справа № 179/779/14-ц

провадження № 2/179/39/15

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання - Нестер М.А.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4.з вернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 20 червня 2011 року приблизно о 14 годин 30 хвилин відповідач ОСОБА_2, керуючи належним йому автомобілем «КІА Сееd» номерний знак НОМЕР_8, рухаючись по вул. Козинця в с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровській області, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки обрав швидкість руху транспортного засобу, при який втратив можливість контролювати його рух, внаслідок чого на закругленні проїжджої частини дороги ліворуч, поблизу з будинком № 45, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся назустріч з автомобілем «Тоуота Саmry» номерний знак НОМЕР_3 під його керуванням. Водій - відповідач ОСОБА_2 грубо порушив п.12.1 ПДР України, невиконання якого знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: політравми, гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, посттравматичного артриту скронево-нижньощелепного суглоба зліва з порушенням функції жування, саден і синців на обличчі, забитої рани обличчя, саден на попереку, забиття лівої руки і ноги, гемартрозу лівого колінного суглоба, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликали тривалий розлад здоров'я. Винність відповідача ОСОБА_5 підтверджується вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2013 року, згідно якого ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, при цьому його заявлений позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди був залишений судом без розгляду. Відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2013 року в частині визнання винним ОСОБА_2 був залишений без змін та набрав законної чинності. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 ЦК встановлено, що шкода, заподіяна при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується особою, з вини якої шкода була заподіяна. Розмір матеріальної шкоди, заподіяної транспортному засобу визначається на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року за № 142/5/2092. Відповідно зі звітом про розмір матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Тоуота Саmry», д/н НОМЕР_3, внаслідок ушкоджень при ДТП від 04.07.2011 року становить 345 056,62 грн. Враховуючи, що ринкова вартість даного автомобіля на момент оцінки значно менше вартості відновлювального ремонту, то в даному випадку виходячи з методики товарознавчої експертизи матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля дорівнює ринкової вартості аналога і становить 194 008 грн. Оскільки його цивільно-правова відповідальність відповідно до полісу обов'язкового страхування № ВЕ 5830884 від 25.11.2010 р. була застрахована в страховій компанії МД «Дніпро» АТ «УПСК», то відповідно до листа № 3/1-05/5037 від 14.02.2014 року Моторним транспортним бюро України, по справі № 14630, прийнято рішення про виплату йому відшкодування в розмірі 50 000 грн. та вказана сума йому відшкодована. Однак, ця сума є значно меншою, ніж розмір заподіяної матеріальної шкоди. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Отриманої страхової виплати - суми 50 000 грн. недостатньо для повного відшкодування понесеної ним в результаті даного ДТП матеріальної шкоди. Сума матеріальної шкоди завданої йому внаслідок пошкодження належного мені транспортного засобу складає 144 008 грн., згідно наступного розрахунку: 194 008 грн. - 50 000грн. = 144 008 грн., де 194 008 грн. - сума матеріальної шкоди, згідно звіту про розмір майнової шкоди, 50 000 грн. - страхова виплата. Крім того, ним понесені додаткові витрати за проведення товарознавчого дослідження - 2000 грн., та за послуги евакуатора для доставки його автомобіля з місця події - 1000 грн. Таким чином 144 008 + 2000 + 1000 = 147 008 грн. Належний йому, пошкоджений транспортній засіб він продав, відповідно до експертного висновку № 2-О/13 від 12.04.2013 року «Про вартість утилізації колісного транспортного засобу»: Вартість утилізації автомобіля «Тоуота Саmry» номерний знак НОМЕР_3 складає 69 131 грн. Таким чином 147 008 - 69 131 = 77 877 грн. 11 січня 2013 року під час судового розгляду кримінальної справи, обвинуваченим ОСОБА_2 йому була відшкодована частина матеріальної та моральної шкоди у сумі 56 350 грн., з якої: 21 175 грн. - відшкодування матеріальної шкоди та 35 175 грн. - відшкодування моральної шкоди. Тому, з урахуванням викладеного розмірі матеріальної невідшкодованої йому шкоди відповідачем складає 77 877 - 21 175 = 56 702 грн. Крім того, відповідно до положень ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України та норм ЦК України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів. В наслідок отриманої травми від злочинних дій відповідача ОСОБА_2 йому також були спричинені тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості та він був вимушений перебувати на амбулаторному лікуванні, при цьому він постійно, тривалий час, відчував біль, у нього боліло все тіло, голова, руки, лівий колінний суглоб, в зв'язку з чим йому потрібно було амбулаторне лікування за місцем проживання та він повинен був приймати ліки. Тривалий час він не міг жувати, в зв'язку з тим, що під час зіткнення отримав тілесні ушкодження скронево-нижньощелепного суглоба зліва з порушенням функції жування. Відповідно з п.1 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода виражається в «фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншою шкодою здоров'ю». У зв'язку з вищевказаним ДТП йому заподіяні тілесні ушкодження, разом з ними фізичний біль, а у зв'язку з цим матеріальна та моральна шкода. На жаль в період лікування всі рекомендовані лікарями медичні препарати купувалися ним за усною