Справа № 729/1446/14 Головуючий у І інстанції Кузюра В. О.

Провадження № 11-кп/795/173/2015

Категорія - ст. 289 ч. 2 КК Доповідач Мельниченко Ю. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМельниченка Ю. В.

суддів - Лазоренка М.І, Оседача М.М.

секретаря судового засідання - Зубашевській О.С.

з участю учасників кримінального провадження: прокурора Гапеєвої Н.П., обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270080000360 від 21 жовтня 2014 року за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Бобровицького району Чернігівської області Лисенка А.М. та заступника прокурора Чернігівської області Івашка С.В. на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року, щодо

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Войково, Згурівського району Київської області та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не одруженого, не працюючого, із середньою освітою, раніше судимого Бобровицьким районним судом Чернігівської області 09 липня 2014 року за ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 1 КК України до 60 годин громадських робіт,

- засудженого за ст. 389 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст.ст. 71 ч. 1, 72 ч. 1 п. 4 КК України, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 день.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений, за наступних обставин.

Так, 09 липня 2014 року, ОСОБА_3, відповідно до вироку Бобровицького районного суду від 09 липня 2014 року був визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 1 КК України та йому було призначене покарання у виді 60 годин громадських робіт.

28 серпня 2014 року, ОСОБА_3, був поставлений на облік в кримінально-виконавчій інспекції Бобровицького району, де йому були роз'яснені його права, порядок та умови відбування покарання, він був попереджений про відповідальність за ухилення від відбування покарання та отримав направлення до Новобасанської сільської ради для подальшого відбування покарання за місцем проживання.

Новобасанською сільською радою був складений графік виходу на роботу з 01 вересня 2014 року по 31 вересня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 мав виконувати громадські роботи кожен день по 4 години.

Із призначених 60 годин в вересні ОСОБА_3 відпрацював лише 20 годин в період з 01 вересня 2014 року по 05 вересня 2014 року, а з 08 вересня 2014 року для відпрацювання не з"являвся, про причини неявки не повідомляв сільську раду та КВІ, документів на підтвердження поважності причин неявки не надавав.

Неодноразово інспектор КВІ викликав ОСОБА_3, проте він не з'являвся і тому вимушені були вирішувати питання про примусовий привід ОСОБА_3 до КВІ, куди і був доставлений 07 жовтня 2014 року дільничним інспектором.

07 жовтня 2014 року у ОСОБА_3 були відібрані письмові пояснення з приводу порушення графіку робіт та неявки до КВІ та йому доведено до відома, що матеріали про притягнення його до кримінальної відповідальності будуть направлені до прокуратури.

Не погоджуючись з даним вироком суду, прокурор прокуратури Бобровицького району Чернігівської області подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставин провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі ОСОБА_3 внаслідок його м'якості та постановити новий, яким призначити останньому покарання в межах санкції інкримінованої статті та на підставі вимог ст.ст. 71, 72 КК України призначити остаточне покарання у виді арешту строком на 2 місяці 1 день. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції ОСОБА_3 безпідставно було звільнено від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

В апеляційній скарзі, заступник прокурора Чернігівської області також не оспорюючи фактичних обставин провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі ОСОБА_3 внаслідок його м'якості та постановити новий, яким призначити останньому покарання в межах санкції інкримінованої статті та на підставі вимог ст.ст. 71, 72 КК України призначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 1 день. На думку апелянта, суд першої інстанції звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України не забезпечив досягнення мети покарання.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, яка апеляційну скаргу заступника прокурора області підтримала повністю, а прокурора прокуратури Бобровицького району підтримала частково, обвинуваченого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг і просив їх залишити без задоволення, а вирок суду без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як слідує із обвинувального акту та змісту вироку суду ОСОБА_3 з призначених 60 годин громадських робіт в вересні відпрацював лише 20 годин в період з 01 по 05 вересня 2014 року, а з 08 вересня 2014 року для відпрацювання не з"являвся, про причини неявки не повідомляв сільську раду та КВІ, документів на підтвердження поважності причин неявки не надавав.

Згідно довідки виданої виконкомом Новобасанівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 15 грудня 2014 року ОСОБА_3 фактично відпрацював 52 години громадських робіт, залишилось відпрацювати згідно графіка робіт станом на 15 грудня 2014 року 8 годин громадських робіт.

Також, будучи допитаними в судовому засіданні апеляційної інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили, що ОСОБА_3 в період часу з 01 по 05 вересня 2014 року відпрацював 20 годин громадських робіт та з 22 по 31 жовтня 2014 року 32 години громадських робіт, залишилось відпрацювати 8 годин громадських робіт.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що у даному кримінальному провадженні мають місце протиріччя щодо кількості відпрацьованих годин громадських робіт, які апеляційний суд позбавлений можливості усунути в судовому засіданні. Судом першої інстанції дане питання не вирішувалось, тобто не досліджувались докази з цього приводу та зазначеним доказам не надавалась належна правова оцінка.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, зокрема, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Проте, суд першої інстанції фактично звільнив ОСОБА_3 не тільки від покарання, яке раніше йому було призначено реально та за ухилення від виконання якого останнього притягнуто до кримінальної відповідальності, а й від покарання за сукупністю вироків, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Наведені порушення чинного законодавства колегія суддів вважає такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення у кримінальному провадженні, що є безумовною підставою для скасування вироку.

При новому розгляді необхідно дотримуватися вимог кримінального процесуального закону та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, виклавши його у процесуальному документі, який би відповідав вимогам закону.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 202, 376, 409, 419, 422 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора прокуратури Бобровицького району Чернігівської області Лисенка А.М. та заступника прокурора Чернігівської області Івашка С.В. задовольнити частково.

Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2014 року щодо ОСОБА_3 скасувати та призначити новий судовий розгляд в Бобровицькому районному суді Чернігівської області

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді тримання під вартою скасувати та звільнити його з - під варти негайно з залу суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Ю.В. Мельниченко М.М. Оседач М.І. Лазоренко