КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 927/1733/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Безпалюк О.Л. - представник, дов. № 14/95 від 18.04.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2014

у справі 927/1733/14 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія"

про стягнення 206 881,31 грн.

На підставі ст.ст. 69, 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 04.03.2015 оголошено перерву до 23.03.2015, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 927/1733/14 продовжено, розгляд справи відкладено на 08.04.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2014 у справі № 927/1733/14 провадження у справі в частині стягнення 120 641,08 грн. основного боргу припинено; позов задоволено частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 54 799,63 грн. пені, 11 449,42 грн. 3% річних, 16 649,79 грн. інфляційних, а всього 82 989,84 грн., а також 4 070,78 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечувався; відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості, станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача склала 120 641,08 грн.; відповідачем після порушення провадження у справі оплачено основну заборгованість перед позивачем в сумі 120 641,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 26.11.2014; за перерахунком суду пеня, 3% річних та інфляційні мають нараховуватись з 15 числа наступного за місяцем поставки газу та складають 54 799,63 грн. пені, 11 449,42 грн. 3% річних, 16 649,79 грн. інфляційних, які підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача; стосовно посилань відповідача на безпідставність застосування позивачем штрафних санкцій, інфляційних та річних по договору від 27.10.2014, суд зазначає, що даний договір не є новацією в розумінні ст.604 ЦК України і не звільняє відповідача від нарахування штрафних санкцій, інфляційних та річних, а лише вказує на наявність боргу та передбачає порядок його погашення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2014 у справі № 927/1733/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що уклавши 27.10.2014 договір про організацію взаєморозрахунків № 917/30 між учасниками розрахунків, до яких належать позивач та відповідач, сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем, зокрема, за договором № 13/3195-БО-39 від 28.12.2013 на суму 120 641,08 грн. за рахунок коштів, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню; строк виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу у 2013р. згідно з договором № 13/3195-БО-39 сторони визначили моментом перерахування територіальним органом Державного казначейства грошових коштів з Державного бюджету; аналогічна думка викладена в Постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 № 3-114гс14 у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 16.09.2014 № 3-111гс14 у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 09.09.2014 № 3-102гс/14 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 09.09.2014 № 101гс14 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012.

Як зазначає скаржник, виходячи із того, що порядок і строк оплати вартості поставленого природного газу визначається договором від 14.10.2014 № 763/30 про організацію взаєморозрахунків, прострочення з оплати відповідачем не допущено, отже, права позивача на день подання позову до суду порушені не були.

Скаржник стверджує, що, враховуючи неможливість відповідача самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання, відсутній склад правопорушення, що згідно із ст.218 ГК України, ст.617 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції, так само, з огляду на специфіку розрахунків між сторонами, немає підстав для нарахування матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу та 3 % річних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем, керуючись умовами договору № 13/3195-БО-39 від 28.12.2013, та положеннями ст.ст.258, 526, 549-551, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.173, 321 ГК України, було нараховано пеню, 3 % річних, інфляційні втрати станом на 04.08.2014; враховуючи положення ст.631 ЦК України, не нараховуються штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати на суму платежу, здійснену на підставі договору про організацію взаєморозрахунків, з моменту укладання даного договору і до здійснення фактичного платежу, поза межами дії договору про взаєморозрахунки нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат правомірне; договір про організацію взаєморозрахунків не містить положень про розповсюдження його дії на відносини сторін, що склалися до його укладання (зворотня сила), отже, нарахування, що здійснені позивачем до укладання даного договору, є правомірним.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подана до суду першої інстанції позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 120 641,08 грн. основного боргу, 54 970,39 грн. пені, 14 570,69 грн. 3% річних, 16 699,15 грн. інфляційних нарахувань, судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № 13/3195-БО-39 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого позивач, за договором продавець, зобов'язався передати у власність відповідачу, за договором покупцю, у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

У п.2.1 договору № 13/3195-БО-39 сторонами погоджено, що позивач передає відповідачу з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 486 тис.куб м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком, наведеним у цьому пункті.

Згідно із п.3.3 договору № 13/3195-БО-39 приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В п.п.5.2, 5.5 договору № 13/3195-БО-39 сторонами передбачено умови про розміри ціни на природний газ, послуги з його транспортування та вартості договору, які у подальшому біли змінені згідно із додатковою угодою № 1 від 19.07.2013.

Відповідно до п.6.1 договору № 13/3195-БО-39 оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із наявними у справі копіями актів приймання-передачі природного газу від 28.02.2013, від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 31.05.2013, від 30.06.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, від: 22.01.2014, 22.01.2014, 22.01.2014, 22.01.2014, 22.01.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ відповідно до договору № 13/3195-БО-39, із витратами на транспортування, всього на загальну суму 1 167 771,29 грн.

Відповідачем зобов'язання по оплаті за договором № 13/3195-БО-39 виконувались несвоєчасно та не у повному обсязі, що підтверджується довідкою позивача про здійснені операції по виконанню договору № 13/3195-БО-39 та не заперечується відповідачем.

Станом на 04.08.2014 розмір основного боргу відповідача перед позивачем склав 120 641,08 грн.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В п.7.2 договору № 13/3195-БО-39 сторони погодили умову про те, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що правильними є суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних - 54 799,63 грн., 16 649,79 грн. та 11 449,42 грн., відповідно.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2014 укладено договір № 917/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), сторонами якого є Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - сторона перша), Департамент фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - сторона друга), Фінансове управління Чернігівської міської ради (далі - сторона третя), Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (далі - сторона четверта), Приватне підприємство "Спеціальна енергетична компанія" (далі - сторона п'ята), Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - сторона остання).

У п.1 договору № 917/30 визначено предмет цього договору, яким є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Згідно із п.3 договору № 917/30 казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні першій у сумі 120 641,08 грн. на підставі рішення Мінфіну; згідно із п.п.4 - 7 кошти у сумі 120 641,08 грн. перераховуються сторонами першою, другою, третьою, четвертою, відповідно стороні другій, третій, четвертій, п'ятій - для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

В п.п.8 та 9 договору № 917/30 передбачено, що сторона п'ята перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 120 641,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 106,85 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 № 13/3195-БО-39; сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Відповідно до п.15 договору № 917/30 договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Згідно із п.21 договору № 917/30 у випадках, не передбачених договором, сторони керуються законодавством.

За платіжним дорученням від 26.11.2014 № 19 відповідачем перераховано позивачу суму заборгованості за природний газ у розмірі 120 641,08 грн.

Згідно із п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на конкретних матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності; не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, в ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч.4 ст.219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Зміст договору № 13/3195-БО-39 не містить умов стосовно обставин звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Договір № 917/30 не є новацією у розумінні ст.604 ЦК України.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання до моменту укладення договору № 917/30.

Відповідно до п.24 ст.14, п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2104 № 718-УП кошти, отримані від спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на, зокрема, субвенцію з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 14, 15, 16 і 17 статті 11 та пунктом 5 статті 12 цього Закону); надано право Кабінету Міністрів України здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики: зокрема, в межах обсягів, встановлених у додатку № 2 цього Закону, у сумі 11.066.400 тис. гривень з подальшим придбанням у державну власність в обмін на ці облігації акцій додаткової емісії публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно із п.п.3, 4 Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2104 № 30, із змінами, перерахування субвенцій здійснюється на суму заборгованості, що утворилася (компенсації, що розрахована) на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена (не відшкодована) на дату складення довідки про суму заборгованості (розрахунку компенсації); із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками або газодобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (з урахуванням пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду).

Скаржником наведені постанови, прийняті Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у справах за позовами ДК "Газ України" до публічного акціонерного товариства "Київенерго" з обґрунтуванням наявності положень ст.23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517, якими було врегульовано обставини та підстави розрахунків, що склалися на момент прийняття саме зазначеного Закону, а у справі № 927/1733/14 прийнято рішення щодо господарського спору за наявності обставин, що склалися у процесі виконання Закону про Державний бюджет України на 2014 рік.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2014 у справі № 927/1733/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спеціальна енергетична компанія " без задоволення.

2. Справу № 927/1733/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Повний текст постанови складено 17.04.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха