Справа № 487/254/15-ц

Провадження № 2/487/836/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.03.2015 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Біцюка А.В., за участю секретаря Бавикіної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Малярно-ізоляційного підприємства «Райдуга» про стягнення середнього заробітку за період затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди та компенсації частини втраченого заробітку в зв'язку з інфляцією, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому посилаючись на затримку виплати йому заробітної плати відповідачем, в тому числі після звільнення, просив стягнути з відкритого акціонерного товариства «Малярно-ізоляційного підприємства «Райдуга» середній заробіток за час затримки розрахунку з травня 2013 року по вересень 2014 року в розмірі 91336 грн., компенсацію частини втраченого заробітку в зв'язку з інфляцією в розмірі 7570 грн., а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 01.07.1998 року він перебував в трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Малярно-ізоляційне підприємство «Райдуга». У зв'язку з банкрутством підприємства 08.07.2013 року він звільнився з роботи по ст. 40 п.1 КЗпП. На день звільнення з роботи йому підприємством було нараховано заробітну плату в сумі 16587, 69 грн., яка була виплачена лише в жовтні 2014 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу в його відсутність.

В судове засідання представник відповідача (ліквідатор Протасова О.М.) не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність. По суті позову заперечень не надала.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 01.07.1998 року.

У зв'язку з банкрутством підприємства, 08.07.2013 року позивача ОСОБА_1 звільнено з підприємства за ст. 40 п.1 КЗпП.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником повний розрахунок у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, в день звільнення позивача ОСОБА_1 відповідачем не було проведено повного розрахунку з останнім.

Відповідно до довідки виданої ліквідатором ВАП МІП «Райдуга», остаточний розрахунок в сумі 16587,69 грн. з позивачем був проведений тільки 14 жовтня 2014 року.

Оскільки відповідач - відкрите акціонерне товариство «Малярно-ізоляційного підприємства «Райдуга», своєчасно не провів із звільненим працівником кінцевий розрахунок, суд вважає за необхідне стягнути (в межах позовних вимог) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 08.07.2013 року по вересень (включно) 2014 року виходячи з наступного розрахунку.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Перiод затримки розрахунку (визначається в календарних днях) складає 448 дні, зокрема з 08 липня 2013 року по 30 вересня 2014 року (включно, період зазначено в позові), середньоденний заробiток становить 76,05 грн. (згідно довідки відповідача від 16.02.2015р.), тому позивач має право на стягнення з вiдповiдача 37112,40 грн. (448 днiв ? 76,05 грн/день) середнього заробiтку за час затримки розрахунку.

Оскільки сума, яку просить стягнути позивач середнього заробiтку за час затримки розрахунку -91336 грн., перевищує зазначену вище, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 37112,40 грн., яка перевірена судом.

Що стосується стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів в зв'язку з інфляцією, то вона теж підлягає задоволенню, оскільки факт затримки підтверджується матеріалами справи, а розрахунок компенсації в сумі 7570 грн. проведений відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159.

Крім того, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з наступними змінами та доповненнями) ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Тому, виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, враховуючи обставини справи, глибину і характер моральних страждань, завданих позивачу внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, період (майже два роки) та систематичність порушення прав позивача, ту обставину, що це сталось внаслідок фінансової неплатоспроможності відповідача, якого визнано банкрутом, суд вважає, що 500 грн. буде достатньою сатисфакцією для відшкодування позивачу моральної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Малярно-ізоляційного підприємства «Райдуга» - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Малярно-ізоляційного підприємство «Райдуга» на користь ОСОБА_1 37112 (тридцять сім тисяч сто дванадцять) гривень 40 коп., середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, 7570 (сім тисяч п»ятсот сімдесят) гривень компенсації частини втраченого заробітку у зв'язку із інфляцією, 500 (п'ятсот) гривень 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Малярно-ізоляційного підприємство «Райдуга» на користь держави судовий збір в сумі 371,12 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя Біцюк А.В.