Справа №1-35/2007р

ВИРОК ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 січня 2007 року Полтавський районний суд в складі:

головуючого - судді Гальченко О.О.

при секретарі - Баєчко О.І.

з участю прокурора - Мушук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава справу    про

обвинувачення                                    ОСОБА_1, ОСОБА_1, уродженця м.Полтава, громадянина

України, українця, з середньою освітою, розлученого,

неповнолітніх дітей не має, не працюючого, постійно

проживаючого    і    прописаного             АДРЕСА_1 інваліда 3-ї групи, раніше не судимого,-у вчиненні злочину передбаченого ст.203 ч. 1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 не працюючи протягом трьох останніх років, з метою отримання коштів для проживання став займатися виготовленням та реалізацією за місцем свого проживання АДРЕСА_1 спиртовмісної рідини, що згідно висновку спеціаліста НОМЕР_1 є водноспиртовою сумішшю домашнього виготовлення - самогоном.

06.12.2006 року підсудний за місцем свого проживання реалізував самогон в кількості по 0,5 л.ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожному по ціні 4 грн. 50 коп.

Згідно ст. З ГК України діяльність спрямована на виготовлення та реалізацію продукції..., що має цінову визначеність, є господарською діяльністю.

Ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» заборонено продаж алкогольних напоїв з рук.

Допитаний в судовому засіданні підсудний свою провину по пред'явленому обвинуваченню визнав повністю, пояснивши, що вірно розуміє всі фактичні обставини по справі, його позиції істинні та добровільні. Щиро розкаявся та додав, що після перенесеного інсульту в 2002 році став інвалідом, не міг працювати по спеціальності водія. А тому, щоб забезпечити свою життєдіяльність, вимушен був виготовляти та продавати самогон. В подальшому запевняв, що подібного не повториться.

Решта доказів, які підтверджують провину підсудного, судом не досліджувались на підставі ст.299 КПК України.

Дії підсудного необхідно кваліфікувати за ст.203 ч.І КК України, як зайняття видом господарської діяльності, щодо якого є спеціальна заборона, встановлена законом.

Призначаючи покарання , суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного. Який за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом 3-ї групи.

Обставинами пом'якшуючими покарання підсудного є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, має тяжкий стан здоров'я та матеріальний стан.

Обставин обтяжуючих покарання судом не встановлено.

Аналізуючи зібрані докази по справі, суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення підсудного та попередження ним нових злочинів можливо призначити покарання у мінімальному розмірі передбаченому санкцією статті. Що стосується

2. додаткового покарання зазначеного у санкції статті, та на підставі ст..69 ч.2 КК України можливо його не призначати, т.я. він не займає певних посад. А також, суд вважає за можливе звільнити підсудного від кримінальної відповідальності на підставі ст. .45 КК України, т.я. він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості і після вчинення злочину щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю злочину.

Керуючись ст.323 - 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.203 ч.І КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади не призначати на підставі ст.69 ч.2 КК України.

Відповідно до ст..45 КК України звільнити засудженого від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя : (підпис)

ВІРНО: