Справа № 302/391/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Міжгірського районного суду від 29 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Міжгірської селищної ради про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 та Міжгірської селищної ради про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У січні 2015 року ОСОБА_3 вказуючи, що збільшує розмір позовних вимог та посилаючись на норму ст. 31 ЦПК України подав заяву, у якій просив скасувати рішення виконкому Міжгірської міської ради № 18 від 12.04.2014 року про зміну цільового призначення будівлі в АДРЕСА_1

Ухвалою Міжгірського районного суду від 29.01.2015 року заява ОСОБА_3 повернута позивачеві (у прийнятті заяви відмовлено).

Не погодившись з ухвалою про повернення заяви, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу від 29.01.2015 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для приєднання до первісного позову та вирішення по суті.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності ОСОБА_4, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши ОСОБА_3, його представника ОСОБА_5 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті заяви ОСОБА_3 (повертаючи її позивачеві) місцевий суд виходив з того, що позивач не збільшив розмір позовних вимог, а заявив нові позовні вимоги, а це, на думку суду, є підставою для повернення заяви.

Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна.

Встановлено, що у провадженні Міжгірського районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Міжгірської селищної ради про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Предмет цього позову є частка будівлі в АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Згідно роз'яснень п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі якщо позивач на підставі частини другої статті 31 ЦПК України збільшив розмір позовних вимог, заявив нові вимоги або до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону N 3674-VI, частини третьої статті 80 ЦПК України повинен сплатити до звернення до суду з відповідною заявою несплачену суму судового збору, розмір якого має відповідати ставкам, встановленим пунктом 1 частини другої статті 4 Закону N 3674-VI.

Зі змісту ч. 2 ст. 31 ЦПК України та наведеного роз'яснення видно, що позивач вправі заявляти нові вимоги, за які сплачується судовий збір.

У січні 2015 року ОСОБА_3 посилаючись на норму ст. 31 ЦПК України подав заяву, у якій, крім раніше заявлених вимог, просив скасувати рішення виконкому Міжгірської міської ради № 18 від 12.04.2014 року, яким змінено цільове призначення будівлі в АДРЕСА_1 (яка є предметом спору) - із міні пекарні під зал для проведення урочистих подій з виділом такого в окремий об'єкт нерухомого майна. За подачу цієї заяви ОСОБА_3 сплатив судовий збір.

Матеріально-правова зацікавленість ОСОБА_3 у виділі у натурі частки із будівлі в АДРЕСА_1 - не змінилася, при цьому ЦПК України обмежень щодо пред'явлення нової вимоги, яка стосується предмету спору не містить.

Отже, місцевий суд не вправі був з цих підстав відмовляти у прийнятті заяви ОСОБА_3 про скасування рішення виконкому Міжгірської міської ради № 18 від 12.04.2014 року.

На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, а тому ухвала, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню, з передачею питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_3, поданої в порядку ст. 31 ЦПК України, на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Міжгірського районного суду від 29 січня 2015 року скасувати, а питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_3 поданої в порядку ст. 31 ЦПК України передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: