КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №-22-а-10658/08 Головуючий у 1 інстанції Ярмола О.Я.
Суддя доповідач Коротких А.Ю.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2009 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Коротких А.Ю.,
суддів: Бараненка І.І.,
Глущенко Я.Б.,
при секретарі: Дакал В.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, посилаючись на те, що вона отримала допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 рік не підлягають задоволенню у зв'язку з безпідставністю заявленої вимоги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Колегією суддів встановлено, що позивач є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС I категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у 2006 році у сумі 120 грн., тобто у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зважаючи на те, що п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що при стягненні щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік необхідно застосовувати саме вказані положення Закону.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статтей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач отримала одноразову допомогу на оздоровлення 29.08.2006 року, а звернулася до суду з даним позовом 08.10.2007 р. Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И ЛА :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді: