КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 910/23309/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Кондрашин І.В. - представник, дов. № 20/14 від 11.11.2014;

від третіх осіб: 1. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

3. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015

у справі № 910/23309/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр»

до Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Поділля»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хоростківський цукровий завод»,

Компанія Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед

про визнання договору недійсним

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/23309/14 відкладено на 08.04.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/23309/14 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень чинного законодавства України визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актів органів державної влади, а оскільки положення п.24.1 ст.24 договору про надання фінансових послуг № 72/12 від 26.10.2012 відповідає нормам законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/23309/14 скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що не мав можливості змінити умови кредитного договору, зокрема, шляхом складання протоколу розбіжностей та остаточного погодження запропонованих умов позивачем, або відмовитися від спірного кредитного договору, оскільки відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договір приєднання, яким є договір, укладений між позивачем та відповідачем, виключає таку можливість; регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не був невід'ємною частиною цього договору та не надавався позивачу разом із кредитним договором, що виключало можливість останнього при підписання кредитного договору ознайомитись з його змістом та умовами розгляду справи у третейському суді.

Як стверджує скаржник, третейське застереження, наведене у п.24.1 ст.24 кредитного договору не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди», суперечить вимогам ст.ст.6, 14 Закону та не відповідає вимогам ст.1000 ЦК України; відповідно до ч.7 ст.12 зазначеного Закону у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Скаржник посилається на те, що невідповідність третейської угоди у вигляді третейського застереження у кредитному договорі вимогам цивільного законодавства є підставою вважати таку третейську угоду нікчемною на підставі ст.228 ЦПК України, згідно із якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина.

Посилаючись на положення ст.229 ЦК України, скаржник вказує на те, що оскільки в назві договору, його предметі та у назві ст.24 кредитного договору не міститься жодних згадувань про факт існування третейської угоди (застереження), представник не міг встановити наявності похідного від кредитного договору правочину, яким є третейська угода, дати відповідну правову оцінку його природі, обставинам його укладення, в результаті чого помилково, перевищуючи делеговані йому, згідно із протоколом загальних зборів повноваження, уклав поряд з кредитним договором інший за природою правочин - третейську угоду.

На думку скаржника, фактично в діях банку, в частині включення третейської угоди в кредитний договір та його приховування, вбачається «омана», в яку був введений позивач, в момент укладення основного правочину, а тому такий правочин відповідно до ст.230 ЦК України визнається судом недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись, зокрема, на те, що згідно із ч.ч.2 - 4 ст.181 ГК України запропонував скаржнику для укладення як єдиний документ свій проект договору про надання фінансових послуг № 72/12 від 26.10.2012, який сторона, в особі представника, що його одержала, погодила і підписала внаслідок згоди з усіма його умовами, про що свідчить відсутність протоколів розбіжностей, передбачених ч.5 ст.181 ГК України; третейська угода до кредитного договору не є договором приєднання у розумінні ч.1 ст.634 ЦК України, а її існування обумовлене ст.12 Закону України «Про третейські суди»; скаржник мав можливість скористатися засобами Інтернету тощо для ознайомлення з Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків; у законі недійсність третейської угоди прямо встановлена та безпосередньо пов'язана лише з порушенням вимог ч.ч.1 - 6 ст.12 Закону; будь-які спори, а також відносини між відповідачем та нерезидентом України ніколи не розглядалися третейським судом, оскільки такий нерезидент не був стороною спору, його права не порушувались, нових обов'язків чи підвищення обсягу відповідальності не відбувалося й скаржник не довів жодного факту та не надав жодного доказу, що спростовували б таке твердження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подана позовна заява про визнання недійсним договору про надання фінансових послуг № 72/12 від 26.10.2012, укладеного між позивачем та відповідачем.

11.12.2014 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив визнати недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження у п.24.1 ст.24 договору про надання фінансових послуг № 72/12, укладеного 26.10.2012 між позивачем та відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 провадження у справі № 910/23309/14 порушене та розгляд справи призначено на 20.11.2014.

Згідно із ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014, оскільки нез'явлення повноважних представників та неналежне виконання сторонами вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи № 910/23309/14 на 11.12.2014.

26.10.2012 між сторонами укладено договір про надання фінансових послуг № 72/12 (далі - кредитний договір № 72/12) відповідно до вступної частини якого, оскільки позивач, за договором клієнт, звернувся до відповідача, за договором банку, з проханням відкрити генеральну револьверну (відновлювальну) мультивалютну лінію, в межах якої можуть бути надані строкові кредити/оведрафти/гарантії/акредитиви для надання можливості клієнту здійснювати ділову/комерційну діяльність, банк погоджується відкрити клієнту згадану генеральну револьверну (відновлювальну) мультивалютну лінію на умовах, що містяться в цьому договорі про надання фінансових послуг.

Згідно з п.2.1 ст.2 кредитного договору № 72/12 ліміт лінії встановлюється у розмірі 5 000 000,00 дол.США.

Відповідно до ст.3 кредитного договору № 72/12 лінія використовуватиметься для надання можливості клієнту здійснювати ділову/комерційну діяльність відповідно до статуту клієнта, включаючи фінансування потреб у обігових коштах, виконання зобов'язань за контрактами, але не обмежуючись цим.

Згідно із п.п.4.1, 4.2 ст.4 кредитного договору № 72/12 лінія може використовуватися клієнтом відповідно до мети, визначеної статтею 3 цього договору для здійснення запозичень у формі: (і) строкових кредитів з максимальним строком використання до 180 днів (включно); лінія може бути використана у гривні, доларах США, євро.

В п.5.1 ст.5 кредитного договору № 72/12 передбачено, що лінія відкривається для використання на дату виконання попередніх умов, викладених у ст.19 цього договору, і діє з набрання чинності цим договором до 16.10.2017 (включно), що є датою закінчення дії лінії.

В статті 18 кредитного договору № 72/12 сторонами погоджено умови щодо забезпечення лінії.

Відповідно до п.24.1 ст.24 кредитного договору № 72/12 цей договір, додатки до договору, кредитні документи регулюються законодавством України; всі спори, які можуть виникнути в зв'язку з укладенням, виконанням та припиненням цього договору або випливають з нього, вирішуються сторонами шляхом переговорів; у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків що знаходиться за адресою: 02002, м.Київ, вул. М.Раскової, 15; призначення третейського судді сторони доручають голові Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до Регламенту; цей пункт є третейською угодою і є невід'ємною частиною цього договору; умови цього договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами цієї третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.

Як встановлено в ч.ч.4, 7 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, Компанія Мрія Агро Холдинг Паблік Лімітед не є стороною договору про надання фінансових послуг № 72/12 від 26.10.2012.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 12 Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 № 1701-IV (далі - Закон № 1701) передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовились про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці в третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Згідно із ст.14 Закону № 1701 сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів; за домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.

Як передбачено в ст.17 Закону № 1701, формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Статтею 6 Закону № 1701 визначено підвідомчість справ третейським судам, якою встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних правовідносин, за винятком справ, перелік яких наведений у зазначеній статті.

Правовідносини між сторонами, що мають підставами укладення та виконання кредитного договору № 72/12, не відносяться до зазначеного у ст.6 Закону № 1701 винятку, враховуючи, як про це вже було зазначено, що нерезиденти України не є сторонами кредитного договору № 72/12.

Таким чином, положення п.24.1 ст.24 кредитного договору № 72/12 не порушують ані норми Закону № 1701, ані норми інших актів законодавства.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини справи.

Статтею 181 ГК України врегульовано загальний порядок укладання господарських договорів, який не передбачає змушення сторони до укладення будь-якого договору в редакції, всупереч її волевиявленню, у тому числі й кредитного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, кредитний договір № 72/12 є господарським договором, укладеним між суб'єктами господарювання та не має ознак правочину, про який вказано в ч.1 ст.228 ЦК України, тому висновок скаржника про нікчемність правочину є безпідставним.

Обґрунтування неможливості встановлення позивачем наявності в кредитному договорі № 72/12 наявності третейської угоди (застереження) не відповідає змісту кредитного договору № 72/12, ст.24 якого має назву: «Право та розгляд спорів».

Крім того, як передбачено в ч.3 ст.181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Зазначена норма передбачає ознайомлення сторони, яка одержала запропонований проект договору, із усім змістом цього проекту, з метою прийняття правильного рішення щодо укладання договору. У разі ухилення сторони від ретельного виконання своїх обов'язків, на останню покладаються наслідки, які можуть мати місце внаслідок вказаного.

Посилання скаржника на застосування положень ст.230 ЦК України безпідставне.

Згідно із ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Проте, редакція ст.24 кредитного договору № 72/12 із усіма її пунктами 24.1 - 24.6 була відкритою та доступною для сторін з моменту здійснення пропозиції позивачу укласти цей договір та протягом усього часу. Із змісту ст.24 кредитного договору № 72/12 не вбачається ознак приховування чи обману щодо її дійсного змісту.

Також усі інші порушення, на які посилається скаржник, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи № 910/23309/14.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/23309/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» без задоволення.

2. Справу № 910/23309/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 17.04.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха