Справа № 22-ас-36 головуючий у 1 інстанції- Герасимчук М.К.
22-А № 22 доповідач- Собіна І.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - Собіни І.М. Суддів: Оніпко О.В., Григоренка М.П. при секретарі судового засідання Томашевській І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду від 06 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,
встановила:
Постановою Рівненського міського суду від 06 листопада 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Рівненського обласного військового комісаріату про проведення перерахунку пенсії.
В поданій апеляційній скарзі позивач, вважаючи таке рішення місцевого суду незаконним, просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити нове про задоволення його позову.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», в редакції,що діяла до 01 січня 2005 року, було встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, що мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому, для обчислення їм пенсії враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, відповідно до цього Закону премії військовослужбовців ( на відміну від отримуваних ними надбавок ) при визначенні розміру пенсій до 01 січня 2005 року не враховувалися. У зв'язку з цим, посилання позивача на ігнорування відповідачем при визначенні розміру його пенсії премій, які він, перебуваючи на службі, отримував на підставі Постанови КМУ №829 від 22 травня 2000 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців» та наказу Міністра оборони України №75 від 05 березня 2001 року, на увагу не заслуговують.
Згідно з п.7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» ( в редакції, що була чинною на час виходу позивача на пенсію ) пенсії обчислювалися з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; відсоткової надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надавалися щомісяця ( надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
З наведеного слідує, що щомісячні надбавки, які були затверджені Указами Президента України, і на які у своїй позовній заяві посилається позивач, належать до додаткових видів грошового забезпечення і враховуються при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби та були звільнені після її запровадження, в порядку, що визначений п.7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 ( з наступними змінами і доповненнями ) без врахування премій.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнився з військової служби у 1988 році. Пенсія йому була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» ( зараз-Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ).
Надбавки, які були введені Указом Президента України №173 від 23 лютого 2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», Указом Президента України №389 від 05 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління Державної охорони України за безперервну службу», стали виплачуватися військовослужбовцям відповідно з 01 січня та 01 травня 2003 року, тобто вже після виходу позивача на пенсію. Через це позивачу, коли він перебував на службі, ці надбавки не призначалися і як складова частина його грошового забезпечення, з якого визначалися пенсія, не виплачувалися.
У згаданих вище Указах Президента України про перерахунок раніше вже призначених пенсій військовослужбовцям не йдеться.
Таким чином, законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХП, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій.
Закон №1769-IY, який набув чинності 01 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.
Підвищення раніше призначених пенсій військовослужбовця було окремо передбачено постановами КМУ від 25 жовтня 2002 року за №1576 «Про заходи щодо підвищення пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», №1350 від 27 серпня 2003 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та №895 від 13 липня 2004 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» тощо.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст.11, 138, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Рівненського міського суду від 06 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони у справі мають право оскаржити ухвалу Апеляційного суду в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.