ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 905/2517/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В. Волковицької Н.О.,

за участю представників сторін:

позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідачаБогінської Т.М. дов. від 21.11.2014 Коваль Л.Л. дов. від 21.11.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановувід 10.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№905/2517/14 господарського суду Запорізької області області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доКомунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа"

простягнення 167244029,29 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 167244029,29 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2387-ТЕ-7, з яких 153073123,31 грн основного боргу, 9158741,17 грн пені, 3128411,93 грн 3% річних та 1883753,51 грн інфляційних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.06.2014 (суддя Зекунов Е.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського від 10.03.2015 (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Медуниця О.Є., Россолов В.В.), позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 153073123,31 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1871517,88 грн, 3% річних у розмірі 3128411,93 грн та пеню в розмірі 4579370,58 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського від 10.03.2015 в частині відмови у позові про стягнення 4579370,59 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення вказаної суми пені посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме статей 219, 229, 233 Господарського кодексу країни, статей 549-552 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про недоведеність відповідачем наявність виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

Крім того, скаржник зазначає, що зменшення пені спричиняє позивачу значні додаткові збитки, чим порушує його права та інтереси.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та в режимі відеоконференції представників відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №13-2387-ТЕ-7 (т. 2 а.с. 43-48).

Згідно пункту 1.1 договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

В розділі 2 договору сторони узгодили обсяги природного газу, які продавець має передати покупцеві, та передбачили можливість змінювати ці обсяги в установленому порядку, зокрема, в 2.1 визначили, що з 01.01.2013 по 31.12.2013 продавець передає покупцеві газ обсягом до 143962,6 тис. куб.м.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу оформляється актами приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 1309,20 грн з ПДВ.

У пункті 5.5 договору сторони визначили загальну вартість договору в сумі 188475835,92 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу позивач протягом січня-грудня 2013 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 187085618,70 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2013 на суму 29834,05 грн; від 28.02.2013 на суму 21730,10 грн; від 31.03.2013 на суму 20684,04 грн; від 30.04.2013 на суму 6377,12 грн; від 31.08.2013 на суму 1824300,81 грн; від 26.09.2013 на суму 33559420,10 грн; від 26.09.2013 на суму 27425753,94 грн; від 26.09.2013 на суму 26715539,13 грн; від 26.09.2013 на суму 12923934,07 грн; від 26.09.2013 на суму 2281917,26 грн; від 26.09.2013 на суму 2371203,41 грн; від 26.09.2013 на суму 2101457,15 грн; від 30.09.2013 на суму 2738748,22 грн; від 31.10.2013 на суму 20013928,93 грн; від 31.10.2013 на суму 7944,23 грн; від 30.11.2013 на суму 22278774,23 грн; від 30.11.2013 на суму 14661,72 грн; від 31.12.2013 на суму 24921,93 грн та від 24.02.2014 на суму 32724488,26 грн (т. 2 а.с. 51-69). Зазначені акти підписані уповноваженими представниками покупця, продавця та газорозподільної організації та скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу в частині оплати за отриманий природний газ виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 153073123,31 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 153073123,31 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 1871517,88 грн та 3% річних у розмірі 3128411,93 грн суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди встановили, що протягом 2013 року відповідачем було прострочено виконання грошових зобов'язань щодо оплати вартості спожитого газу, в зв'язку з чим дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині, що не оскаржується у касаційному порядку.

Щодо стягнення пені суди попередніх інстанцій зменшили її розмір на 50% виходячи із наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили відповідальність покупця за невиконання умов договору щодо здійснення оплати за переданий газ у вигляді сплати продавцю пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру неустойки є правом суду та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Суди встановили, що сума штрафних санкцій є надмірно великою, а також врахували, що до неналежного виконання відповідачем зобов'язання по договору призвели обставини, які не залежать від відповідача, а саме: відповідач є комунальним підприємством, яке є єдиним централізованим теплопостачальником у місті Маріуполі та використовує отриманий у позивача газ для виробництва теплової енергії у житлові будинки та об'єкти соціальної сфери міста, в т.ч. у 88 дитячих садків, 72 школи, 36 лікувальних установ та організацій; підприємство надає послуги з теплопостачання по збитковим тарифам, витрати на виробництво теплової енергії невчасно та не в повному обсязі компенсуються з державного бюджету, у зв'язку з чим ККП "Маріупольтепломережа" знаходиться у важкому фінансовому стані. Крім того, ситуація щодо отримання платежів з оплати послуг з теплопостачання від споживачів ускладнюється, у зв'язку з проведенням на частині території міста Маріуполя антитерористичної операції, починаючи з 13.04.2014. Несвоєчасність розрахунків призводить до нестачі коштів у підприємства та виникненню заборгованості перед газопостачальним підприємством. Стягнення пені у великому розмірі може призвести до вилучення обігових коштів підприємства та поставити під загрозу можливість забезпечення теплом споживачів міста Маріуполя.

Враховуючи викладені обставини суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% та стягнення пені в сумі 4579370,58 грн, що відповідає вимогам частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частині 1 статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 905/2517/14 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і І. Алєєва

Н. Волковицька