вимогою лікаря без виписки рецептів, за сплату деяких медичних процедур не надавалися чеки, тому пред'явити до суду докази матеріальних витрат понесених ним на лікування не надається можливим. Завдана йому моральна шкода, яка виражена в фізичному болю, підтверджується судово-медичною експертизою № Е 131 від 29.11.2011 року, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 1-1330/11, згідно якої йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді: політравми, гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, посттравматичного артриту скронево-нижньощелепного суглоба зліва з порушенням функції жування, саден і синців на обличчі, забитої рани обличчя, саден на попереку, забиття лівої руки і ноги, гемартрозу лівого колінного суглоба, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликали тривалий розлад здоров'я. Він вважає, що моральна шкода також виразилася у наступному: під час зіткнення, з ним в автомобілі, перебувала його дочка зі своїми подругами, яку він віз святкувати день її народження у місто Дніпропетровськ та внаслідок даної ДТП тілесні ушкодження також отримала його донька ОСОБА_6, яка після ДТП, вибравшись з пошкодженого автомобіля відразу впала на землю від сильного болю в спині, до приїзду швидкої допомоги її не пересували, так як думали що зламаний хребет. Під час очікування швидкої допомоги і після її приїзду він відчував великий стрес, страх за своє життя, життя його дочки, душевну біль за втрату майна. Вважає за необхідним також зазначити, що ні відповідач ОСОБА_2, ні його представники, після аварії жодного разу не поцікавилася їх здоров'ям і не запропонували свою допомогу. Бажання відшкодувати йому частину шкоди у відповідача ОСОБА_2 з'явилось лише під час судового розгляду кримінальної справи відносно нього, коли йому були потрібні пом'якшуючи його провину обставини, для того щоб не отримати за свої злочинні дії реального покарання. Вся ця ситуація принесла йому не тільки сильний фізичний біль, а й моральне потрясіння від якого він ще довго не зможе оговтатися. Крім того, моральна шкода йому також спричинена у зв'язку з тим, що судовий розгляд кримінальної справи продовжувався протягом одного року та на протязі цього часу йому необхідно було нести додаткові матеріальні витрати, пов'язані з поїздками до суду. Оскільки судовий розгляд відбувався у місті Новомосковську, то йому потрібно було тратити особистий час на поїздки, що доставляло додаткові незручності. Так само із за довгого судового розслідування, яке затягував ОСОБА_2, істотно змінився рівень цін (споживча інфляція) і курс долара, що знецінила і так мінімальну компенсацію за його автомобіль. На момент оцінки матеріальної шкоди, вартість автомобіля складала приблизно в гривнях по курсу до іноземної валюти - долару США - 24 251 долари, а тепер ця вартість дорівнює 17 637 доларів. Оскільки його пошкоджений автомобіль «Тоуота Саmry» імпортного виробництва, його вартість завжди залежить від курсу долара, тому вважає цей факт важливим при визначенні суми моральної шкоди. Крім всього вищезазначеного, вважає, що моральна шкода йому також спричинена у зв'язку із самим фактом знищення належного йому майна, при цьому відповідно до висновків судового експерта товарознавця його автомобіль відновлювати економічно не доцільно. Отже він повністю знищений і не може використовуватись за призначенням. Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода виражається у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Маючи у власності автомобіль він не міг користуватися всіма благами та перевагами, які дає транспортний засіб. Зокрема, оперативність у вирішенні всіх необхідних побутових потреб. Постійно відчуваю емоційний дискомфорт, пов'язаний з тим, що володіння зовсім не старим (2007 року випуску) на момент скоєння ДТП йому було 4 роки, автомобілем підкреслювало його статус самодостатньої і незалежної людини, цей автомобіль він придбав новим з салону у 2007 році. Після ДТП він відчував себе залежним від громадського транспорту, що лишало його оптимізму. Крім того він відчував хвилювання у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, адже безспірним є те, що користування таксі є доволі коштовним, а користування громадським транспортом потребує значно більших затрат, зусиль і часу. В зв'язку з чим йому приходилось орендувати транспортні засоби у своїх знайомих. Виходячи з вищевикладеного, вважає доречним і обґрунтованим просити суд задовольнити моральну шкоду саме у сумі - 135 175 грн., що хоч трохи покриє моральні та фізичні страждання, які він поніс з вини відповідача. В зв'язку з тим, що під час судового розгляду кримінальної справи, відповідач частково компенсував йому моральну шкоду у сумі 35 175 грн., вважає що моральна шкода спричинена мені внаслідок ДТП складає: 135 175 - 35 175 = 100 000 грн. крім того, відповідно до п.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, фізичної або юридичної особи, яка його заподіяла, якщо шкода заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. В зв'язку з викладеним, враховуючи, що відповідач добровільно не відшкодував в повному обсязі спричинену ним йому матеріальну та моральну шкоду, заподіяну в результаті ДТП, він вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь 56 702 гривень матеріальної шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь судові витрати за подання цивільного позову.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг та здійснення правового захисту (представництва) від 22 жовтня 2013 року (а.с. 95, 96), позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини та правові підстави викладені в позовній заяві (а.с. 1-6), вважаючи висновки оцінювача ОСОБА_7 щодо визначення матеріального збитку, завданого в результаті ДТП належними та допустимими доказами .

Відповідач та його представник - ОСОБА_3, яка діє на підставі угоди № 15/10-2013 про надання правової допомоги адвокатом від 15 жовтня 2013 року (а.с. 58, 59), в судовому засідання позовні вимоги не визнали та просили суд в задоволені позову відмовити з підстав вказаних в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 101-103), оскільки як видно з позовної заяви ОСОБА_2 дійсно визнаний винним судом Новомосковського району Дніпропетровської області 04 квітня 2013 року в скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та у зв'язку з необґрунтованістю заявленого позову на суму матеріальної шкоди 124 549 гривень та моральної шкоди на суму 64 825 гривень, його доводи та докази не були доведені в судовому засіданні, і позов був залишений без розгляду, оскільки суд був позбавлений можливості дослідити докази безпосередньо в суді, так як речовий доказ (автомобіль) загублено, а саме автомобіль ОСОБА_4 продав, у зв'язку з чим, суд був позбавлений можливості оцінити реальний збиток у межах кримінального провадження, а цивільний позивач ОСОБА_4 до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не надав суду заяву про розгляд справи в цивільному провадженні у його відсутність. Крім того, вироком суду ОСОБА_4 було роз'яснено його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства за його цивільним позовом. 20 червня 2013 року ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди вирок суду від 04 квітня 2013 року було скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суду. Від подальшого розгляду в суді міста Новомосковська ОСОБА_4 відмовився з цілю направлення справи в Магдалинівський районний суд, де працює його дочка ОСОБА_6. Копії позовної заяви і відмови від розгляду справи в місті Новомосковську надані суду. Позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вони протиречать вимогам закону з наступних підстав. Наданий ОСОБА_4 в судове засідання і страховику звіт про розмір матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ ТОЙОТА КЕМРІ державний реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок пошкодження при ДТП від 04 липня 2011 року, наданий суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, який не є експертом; він не попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, згідно ст. ст. 384, 385 КК України в установленому порядку правоохоронними органами; його висновки прямо протиречать у викладеному ним дослідженні, а саме: «вартість відновлювальних робіт автомобіля ТОЙОТА КЕМРІ д/н НОМЕР_3 становить 317 379, 32 грн., що набагато перевищує ринкову вартість аналога та в даному разі, виходячи з п. 8.1.а Методики товарознавчої експертизи - матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля дорівнює ринковій вартості аналога, з урахуванням коригування на недопробіг і становить - 194008,00 грн.. Як випливає з цих висновків ОСОБА_7 при наявності цілих елементів і деталей автомобіля вказує відновлювальну вартість ремонту автомобіля, що перевищує набагато ринкову вартість аналога останньої моделі і без проведення товарознавчої експертизи, яка не була проведена ні одним державним структурним підрозділом, (висновок товарознавчої експертизи відсутній в матеріалах кримінальної справи та даної цивільної справи), становить 194 008 гривень 00 копійок. Чим керувався ОСОБА_7 при визначенні такої вартості залишається невідомим. Розрахунки та документи, на які можна було б послатися відсутні. Переконавшись у нікчемності вищевказаних висновків, вивчивши вирок суду, в підтвердження позовних вимог, ОСОБА_7 складає новий висновок за № 2-0/13 від 12.04.2013 про вартість утилізації колісного транспортного засобу. Як випливає з цього висновку ОСОБА_7 сам себе попереджає про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, згідно ст. ст. 384, 385 КК України, приймає замовлення про проведення даних дій від замовника ОСОБА_8 і за відсутності автомобіля проводить його повторний огляд і робить висновок. Назвати даний документ інакше як фальсифікацією неможливо, так як задовго до вищевказаного висновку, автомобіль був реалізований. Висновки ОСОБА_7 не можуть бути покладені в основу матеріального позову бо в його висновку чітко вказано: «що стосується решти складових, то визначити їх придатність і вартість можливо тільки на підставі діагностики на спеціалізованих підприємствах автосервісу. Тобто дане дослідження находиться поза компетенцією оцінщика». Таким чином у висновку зроблені висновки, що без діагностики на спеціальних підприємствах автосервісів судити про пошкодження в повному обсязі неможливо, тим самим ОСОБА_4 надав суду докази, які в силу Закону не можуть бути визнані достовірними. У документах немає жодного наданого суду документа, який підтверджує фізичне і моральне нездужання ОСОБА_8 після ДТП. В кримінальне судочинство ОСОБА_4 представив фіктивні документи на стягнення матеріального збитку, слідуючи з медикаментозних засобів, направлених на загальне зміцнення організму і витрати ОСОБА_4 на придбання бензину при його зустрічах із слідчим. У цьому судовому засіданні цих даних вже немає, але і не надано документу протягом якого періоду часу лікувався і потребував лікування ОСОБА_4, при цьому ні одного дня після ДТП він не перебував на стаціонарному лікуванні. На території держави Украйна в обороті знаходиться єдина національна валюта - гривня. ОСОБА_4 за автомобіль при його придбанні платив гривню, але сьогодні за рахунок різниці в курсі валют бажає отримати більшу суму грошей. Так у позовній заяві ОСОБА_4 пояснює, що на момент ДТП його автомобіль коштував приблизно в гривнях за курсом до іноземної валюти - долара США - 24 251 долар, а тепер ця вартість дорівнює 17 637 доларів. Таким чином заявляючи цивільний позов, ОСОБА_4 переслідує одну мету - збагачення за рахунок ОСОБА_2, який за скоєне перед ОСОБА_4 повністю розрахувався виплативши йому суму в розмірі 56 350 грн., з якої: 21 175 грн. - відшкодування матеріальної шкоди та 35 175 грн. - відшкодування моральної шкоди, тому в позові ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, пояснення оцінювача ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також оглянувши витребувані судом матеріали цивільної справи за № 183/4892/13-ц, провадження № 2/183/2977/13 та кримінальної справи № 1-1330/11, провадження № 1/183/34/2013, вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди, відповідно до ст. 15 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, при цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20 червня 2011 року близько 14 години 30 хвилин відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 81), керуючи належним йому автомобілем «КІА Сееd» номерний знак НОМЕР_8, рухаючись по вул. Козинця в с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровській області, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки обрав швидкість руху транспортного засобу, при якій втратив можливість контролювати його рух, внаслідок чого на закругленні проїжджої частини дороги ліворуч, поблизу з будинком № 45, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся назустріч з автомобілем «Тоуота Саmry» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7), чим грубо порушив п.12.1 ПДР України, невиконання якого знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: політравми, гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, посттравматичного артриту скронево-нижньощелепного суглоба зліва з порушенням функції жування, саден і синців на обличчі, забитої рани обличчя, саден на попереку, забиття лівої руки і ноги, гемартрозу лівого колінного суглоба, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликали тривалий розлад здоров'я, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № Е - від року (Т. 1 а.с. 105-107 в матеріалах кримінальної справи № 1-1330/11).

При цьому відповідно до даного медичного висновку ОСОБА_4 згідно його історії хвороби Магдалинівської лікарні № 2403 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04 липня 2011 року по 15 липня 2011 року з діагнозом - полі травма, гостра черепно-мозкова травма (відновлювальний період) та 20 червня 2011 року надавалась медична допомога в обласній лікарні ім.. Мечникова.

Відповідно вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2013 року (а.с. 8-13), який ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року (а.с. 14-17) в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства у той же суд, в іншому складі суддів, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік без позбавлення права керування транспортними засобами з іспитовим строком на один рік.

У відповідності зі ст.61 ЦПК України, обставини, встановленні судовим рішенням, яке набрало чинності у кримінальній справі, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, у відношенні яких встановленні ці обставини.

Вирок суду по кримінальній справі, який вступив в закону силу, є преюдиціальним фактом та обов'язковий для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, у відношенні якої винесена ця постанова.

В зв'язку з чим, не потребують доказуванню в даному судовому засіданні обставини події даної дорожньо-транспортної пригоди, винність відповідача в її скоєнні та наслідки дорожньо-транспортної пригоди у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_4 та причинний зв'язок між ДТП та її наслідками, а також і сам факт пошкодження транспортного засобу «Тоуота Саmry» номерний знак НОМЕР_3, належного на той час позивачу ОСОБА_4

Відповідно до висновку № ТА 040611 (а.с. 37-50), складеного 29 липня 2011 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 (а.с. 117-120, 122), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тоуота Саmry» номерний знак НОМЕР_3, складає 317 379 гривень 32 копійки, що набагато перевищує ринкову вартість аналогу та в даному випадку виходячи із п. 8.1 а Методики товарознавчої експертизи - матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля дорівнює ринковій вартості аналогу, з урахуванням корегування на недопробіг, і складає - 194 008 гривень 00 копійок.

Згідно до висновку № 2-0/13 (а.с. 18-30), складеного 12 квітня 2013 року тим же оцінювачем ОСОБА_7, вартістю утилізації автомобіля «Тоуота Саmry» номерний знак НОМЕР_3 складає 69 131 гривня.

У відповідності до повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України за вих. № 3/1-05/5037 від 14 лютого 2014 року (а.с. 34) позивачу ОСОБА_4 виплачено страхове відшкодування шкоди в розмірі 50 000 гривен, що не оспорюється представником позивача в судовому зсіданні.

Позивач в своєму позові та його представник в судовому засіданні посилається на те, що ця сума є значно меншою, ніж розмір заподіяної йому матеріальної шкоди, так як сума матеріальної шкоди завданої ОСОБА_4 внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу складає 144 008 гривень, згідно наступного наданого ним розрахунку: 194 008 гривень (згідно висновку) - 50 000 гривень (страхове відшкодування) = 144 008 гривень. Крім того, ним понесені додаткові витрати за проведення товарознавчого дослідження - 2000 гривень та за послуги евакуатора для доставки його автомобіля з місця події - 1000 гривень. Таким чином 144 008 гривень + 2000 гривень + 1000 гривень = 147 008 гривень розмір матеріальної шкоди, при цьому належний йому, пошкоджений транспортній засіб ОСОБА_9 продав за 69 131 гривню, відповідно до експертного висновку № 2-О/13 від 12.04.2013. Тим самим 147 008 гривень - 69 131 гривня = 77 877 гривень та 11 січня 2013 року під час судового розгляду кримінальної справи, відповідачем ОСОБА_2 йому була відшкодована частина матеріальної та моральної шкоди у сумі 56 350 гривень, з якої: 21 175 гривень - відшкодування матеріальної шкоди та 35 175 гривень - відшкодування моральної шкоди. Тому, з урахуванням викладеного розмірі матеріальної невідшкодованої йому шкоди відповідачем складає 77 877 - 21 175 = 56 702 гривень, яку він просить стягнути з відповідача на його користь (а.с. 1-6).

Крім того, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 100 000 гривень спричиненої йому моральної шкоди, оскільки внаслідок отриманої травми від злочинних дій відповідача ОСОБА_2 йому також були спричинені тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості та він був вимушений перебувати на амбулаторному лікуванні, при цьому він постійно, тривалий час, відчував біль, у нього боліло все тіло, голова, руки, лівий колінний суглоб, в зв'язку з чим йому потрібно було амбулаторне лікування за місцем проживання та він повинен був приймати ліки. Тривалий час він не міг жувати, в зв'язку з тим, що під час зіткнення отримав тілесні ушкодження скронево-нижньощелепного суглоба зліва з порушенням функції жування. Завдана йому моральна шкода, яка виражена в фізичному болю, підтверджується судово-медичною експертизою № Е 131 від 29.11.2011 року, згідно якої йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді: політравми, гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, посттравматичного артриту скронево-нижньощелепного суглоба зліва з порушенням функції жування, саден і синців на обличчі, забитої рани обличчя, саден на попереку, забиття лівої руки і ноги, гемартрозу лівого колінного суглоба, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як викликали тривалий розлад здоров'я. Позивач вважає, що моральна шкода також виразилася у наступному: під час зіткнення, з ним в автомобілі, перебувала його дочка зі своїми подругами, яку він віз святкувати день її народження у місто Дніпропетровськ та внаслідок даної ДТП тілесні ушкодження також отримала його донька ОСОБА_6, яка після ДТП, вибравшись з пошкодженого автомобіля відразу впала на землю від сильного болю в спині, до приїзду швидкої допомоги її не пересували, так як думали що зламаний хребет. Під час очікування швидкої допомоги і після її приїзду він відчував великий стрес, страх за своє життя, життя його дочки, душевну біль за втрату майна. Бажання відшкодувати йому частину шкоди у відповідача ОСОБА_2 з'явилось лише під час судового розгляду кримінальної справи відносно нього, коли йому були потрібні пом'якшуючи його провину обставини, для того щоб не отримати за свої злочинні дії реального покарання. Вся ця ситуація принесла йому не тільки сильний фізичний біль, а й моральне потрясіння від якого він ще довго не зможе оговтатися. Крім того, моральна шкода йому також спричинена у зв'язку з тим, що судовий розгляд кримінальної справи продовжувався протягом одного року та на протязі цього часу йому необхідно було нести додаткові матеріальні витрати, пов'язані з поїздками до суду. Оскільки судовий розгляд відбувався у місті Новомосковську, то йому потрібно було тратити особистий час на поїздки, що доставляло додаткові незручності. Так само із за довгого судового розслідування, яке затягував ОСОБА_2, істотно змінився рівень цін (споживча інфляція) і курс долара, що знецінила і так мінімальну компенсацію за його автомобіль. На момент оцінки матеріальної шкоди, вартість автомобіля складала приблизно в гривнях по курсу до іноземної валюти - долару США - 24 251 долари, а тепер ця вартість дорівнює 17 637 доларів. Оскільки його пошкоджений автомобіль «Тоуота Саmry» імпортного виробництва, його вартість завжди залежить від курсу долара, тому вважає цей факт важливим при визначенні суми моральної шкоди. Крім всього вищезазначеного, вважає, що моральна шкода йому також спричинена у зв'язку із самим фактом знищення належного йому майна, при цьому відповідно до висновків судового експерта товарознавця його автомобіль відновлювати економічно не доцільно. Отже він повністю знищений і не може використовуватись за призначенням. Маючи у власності автомобіль він не міг користуватися всіма благами та перевагами, які дає транспортний засіб, зокрема, оперативність у вирішенні всіх необхідних побутових потреб. Постійно відчуває емоційний дискомфорт, пов'язаний з тим, що володіння зовсім не старим (2007 року випуску) на момент скоєння ДТП йому було 4 роки, автомобілем підкреслювало його статус самодостатньої і незалежної людини, цей автомобіль він придбав новим з салону у 2007 році. Після ДТП він відчував себе залежним від громадського транспорту, що лишало його оптимізму. Крім того він відчував хвилювання у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, адже безспірним є те, що користування таксі є доволі коштовним, а користування громадським транспортом потребує значно більших затрат, зусиль і часу. В зв'язку з чим йому приходилось орендувати транспортні засоби у своїх знайомих. Виходячи з вищевикладеного, вважає доречним і обґрунтованим просити суд задовольнити моральну шкоду саме у сумі - 100 000 гривень, з урахуванням того що йому вже 35 175 гривень було сплачено відповідачем (а.с. 1-6).

Також судом встановлено, що 06 квітня 2013 року, відповідно до розписки (Т. 2 а.с. 121 кримінальної справи № 1-1330/11) ОСОБА_4 належний йому пошкоджений автомобіль «Тоуота Саmry» номерний знак НОМЕР_3 продав ОСОБА_10, при цьому відповідно до довіреності від 08 червня 2012 року (Т. 2 а.с. 120 кримінальної справи № 1-1330/11) ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 мали право на розпорядження даним автомобілем.

Крім того, судом встановлено, що після часткового скасування вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2013 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4, в провадженні Новомосковського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, (а.с. 1-3 цивільної справи № 183/4892/13-ц), який ухвалою Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2013 року (а.с. 45 цивільної справи № 183/4892/13-ц) за заявою ОСОБА_4 залишений без розгляду. Дана ухвала суду набрала законної сили, відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2014 року (а.с. 82-83 цивільної справи № 183/4892/13-ц).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (ч. 9.1). Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ч. 9.4).

У відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі ушкодженням здоров'я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому відповідно до тлумачень законодавця до ч. 2 ст. 1166 ЦК України вина особи припускається і обов'язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоду. До спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди. У деяких випадках шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, при цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах та якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно.

Статтею 1188 ЦК встановлено, що шкода, заподіяна при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується особою, з вини якої шкода була заподіяна.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 зі змінами: «власником джерела підвищеної небезпеки вважається юридична особа, або громадянин, який здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, в силу права власності, повного господарського володіння, оперативного управління, або на іншій підставі (договір оренди, довіреності).

Тому суд вважає, що існують всі правові підстави для цивільно-правової відповідальності з боку відповідача стосовно заподіяння матеріальної шкоди при скоєнні ДТП (протиправні діяння, наслідки у вигляді шкоди, причинний зв'язок між протиправними діями та наслідками, вина), однак суд вважає за необхідним відмовити позивачу в задоволені позову стосовно стягнення з відповідача спричиненої матеріальної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 56 702 гривні 00 копійок, виходячи з наступного.

Позивач при визначені розміру спричиненої йому матеріальної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди посилається на висновки суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 та просить з урахуванням часткового відшкодування її відповідачем та страховою компанією, стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди її залишок в розмірі 56 702 гривні 00 копійок, з чим не погодився відповідач та його представник надавши суду письмові заперечення (а.с. 101-103), які суд вважає обґрунтованими, оскільки позивачем ОСОБА_4 належних та допустимих доказів спричинення матеріальної шкоди в такому розмірі не надано та висновки суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_13 не можуть бути визнані судом та покладені в обґрунтування розміру матеріальної шкоди, так як є неналежними та недопустимими доказами цього, з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 66 ЦПК України визначено, що висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Відповідно до ст. 147 ЦПК України експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В судовому засіданні ОСОБА_7, суду пояснив, що він є суб'єктом оціночної діяльності та відповідно до наданих суду документів має право на експертну оцінку колісних транспортних засобів, при цьому експертом не являється і сам себе попереджав про кримінальну відповідальність під час надання висновку № 2-О/13 за договором з ОСОБА_4 про вартість утилізації колісного транспортного засобу від 12 квітня 2014 року, при цьому він повторно не оглядав сам транспортний засіб, а вартість утилізації визначив по аналогічним запчастинам також ж транспортного засобу станом на 2013 рік, а не на час його пошкодження, в той час як курс долара до гривні змінився. Крім того, не зміг пояснити, чому у його висновку № ТА040611, складеному 29 липня 2011 року стоїть дата огляду 04 липня 2011 року, а дата оцінки 29 червня 2011 року. Також пояснив, що вартість під час оцінки вираховується програмним забезпеченням, в яке вносяться ним відомості, щодо пошкоджених деталей і інше, та потім програмне забезпечення саме вираховує вартість тієї чи іншої речі по її аналогам з урахуванням курсу на той період і таким чином і відбувається вираховування спричиненого матеріального збитку. Транспортний засіб 05 квітня 2013 року він не оглядав, так як йому було достатньо фотознімків пошкоджених деталей автомобіля і не знає чому у своєму висновку від 12 квітня 2013 року він написав, що безпосередньо оглядав транспортний засіб в смт. Підгороднє в присутності власника автомобіля 05 квітня 2013 року.

Так, наданий ОСОБА_4 висновок про розмір матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ ТОЙОТА КЕМРІ державний реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок пошкодження при ДТП за № ТА04061, складений 29 липня 2011 року, наданий суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, який не є експертом.

ОСОБА_7 не був попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків, згідно ст. ст. 384, 385 КК України в установленому Законом порядку.

Висновки суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_7 прямо протиречать у викладеному ним дослідженні, а саме: «вартість відновлювальних робіт автомобіля ТОЙОТА КЕМРІ д/н НОМЕР_3 становить 317 379, 32 грн., що набагато перевищує ринкову вартість аналога та в даному разі, виходячи з п. 8.1.а Методики товарознавчої експертизи - матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля дорівнює ринковій вартості аналога, з урахуванням коригування на недопробіг і становить - 194008,00 грн..

Як слідує з цього ОСОБА_7 при наявності цілих елементів і деталей автомобіля вказує відновлювальну вартість ремонту всього автомобіля, що перевищує набагато ринкову вартість аналога останньої моделі.

Крім того, у своєму висновку ОСОБА_7 вказує на огляд транспортного засобу в АДРЕСА_1 в присутності представника власника автомобіля 04 червня 2011 року, тобто до самої дорожньо-транспортної пригоди 20 червня 2011 року.

Товарознавча експертиза з цього питання на підтвердження висновків ОСОБА_7 не була проведена ні одним державним структурним підрозділом експертної установи.

Крім того, після винесення судом вироку ОСОБА_7 складає новий висновок за № 2-О/13 від 12.04.2013 про вартість утилізації колісного транспортного засобу.

Як випливає з цього висновку ОСОБА_7 знову сам себе попереджає про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, згідно ст. ст. 384, 385 КК України, хоча експертом він не являється, приймає замовлення про проведення даних дій від замовника - позивача ОСОБА_8 і за відсутності автомобіля проводить його повторний огляд і робить про це висновок, в якому вказує, що ним було оглянуто автомобіль в присутності власника автомобіля в смт. Підгороднє 05 квітня 2013 року.

Крім того, висновки ОСОБА_7 не можуть бути покладені в обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріального позову на підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди, так як у висновку також вказано: «що стосується решти складових, то визначити їх придатність і вартість можливо тільки на підставі діагностики на спеціалізованих підприємствах автосервісу. Тобто дане дослідження находиться поза компетенцією оцінщика».

Таким чином у висновках ОСОБА_7 зроблені висновки, що без діагностики на спеціальних підприємствах автосервісів робити висновки про пошкодження транспортного засобу в повному обсязі неможливо, тим самим ОСОБА_4 надано суду докази, які в силу Закону не можуть бути визнані належними та достовірними і вказаний ним матеріальний збиток не вирахуваний саме на час скоєння ДТП та інших доказів на його підтвердження ОСОБА_4 суду не надано.

Тим самим, суд знаходить обґрунтованими та доведеними відповідачем та його представником в судовому засіданні обставини, на які вони посилаються в своїх письмових запереченнях стосовно ненадання належних та допустимих доказів підтвердження розміру матеріального збитку, спричинено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд, враховуючи встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, проаналізувавши приведені вище норми законодавства щодо їх застосування до спірних правовідносин, вимоги ст. 60 ЦПК України щодо обов'язку сторін доведення доказами своїх вимог та заперечень по обставинам справи, часткове відшкодування матеріального збитку відповідачем, вважає за необхідним в задоволені позовних вимог позивача стосовно стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди в розмірі 56 702 гривні відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів цьому і вказані вимоги є недоведеними та необґрунтованими позивачем.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення на його користь спричиненої моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення її прав, при цьому моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

На підставі ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, яка передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Крім того, зокрема, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Слід зазначити, що всі негативні моральні, психічні переживання і негативні емоції негативно впливають на стан здоров'я будь-якої людини, зокрема на стан здоров'я позивача.

Більш того, відповідно до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року: «Здоров'я - це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів». Таким чином, не вимагає доказів той факт, що вищезгадані дії, в результаті яких йому було спричинено середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, погіршили душевний стан позивача, нормальні життєві зв'язки і спричинили додаткові зусилля для організації свого життя, життя дитини, сім'ї, а також додаткові матеріальні витрати.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, визнається і тому доказуванню, відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає, той факт, що відповідачем в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди сплачено 35 175 гривень.

Таким чином, суд враховуючи наведені вище норми Закону та роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, а також враховуючи, що відповідач вжив дії на часткове відшкодування спричиненої моральної шкоди, приходить до переконання, що позовні вимоги позивача на суму відшкодування спричиненої моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень слід задовольнити частково в сумі 50 000 гривень і стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди з урахуванням сплачених 35 175 гривень суму в розмірі 14 825 гривень, так як вважає зазначену суму необхідною та достатньою для відшкодування заподіяної моральної шкоди у даному конкретному випадку.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому враховуючи, що позивач на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнений від оплати судових витрат при подачі позову, із відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок за частково задоволені позовні вимоги про стягнення спричиненої моральної шкоди.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер відсутній та має право здійснювати платежі за паспортом серії НОМЕР_9, виданого 06 травня 1997 року Магдалинівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНН НОМЕР_7, проживаючого та зареєстрованого АДРЕСА_3, суму спричиненої моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригодив розмірі 14 825 гривень (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень).

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер відсутній та має право здійснювати платежі за паспортом серії НОМЕР_9, виданого 06 травня 1997 року Магдалинівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий : суддя Д.І. Новік