Номер провадження: 22-ц/785/4186/15

Головуючий у першій інстанції Асанова З.І.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні квартирою та встановлення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку квартири, усунення перешкод у реалізації прав власника, стягнення боргу за комунальні послуги, за участю третьої особи - орган опіки та піклування Южненської міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2015 року,

встановила:

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві спільної сумісної власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 89,5 кв.м., в тому числі житловою 67,6 кв.м. Відповідачі своїми протиправними діями, заміною замків, тощо створюють перепони для вселення позивача у вказану квартиру та в користуванні нею. Тому, просив усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні 1/4 частини квартири та встановити порядок користування квартирою, виділити йому в користування кімнату площею 14 кв.м., а відповідачам - кімнати площею 31,1 кв.м. та 22,5 кв.м.

У квітні 2011 року ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку квартири, усунення перешкод у реалізації прав власника, стягнення боргу за комунальні послуги. Зазначила, що у 2010 році шлюб між сторонами було розірвано. У спірної квартирі проживають малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, повнолітній непрацездатній у зв'язку з навчанням на денному відділенні ОНУ імені І.І. Мечникова ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4,. які є окремою сім'єю та заперечують проти спільного проживання з ОСОБА_3 беручи до уваги протиправну поведінку ОСОБА_3

ОСОБА_3 проживає на даний момент у громадянському шлюбі з іншою громадянкою та у нього спільно з цією жінкою буде дитина. ОСОБА_3 фактично проживає у будинку що знаходиться у с. Кошари, Комінтернівського р-ну, Одеської області на території ДП "Акваторія ЮГ" під номером 10. Також ОСОБА_3 належить за договором найму житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Квартира є неподільною, уникнути спільного користування місцями загального користування є неможливим, зробити самостійний вхід до квартири і виділити самостійну окрему кімнату є технічно і фізично неможливим.

Беручи до уваги все вищезазначене, вважається, що частка ОСОБА_3 у спільному майні є незначною (1\4), виділити її у натурі є неможливим, спільне володіння і користування майном є неможливим. Припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3

Таким чином, вимоги ОСОБА_3 щодо виділу йому у користування у квартирі за адресою АДРЕСА_1 самостійної кімнати не є можливим. ОСОБА_3 з моменту фактичного виселення (березень 2010 року) не приймав участі у сплаті необхідних комунальних платежів.

Відповідно до довідки, наданої бухгалтером домоуправління, загальна сума нарахованих платежів за комунальні послуги з березня 2010 року по березень 2011 року включно складає 7603,37 грн. Вказані тарифи повинні сплачувати усі зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, у т.ч. і ОСОБА_3 Відповідно до розрахунку борг за комунальні платежі ОСОБА_3 за період з березня 2010 року по березень 2011 року включно складає 1900, 85 (7 603,37 : 4 = 1900,85).

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 було задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1: виділено ОСОБА_3 в користування кімнату площею 14,00 кв.м., виділено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користування кімнати площею 31,1 кв.м., 22,5 кв.м. кухню площею 7,0 кв.м., вбиральні площею 4,3 кв.м., коридор площею 3,3 кв.м., комору площею 2,1 кв.м. залишено у спільному користуванні співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Зустрічний позов ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг за комунальні послуги за період з березня 2010 року по березень 2011 року в розмірі 639,93 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 83 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_6 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Інші сторони судове рішення не оскаржували.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 16.09.2010 року шлюб між сторонами було розірвано. Сторонам належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/4 частині квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Спірна квартира, загальною площею 89,5 кв.м., складається з трьох кімнат житловою площею 67,6 кв.м.: 1-кімната має площу 31,1 кв.м., 2-кімната має площу 14 кв.м., 3-кімната має площу 22,5 кв.м.

З березня 2010 року ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає та не несе витрати за комунальні послуги, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4100/24 від 24.10.2014 року ринкова вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 складає 280250 грн.

Виділити в натурі 1/4 частину цієї квартири з окремим виходом у складі житлових та підсобних приміщень, регламентованих нормативно-технічним вимогам технічно не надається можливим. (а.с.221-227)

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною чи спільної частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача за первісним позовом щодо встановлення порядку користування квартирою підлягають задоволенню, так як він є власником 1/4 частини квартири, запропонований в судовому засіданні варіант встановлення порядку користування спірною квартирою не суперечить вимогам закону, і іншого варіанту відповідачами не було надано.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Враховуючи, що ОСОБА_5 не довела що спільне володіння і користування квартирою є неможливим та припинення права власності відповідача на спірну частку не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, а також невиконання позивачем вимоги закону про умову попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права на частку в спільному майні, усунення перешкод у реалізації прав власника задоволенню не підлягають. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева