КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2009 року                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2007 року позов задоволено частково.

УПФ України в м. Білій Церкві зобов'язано провести перерахунок доплати до пенсії позивача згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 9 липня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач УПФ України в м. Білій Церкві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у вимогах позивача відмовити в повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується наявними матеріалами справи,  що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Білій Церкві Київської області, як непрацюючий пенсіонер, зареєстрована та постійно проживає в м. Білій Церкві, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року за №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, відповідно до якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення проводиться доплата в розмірі одної мінімальної заробітної плати.

Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо недопустимості зупинення положень Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, як це визначено відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп та правильно застосував законодавство України щодо визначення розміру підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам у відповідності до вимог ст. 39 Закону.

Однак, при дослідженні обставин по справі, суд першої інстанції не звернув уваги на обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення публічно-правового спору.

Так, у відповідності до ст. 62 Закону, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами ті іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Таким підзаконним нормативно-правовим актом є Постанова Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 „Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Порядок).

У відповідності до п.1 Порядку, Цей Порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Згідно із п.п.5 п.4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме: доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

Таким чином, виплати, які передбачені ст.39 Закону мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації позивача.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідно до п.24 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №987 „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”, яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2005 року №931 - видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та уз зв'язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога), провадяться органами, які виплачують пенсію.

Тобто, до вересня місяця 2005 року обов'язок щодо виплати пенсій пенсіонерам у відповідності до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” покладався на органи Пенсійного фонду України, а з вересня розпорядником коштів являвся Міністерство праці та  соціального захисту населення.

Згідно з ч.1 ст.52 КАС України - суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Частиною 3 ст.52 КАС України передбачено, що якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.  У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Отже, судом першої інстанції не правильно встановлено належного відповідача по справі, звідси постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст.205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу УПФ України в м. Білій Церкві слід задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2007 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, 

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2007 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: