Справа № 2-2741/08

№2-663/09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ      РАЙОННИЙ     СУД      м. СІМФЕРОПОЛЯ      АР КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

            3 березня 2009р.                                                                                                    м. Сімферополь

       Центральний районний суд м.Сімферополя АР Крим у складі:      

                                                головуючого - судді ОСІПОВА Ю.В.

                                                при секретарі - Юрченко Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та 3-х осіб КРП СМ БРТІ і державного нотаріуса Чернявської Н.А. про визнання договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2005р. недійсним, визнання фактичної угоди купівлі-продажу квартири здійсненою та визнання права власності на квартиру, -

В с т а н о в и в:

1 квітня 2008р. ОСОБА_1звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та 3-х осіб КРП СМ БРТІ і державного нотаріуса Чернявської Н.А. про визнання договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2005р. частково недійсним в частині покупця та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в м.Сімферополі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2005р. нею за власні кошти була придбана у  ОСОБА_3 однокімнатна квартира АДРЕСА_1 в м.Сімферополі, однак оформила вона дану квартиру на свого сина ОСОБА_2, т.б. фактичним покупцем в договорі купівлі-продажу зазначено саме його. Однак усі розписки про передачу та отримання коштів написані колишнім власником квартири ОСОБА_3 саме на її ім'я і реально кошти за квартиру передавала саме вона і до цього часу помилково вважала, що саме вона є власником даної квартири.                                   

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1свої позовні вимоги неодноразово уточнювала та остаточно, на підставі ст.203 ЦК України, просила суд:  визнати договір купівлі-продажу квартири від 14.09.2005р. недійсним, визнати фактичну угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Сімферополі, укладену між нею та ОСОБА_3 - здійсненою та визнати  за нею право власності на цю квартиру.

            Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнали у повному обсязі, та на останнє судове засідання ОСОБА_3 не з'явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому, ОСОБА_3, на попередніх судових засіданнях пояснив, що йому було фактично всерівно з ким із вказаних вище осіб укладати договір, тому 14.09.2005р. він уклав (та підписав) нотаріальний договір купівлі-продажу спірної квартири саме з відповідачем ОСОБА_2, незважаючи на те, що грошові кошти за квартиру отримав саме від позивачки, яка, в свою чергу, в момент укладання цього договору також була присутня у нотаріуса та не заперечувала проти цієї угоди.

            Треті особи КРП СМБРТІ та державний нотаріус Чернявська Н.А., в судове засідання не з'явилися, про день, місце і час слухання справи були своєчасно та належним чином повідомлені та надали заяви про слухання справи за їх відсутності та позовні вимоги, в свою чергу, не визнали.  

            Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і недоведеними та відповідно, не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

До такого висновку суд приходить з наступних підстав.

            Судом із матеріалів справи встановлено, що 14.09.2005р. між відповідачами по справі -ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений та нотаріально посвідчений ДН Чернявською Н.А., договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 в м.Сімферополі, який в подальшому, був зареєстрований в КРП СМБРТІ.

Між тим, із пояснень позивача та відповідача ОСОБА_2 вбачається, що дана угода, нібито фактично була укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про що свідчать і розписки, надані позивачкою, про передачу нею коштів і отримання їх останнім, однак, на той час і за бажанням саме ОСОБА_1, даний договір та відповідно і спірну квартиру було оформлено на  її сина - відповідача ОСОБА_2, який, як встановлено по справі, є громадянином Росії, 10.07.2001р. повністю змінив свої Прізвище, Ім'я та по-Батькові (з ОСОБА_2 - на ОСОБА_2, свідоцтво НОМЕР_1, а.с.12), відповідно до Тимчасового посвідчення на проживання в Україні, перебуває у шлюбі, що означає, що в даному випадку, при нотаріальному переоформленню спірної квартири, можливо буде необхідна письмова згода його дружини. Однак, оскільки відповідач ОСОБА_2 має намір у найближчий час повернутися до Росії, а позивачка, яка, в свою чергу також є громадянкою Росії, має намір отримати пільги по сплаті комунальних послуг, тому остання і бажає переоформити дану квартиру у судовому порядку з сина - ОСОБА_2 на себе, а оформити договір дарування в нотаріальній конторі, для них дуже дорого.

Але, з пояснень позивачки та відповідача ОСОБА_2, в свою чергу, також вбачається, що ОСОБА_1отримує пенсію в сумі 800грн., а ОСОБА_2 працює охоронцем та має постійний середній заробіток в розмірі 700грн.

Згідно із ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.210 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  

Як вбачається із ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даному ж конкретному випадку, під час укладання спірного договору усі сторони (т.б. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3) виявили своє бажання та волевиявлення і, у відповідності до норм діючого законодавства, здійснили угоду по купівлі-продажу спірної квартири, яку нотаріально посвідчили та відповідним чином зареєстрували право власності на останню. Однак, в наступному, тільки через два з половиною роки, у позивача раптом виникло бажання про переоформлення права власності на дану квартиру на своє ім'я з метою отримання пільг по сплаті комунальних послуг, при цьому, переоформлювати дану квартиру у встановленому діючим законодавством порядку (т.б. через оформлення договору купівлі-продажу або дарування), позивачка не бажає, обгрунтовуючи занадто великою вартістю нотаріальних послуг.

Крім того, згідно із ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В даному ж випадку, судом встановлено, що спір між позивачем та відповідачами з приводу даного договору купівлі-продажу фактично відсутній, і на теперішній час ніщо реально не перешкоджає їм (т.б. позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2) переоформити дану квартиру у встановленому законом порядку - наприклад, шляхом укладення нотаріального договору дарування. Зворотного ж, у відповідності до ст.60 ЦПК України, позивач в суді не довела та не надала ніяких доказів неможливості переоформлення спірної квартири у іншій (ніж вказаний у позові) спосіб, при цьому не зазначивши, що відповідачі яким би то чином, ухилялися від оформлення 14.09.2005р. даної угоди саме з нею, або під час судового засідання.

Суд же, згідно із ст.11 ЦПК України, розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог.   

Таким чином, на підставі вищевикладеного та, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, обов'язковість нотаріального оформлення таких угод та їх обов'язкова державна реєстрація, а також реальну можливість швидкого вирішення цього питання у встановленому законом порядку в нотаріальній конторі зі сплатою державного мита, суд вважає, що ніяких законних підстав для  визнання договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2005р. недійсним, а також для визнання фактичної угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м.Сімферополі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - здійсненою та для визнання за позивачкою права власності на зазначену квартиру - на цей час не мається, тому, рахує позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та відповідно не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст.ст.203,209,210,215,220,328,334,347,392,640,655-657 ЦК України, а також ст.ст.5,6,10,11,60,61,88,174,209,212-215,218,223 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та 3-х осіб КРП СМ БРТІ і державного нотаріуса Чернявської Н.А. про визнання договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2005р. недійсним, визнання фактичної угоди купівлі-продажу квартири здійсненою та визнання права власності на квартиру - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м.Сімферополя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду - протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий  у  справі:

С у д д я                                                             Ю.В. ОСІПОВ