Справа № 2-1269/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              10 березня 2009 року Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим

у складі: головуючої судді Андрєєвої О.М.,

                при секретарі       Кушнеренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди у сумі 20000 грн. шляхом списання з єдиного державного казначейського рахунку ДКУ.

Вимоги мотивовані тим, що 15.01.08 р. постановою Центрального районного суду м. Сімферополя по справі № 3-389/08 його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма транспортними засобами строком на 6 місяців.

Головою Апеляційного суду АР Крим 12.06.08 р. розглянута його скарга на дану постанову. Скарга задоволена, постанова скасована, провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Позбавлення права керування автомобілем позбавило його душевного спокою, псувало моральний клімат у родині, він не міг регулярно відвідувати лікувальні заклади. Всі ці обставини призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків і вимагали додаткових зусиль для організації життя родини.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник ДКУ за дорученням позов не визнав, просив у задоволенні відмовити на підставі його необґрунтованості.

Представник прокуратури Єрьоменко А.В. у судовому засіданні позов не визнала. Просила відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-389/08, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди за рахунок коштів Державного бюджету виникає у громадянина в наступних випадках: постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або не доведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як слідує з п. 5 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають наступні питання: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, з'ясування обставин, котрими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування такої шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних. страждань   потерпілого,   а   також   інших   негативних   наслідків.  

Повинні також враховуватися стан здоров'я потерпілого, тягар перенесених змін в життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення первинного стану. При цьому суд повинен виходити з принципів розумності, зваженості та справедливості.

Відповідно до пункту 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивачем не доведено заподіяння йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будь-яких доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків, які мають бути встановленими судом і враховані при розрахунку позивачем суми відшкодування моральної шкоди.

Сума позову визначена позивачем без відповідного обґрунтування, не наведено жодного доказу перенесення будь-яких душевних страждань.

Крім того, до позовної заяви має бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується за відшкодування моральної шкоди, чого Шумеляк В.П. зроблено не було.

На підставі ст. 1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212,  213,  214   ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства , прокуратури та суду, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономній Республіці Крим  через Центральний районний суд м. Сімферополя  шляхом  подачі до суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  протягом десяти днів від дня проголошення рішення, і апеляційної скарги  на рішення суду  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                Суддя-