ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Справа № 916/3726/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Гладишева Т.Я.)

у справі№916/3726/14 господарського суду Одеської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

доКомунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал"

простягнення 112 015 грн. 96 коп.

за участю представників:

від позивачане з'явились

від відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (далі - ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" (далі - КП "Білгород-Дністровськводоканал") про стягнення 112 015 грн. 96 коп.

Вказана позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №198 від 15.07.2005 р., внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення основного боргу, а також нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015 р. у справі №916/3726/14 позов ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою для прийняття даної ухвали місцевого господарського суду стало ухилення сторін від оплати вартості проведення призначеної у справі судової експертизи, що за висновком господарського суду першої інстанції унеможливило вирішення спору по суті, оскільки для правильного визначення суми основного боргу, на яку нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних, необхідне застосування спеціальних знань.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 09.02.2015 р. Справу передано до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що, в розуміння норм ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, не сплата вартості проведення судової експертизи не є підставою залишення позову без розгляду. При цьому, в матеріалах справи містяться надані позивачем письмові докази та обґрунтовані розрахунки заявлених сум, на підставі яких можливо вирішити спір у даній справі.

Не погодившись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, КП "Білгород-Дністровськводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Скаржник стверджує, що господарський суд апеляційної інстанції не встановив всі дійсні обставини справи та ненадав належної правової оцінки доказам, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 р. касаційну скаргу КП "Білгород-Дністровськводоканал" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 20.04.2015 р.

В судове засідання 20.04.2015 р. представники позивача та відповідача не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін.

Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права та повноту встановлення обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі №916/3726/14 є вимоги про стягнення з КП "Білгород-Дністровськводоканал" грошових коштів в сумі 112 015 грн. 96 коп.

В процесі судового розгляду справи місцевим господарським судом на підставі ст.ст. 41, 43 Господарського процесуального кодексу України за власною ініціативою призначено судову економічну експертизу. При цьому, витрати, пов'язані із здійсненням експертного дослідження, було покладено на обидві сторони по справі в рівних частинах.

Призначаючи вказану експертизу господарський суд першої інстанції керувався тим, що, у зв'язку із наявністю в матеріалах справи значної кількості документів, для перевірки здійснених позивачем розрахунків пені, збитків від інфляції та 3% річних за період з серпня 2013 року по липень 2014 року, необхідно мати спеціальні знання в галузі економіки.

Однак, призначена судова експертиза проведена не була через не внесення сторонами плати за її проведення.

За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до висновку про неможливість вирішення по суті спору у справі, у зв'язку з чим залишив позов ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своєї правової позиції господарський суд першої інстанції, зокрема, посилається на п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р., в якому зазначено, що господарський суд при розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Апеляційний господарський суд не погодився з наведеною позицією, визнав безпідставним залишення позову без розгляду, з огляду на наявні в матеріалах справи письмові докази та розрахунки, надані позивачем, які не були досліджені місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційним господарським судом та вважає, що проведення судової експертизи не є єдиною можливістю встановлення всіх дійсних фактичних обставин справи №916/3726/14. Розмір заборгованості позивача перед відповідачем, сум пені, 3% річних та інфляційних втрат може бути визначено на підставі інших наявних в матеріалах справи доказів.

В свою чергу, п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Отже, суд може залишити позов без розгляду за наявності наступних умов:

1. документи є необхідними для розгляду спору по суті і без них вирішити спір неможливо;

2. відсутні поважні причини, в зв'язку з якими документи не було подано.

Крім того, відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених правових приписів, а також враховуючи, що місцевим господарським судом не було вирішено спір по суті, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним господарським судом правильно застосовано норми процесуального права, на підставі чого законно та обґрунтовано скасовано ухвалу місцевого господарського суд про залишення позову без розгляду та передано дану справу на розгляд до господарського суду Одеської області.

Разом з цим, доводи заявника касаційної скарги зводяться до тверджень, про неналежність доказів наданих позивачем, однак не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції про необхідність їх дослідження та оцінки з метою повного та всебічного встановлення всіх обставин справи для вирішення спору.

Одночасно, суд касаційної інстанції визнає, що скаржником не надано належного обґрунтування заперечень висновків апеляційного господарського суду щодо достатності наявних в матеріалах справи доказів для вирішення спору по суті, як і не наведено порушень апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Згідно із ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Білгород-Дністровськводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. у справі №916/3726/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк