АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого: Фазикош Г. В.,
суддів: Павліченка С. В., Куштана Б.П.,
при секретарі: Талпа С.М.,
з участю
представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Щадей С.М..;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу за апеляційною скаргою Управління МВС України в Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 04 травня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Закарпатській області про визнання незаконними дій працівників міліції,
встановив:
03 лютого 2006 року ОСОБА_2 подала адміністративний позов до УМВС України в Закарпатській області, в якому просила визнати неправомірними дії працівників Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області незаконними та зобов'язати УМВС України в Закарпатській області повернути належний їй автомобіль Мітсубісі-Паджеро № кузова НОМЕР_1, рік випуску 2001, колір сірий.
Неправомірність дій працівників відповідача, на думку позивачки, полягала в тому, що вони безпідставно вилучили вказаний автомобіль 24 січня 2006 року та поставили на штрафмайданчик Ужгородського ДАЇ. Керував цим автомобілем її повнолітній син ОСОБА_3 на підставі доручення, виданного 08 жовтня 2003 року власником цього автомобіля ОСОБА_4. 26 січня 2006 року автомобіль повернули і в той же день позивачка стала його власницею на підставі біржового контракту за номером НОМЕР_5 від 26 січня 2006 року. Ввечері цього ж дня автомобіль знову було вилучено та повернуто на штрафмайданчик ДАЇ. Оскільки позивачка стала власницею автомобіля, вона вважає що перебування його на штрафмайданчику порушує її права.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач та її представник позовні вимоги уточнили і оскільки автомобіль їм вже повернули, то просили суд визнати дії працівників міліції по його затриманню незаконними.
04 травня 2006 року Ужгородський міськрайонний суд виніс постанову, якою позов
ОСОБА_2 задовольнив. Визнав неправомірними дії працівників УМВС України в
Закарпатській області щодо затримання вказанної автомашини
Справа:№ 22а-2/07 Номер рядка статистичного звіту: 38
Головуючий у першій інстанції: Семерак І. О. Доповідач: Фазикош Г.В.
В апеляційній скарзі Управління МВС України в Закарпатській області ставиться питання про скасування вказаної постанови місцевого суду та ухвалення нової постанови про відмову у задоволені позову. Свою позицію апелянт мотивує тим, що, на його думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи: до суду звернулась ОСОБА_2, хоча в позові вона вказує на порушення не її прав, а прав її сина -ОСОБА_3. Крім того, і сама позивачка і її представник визнають, що затриманий транспортний засіб, яким керував син позивачки, експлуатувався з транзитними номерними знаками з простроченим терміном : вони були видані 30.10.2003 року з терміном дії лише З місяці.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник апелянта апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольни із наведених в ній підстав та додатково пояснила, що в дійсності затримання автомобіля під керуванням ОСОБА_3 було здійснено працівниками Ужгородського MB УМВС України, який є окремою юридичною особою, а не праціниками УМВС України в Закарпатській області.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до наступних висновків.
Автомобіль Мітсубісі-Паджеро № кузова НОМЕР_1, рік випуску 2001, під керуванням ОСОБА_3 було затримано та поставлено на штрафмайданчик Ужгородського ДАЇ. Затримання проводилось працівниками Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області саме 24. 01.2006 року, що підтверджено листами УМВС України в Закарпатській області за НОМЕР_2, за НОМЕР_3 та копіями матеріалів про затримання.
Під час затримання на автомобілі були транзитрні номерні знаки НОМЕР_4 з простроченим терміном: вони були видані 30.10.2003 року з терміном дії лише 3 місяці, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення A3 0131936 на ОСОБА_3, з яким останній був згідний.
ОСОБА_3 керував вказаним автомобілем на підставі доручення, виданного 08 жовтня 2003 року власником цього автомобіля ОСОБА_4. Безпосередньою причиною затримання було те, що у працівників міліції під час перевірки виникли підозри щодо справжності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що було оформлено рапортом начальника ВБЗПТЛ майором міліції Поштаком В.В., що надійшов 24.01.2006 року до Ужгородського MB УМВС. На штрафмайдачик Ужгородського MB вказаний автомобіль було доставлено 24.01.2006 року інспектором ДПС старшиною міліції Шахайда М.М. для подальшої перевірки, яка завершилась 03 лютого 2006 винесенням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В той же день автомобіль було повернуто ОСОБА_2.
Факт того, що атомобіль затримувався вдруге, а саме 26.01.2006 року, матеріалами справи не підтверджено. Однак встановлено, що в період перебування автомобіля на штрафмайданчику порушувався режим затримання. Зокрема 26.01.2006 року ОСОБА_2 було дозволено забрати автомобіль зі штрафмайданчика, але в той же день він сам і повернув його, добровільно віддавши ключи автомобіля і сам автомобіль працівнику ВДАЇ Ужгородського MB УМВС Ліщинському В.М.
Власницею вказаного автомобіля позивачка стала лише 26 грудня 2006 року на підставі біржового контракту за номером НОМЕР_5, тобто на момент затримання автомобіля 24 грудня 2006 року власником автомобіля був ОСОБА_4.
Між тим, відповідно до вимог ст.104 КАС України право звернутись до адміністративного суду має особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до п.8 ст.3 позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адмінітративного суду. Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення лише в тому випадку, якщо буде встановлено, що оскаржуваними діями суб'єкта владних повноважень було порушено права, свободи чи інереси безпосередбно позивача, а не інших осіб, а також за умови, що ці дії вчинялись саме відповідачем, а не іншими особами.
В давній справі встановлено, що затримання вказаного вище автомобіля проводилось не працівниками УМВС України в Закарпатській області, а працівниками Ужгородського MB УМВС, яке є самостійною юридичною особою. Крім того, на момент затримання , а саме 24 січня 2006 року, позивачка власницею автомобіля не була, а тому її права, як власниці, порушенні бути не могли.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що місцевий суд неповно з'ясував фактичні обставини справи та зробив із них неправильні висновки, що є підставою для скасування оскаржуванної постанови на підставі ст.202 КАС України та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись 198, 202 п. 3, 205, 207 КАС України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління МВС України в Закарпатській області задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 04 травня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Закарпатській області про визнання незаконними дій працівників - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до УМВС України в Закарпатській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: