правова позиція Верховного суду України щодо можливості нарахування неустойки у вигляді штрафу та пені за неналежне виконання Боржником поточних вимог під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів змінилась в зв'язку з тим, що з 2013 року Верховний суд України став на позицію, що не дозволяється нараховувати під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів неустойку за невиконання Боржником поточних зобов'язань, що підтверджується висновками Верховного суду України у постановах від 12.03.2013 року № 3-71гс12 (справа № 29/5005/16170/2011), від 01.10.2013 року № 3-27гс13 (справа № 28/5005/3240/2012).

Одночасно судом береться до уваги, що у вищевказаних постановах Верховного суду України спір стосувався можливості нарахування штрафних санкцій за невиконання Боржником, провадження у справах про банкрутство яких порушувалось до 2013 року, поточних зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого суд приходить до висновку, що при розгляді справи підлягають застосуванню висновки Верховного суду України, викладені у постановах від 12.03.2013 року № 3-71гс12 (справа № 29/5005/16170/2011), від 01.10.2013 року № 3-27гс13 (справа № 28/5005/3240/2012), які є новими та останніми на час розгляду цієї справи висновками з одного і того ж питання в порівнянні з висновками Верховному суду України, викладеними у постановах від 06.01.2007 року (справа № 21-706во06), від 07.05.2012 року (справа № 21-289а11), від 01.10.2012 року (справа № 21-298а12).

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позиції Відповідача, що Позивач в період з 01.01.2014 року по 17.10.2014 року не мав права нараховувати Відповідачу пеню та штраф в зв'язку з невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором через те, що у зазначений період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи, що Позивач невірно та необґрунтовано нарахував Відповідачу пеню та штраф у період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в зв'язку з тим, що у вказаний період включено період з 01.01.2014 року по 17.10.2014 року дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого заборонено нараховувати неустойку, то судом здійснено перерахунок сум пені та штрафу за Договором з врахуванням періоду з 18.10.2014 року по 31.12.2014 року, під час якого був відсутній мораторій на задоволення вимог кредиторів та з врахуванням суми основного боргу за Договором, яка виникла в період з 18.10.2014 року по 31.12.2014 року, внаслідок чого вірною сумою пені є 18564792,53 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто дві гривні 53 коп.) та вірною сумою штрафу є 990544,41 грн. (дев'ятсот дев'яносто тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 41 коп.). Доказів сплати Відповідачем вказаних сум пені та штрафу перед Позивачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи положення вищезазначених норм Господарського кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Договору, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, внаслідок чого ці вимоги Позивача задовольняються судом щодо пені в сумі 18564792,53 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто дві гривні 53 коп.) та щодо штрафу в сумі 990544,41 грн. (дев'ятсот дев'яносто тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 41 коп.).

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 214722833,47 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 47 коп.) та три проценти річних у сумі 20805419,61 грн. (двадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 61 коп.).

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розрахунок 3-х процентів річних та інфляційних нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 у вигляді інфляційних нарахувань в сумі 214722833,47 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 47 коп.) та 3-х процентів річних в сумі 20805419,61 грн. (двадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 61 коп.), внаслідок чого дані вимоги Позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості перед Позивачем за Договором.

Господарські витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України, покладаються судом в повному обсязі на Відповідача як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства „Енергоринок" до державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Регіональні електричні мережі», ідентифікаційний код: 32402870, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго», на користь державного підприємства „Енергоринок", ідентифікаційний код: 21515381, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, заборгованість за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 у вигляді основного боргу у сумі 2384448226,99 грн. (два мільярди триста вісімдесят чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 99 коп.), пені в сумі 18564792,53 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто дві гривні 53 коп.), штрафу в сумі 990544,41 грн. (дев'ятсот дев'яносто тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 41 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 214722833,47 грн. (двісті чотирнадцять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі вісімсот тридцять три гривні 47 коп.), трьох процентів річних в сумі 20805419,61 грн. (двадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 61 коп.), судовий збір у сумі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2015 року