ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 876/7051/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: громадянина ОСОБА_1, гаражного кооперативу «Соколи» про визнання недійсним та скасування рішення від 01.06.2013 року за № 2780208 щодо реєстрації за громадянином ОСОБА_1 права власності на гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3), який розташований в гаражному кооперативі «Соколи» за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про скасування реєстрації права власності на цей гараж, -

П О С Т А Н О В И В :

До суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: громадянина ОСОБА_1 (надалі - третя особа-1), гаражного кооперативу «Соколи» (надалі - третя особа-2) про визнання недійсним та скасування рішення від 01.06.2013 року за №2780208 щодо реєстрації за громадянином ОСОБА_1 права власності на гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3), який розташований в гаражному кооперативі «Соколи» за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи про скасування реєстрації права власності на цей гараж.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Відповідачем, на думку позивача, усупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року за №703 проведено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Соколи» в АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_1 без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності документа про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, за відсутності речового права заявника на земельну ділянку та витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, за відсутності документа, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража.

Позивач вказує, що даний об'єкт, факт проведення реєстрації якого є предметом оскарження, розташований на земельній ділянці, загальною площею 6,2207 га, котра належить позивачу на праві приватної власності, згідно з Державним актом Серія НОМЕР_4, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею. Вказана обставина є підставою для визнання недійсним такого рішення, та подальшим скасуванням державної реєстрації шляхом внесення відповідних записів про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Х- Адванс». У поданій апеляційній скарзі вказується про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою, на думку апелянта, для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення та постановлення законного судового рішення у даній справі.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, подали клопотання про відкладення судового засідання, котре відхилено колегією суддів за безпідставністю.

З врахуванням того, що сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки №10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, 30.05.2013 року державним реєстратором ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: АДРЕСА_1 , форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_1 (а.с. 15 т.1). Суд першої інстанції з'ясував, що реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3851 від 28.05.2013 року, реєстраційний №1324400; двох квитанцій про оплату державного мита від 22.05.2013 року; копій паспорта та картки платника податків ; копії паспорта уповноваженого представника ; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 10.04.2013 року; довідки №41/01-04 від 10.04.2013 року, виданої гаражним кооперативом «Соколи» про право власності на гараж НОМЕР_2, ряд 4, ділянка 2; витягу із протоколу №7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу «Соколи»; копії договору оренди землі від 16.03.2006 року; технічного паспорту від 12.04.2013 року на спірний гараж (а.с. 83-108 т.1).

01.06.2013 року, за результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем прийнято рішення №2780208 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 за суб'єктом : ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності НОМЕР_5 від 01.06.2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_6 від 01.06.2013 року (а.с. 105-107).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що здійснюючи реєстраційні дії, відповідач діяв правомірно, на підставі та у межах наданих йому повноважень, у спосіб, що передбачений законом.

При розгляді та вирішенні даної адміністративної справи суд застосовував Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року за №703, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Порядок).

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону №1952-ІV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми закону, Кабміном прийнято постанову від 22.06.2011 року за №703, якою затверджені Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

При цьому, суд першої інстанції визнав, що відповідно до положень частини 2 статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» у разі викупу квартири, дачі гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу стає власником цього майна. Тому договір оренди землі від 16.03.2006 року, укладений між Івано-Франківською міською радою та гаражним кооперативом «Соколи» з цільовим призначення для обслуговування гаражів став, на переконання суду першої інстанції, належним документом для проведення державної реєстрації гаража за громадянином ОСОБА_1 (а.с. 96-101 т.1).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, є помилковими з огляду на норми законодавства, що регулює вказаний предмет спору.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 року, із змінами та доповненнями, (надалі, також Закон №1952). Також, при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Порядок).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1952 державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

На підставі поданих суду документів встановлено, що до дати реєстрації права власності на гараж адреса: АДРЕСА_1 , форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_1 (а.с. 15 т.1), дата якого є 01 червня 2013 року, жодних реєстраційних дій щодо оформлення права власності на гараж не проводилося. А отже, вказаний об'єкт підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги пункту 46 Порядку.

Так, пунктом 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Поданий відповідачу договір оренди землі від 16.03.2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та що є суттєвим, укладений строком на 1 (один) рік, а відтак на момент вчинення реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2 втратив чинність.

Вказаний договір оренди землі від 16.03.2006 року не передбачав права забудови а ні для гаражного кооперативу «Соколи», а ні для його членів. Згідно п.1.2 договору цільовим призначенням земельної ділянки було обслуговування гаражів, і використання земельної ділянки виключно згідно її цільового призначення було одним з основних зобов'язань орендаря (п.2.5.1), а згідно п.2.5.2 договору, орендар також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.

Відсутність, на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій, будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку додатково підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі №909/538/13 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року) згідно з якою гаражному кооперативу «Соколи» відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року в справі №909/837/13, якою залишено в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області, згідно з яким відмовлено в задоволенні позову гаражного кооперативу «Соколи» про визнання за гаражним кооперативом «Соколи» права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку, у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону №1952.

З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вище згаданих нормативно-правових актів.

Так, п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, прямо була визначена загальна вимога, згідно якої реєстрації підлягали права власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно із статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною другої цієї статті Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження гаражного кооперативу «Соколи» про будівництво гаражу ще в 2006 році, оскільки обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Одним з основних таких документів був Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 року, із змінами і доповненнями, згідно якого прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29.09.2004р., по 01.01.2009р. - Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01.01.2009р., до 30.04.2011р., - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифікатом відповідності.

Всі вище зазначені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку - підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після проведення такої.

З врахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу в експлуатацію. Суду не надано вказаних документів, чи будь-яких інших підтверджуючих документів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража, що знаходиться на ділянці №2 по АДРЕСА_1 відповідачем порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на вказаний гараж , який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.

Відповідно до інформації з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що зазначена на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», станом на момент розгляду даної адміністративної справи чисельність членів ГК «Соколи» з моменту створення останнього залишалася не змінною - 55 чоловік, розмір внеску до статутного (пайового) фонду - 0.00 грн.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755-IV від 15.05.2003 року, із змінами та доповненнями, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Частиною третьою цієї ж статті Закону передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на вищенаведене, твердження третьої особи - ГК «Соколи» про прийняття нових його членів чи в 2006 році, чи в 2013-му році не підтверджуються відомостями, які містяться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак не можуть вважатися достовірними.

Що стосується доводів відповідача, які ґрунтуються на рекомендаціях, викладених в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 «Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна» слід зазначити наступне.

Згідно з вказаним листом, Державна реєстраційна служба України не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів визначених пунктами 46 та 48 Порядку, в тому числі, документ що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту , документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси тощо.

За змістом абзацу другого та третього пункту 1 листа, виключення з цього правила може мати місце, коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01.01.2013 року оформлено та зареєстровано право власності. Лише в цьому випадку державна реєстрація могла б бути проведена на підставі вказаних відповідачем документів.

Таким чином, вказаним листом Державна реєстраційна служба України дає можливість застосування так званої «спрощеної процедури» за наявності двох умов: 1) об'єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку - гаражного кооперативу «Соколи»; 2) на певну частину аналогічних об'єктів в тому ж кооперативі до 01.01.2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством.

Належних доказів, що спірний гараж, за вказаною вище адресою, як об'єкт нерухомого майна збудований в результаті діяльності гаражного кооперативу «Соколи» в 2006 році чи в інший час, суду не представлено.

Що стосується другої умови для можливості застосування «спрощеної процедури» реєстрації, то судом встановлено та підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів за адресою: гаражний кооператив «Соколи», АДРЕСА_2 датовані 21.05.2013 року (а.с.14-15), будь-якої іншої інформації чи доказів, які б ці обставини спростовували суду не представлено.

Крім цього, суд, керуючись принципом законності зазначає, що вказаний лист не має ознак нормативно-правового акту, носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися всупереч вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на встановлені судом обставини, підтверджені належними доказами та вказані правові норми, суд дійшов переконання, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» №703 від 22.06.2011 року, а саме:без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту .

Що стосується вимоги, викладеної в прохальній частини позовної заяви, то правомірність такої, передбачена приписами розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» № 3502/5 від 12.12.2011року. Зокрема, в контексті пунктів 2.1., 2.6., та 2.10., цього Порядку державний реєстратор, який провів державну реєстрацію прав на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації прав приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав.

Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб (Додаток до Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на який в своїх поясненнях посилався представник відповідача, згідно з абзацом 12 пункту 1 регламентує виключно процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, що виникають, в тому числі, у випадку подання до органу державної реєстрації прав рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо державної реєстрації, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї щодо вищезазначених речових прав.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених п.1 наказу, та виконання дій, передбачених п.3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, розглядає заяву, подані до неї копії сканованих документів та приймає відповідне рішення, про що за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повідомляє орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, та направляє документи, необхідні для формування реєстраційної або облікової справи щодо об'єкта нерухомого майна.

На підставі вище вказаного, керуючись пунктом 6 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, після отримання повідомлення, передбаченого пунктом 5 цього Порядку, забезпечує: внесення запису про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що без забезпечення внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3) за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, не буде дотримано ефективного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині теж обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-АДВАНС» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року у справі № 809/645/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати Рішення № 2780208 від 01.06.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_2 про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3) за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майні відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

Зобов'язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3) за суб'єктом ОСОБА_1 податковий номер НОМЕР_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль