ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.2015 Справа № 907/114/15

Розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк", м. Дніпропетровськ

До товариства з обмеженою відповідальністю „АКТОРП", смт. Буштино, Тячівський район

Про звернення стягнення на предмет іпотеки

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Баблюк О.Б., довіреність від 15.11.2013 №5209-О;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк", м. Дніпропетровськ, звернувся з позовом до суду до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „АКТОРП", смт. Буштино, Тячівський район, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 002-04 TW/пкл від 20.07.2004, в розмірі 19656,19 грн., зокрема, амінбудівлю, зазначену під літерою „В", загальною площею 2079 кв. м., яке заходиться за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Буштино, вул. Травнева, буд..120,шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором належним чином та в строки не виконував, у зв'язку з чим він звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом, який був задоволений і рішенням від 22.08.2006 на його користь було стягнуто 96 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1371,38 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом та 300, 45 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Однак, відповідач рішення суду не виконав у повному обсязі, зокрема, щодо сплати пені, тому до 20.12.2007 пеня продовжувала нараховуватись у відповідності до п.5.1, 5.4 договору і склала 23 498,19 грн. Враховуючи те, що відповідач 11.03.2010 сплатив в рахунок погашення заборгованості 3840 грн., заборгованість з пені складає 19656,19 грн.

Позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ним та відповідачем було укладено договір іпотеки від 03.08.2004, згідно умов якого відповідач передав йому в іпотеку нерухоме майно - адміністративну будівлю.

Наголошує, що він, позивач, вважає за необхідне захистити свої права та звернути стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення залишку заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням умов договору, на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку".

Відповідач явку уповноваженого представника у судові засідання 25.02.2015, 17.03.2015, 01.04.2015 та 15.04.2015 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позов не подав, тому суд розглядає справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ „Приватбанк", позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю „АКТОРП" (відповідач у справі) 20.07.2004 уклали кредитний договір №002-04 TW/пкл, на виконання якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 96 000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від 20.07.2004 №002-04 TW/пкл між ПАТ КБ „Приватбанк" (позивач у справі, іпотекодержатель за договором) та ТОВ „АКТОРП" (відповідач у справі, іпотекодавець за договором) 03.08.2004 укладено договір іпотеки.

Відповідно до п.1.1. договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору від 20.07.2004 №002-04 TW/пкл (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору), далі - „кредитний договір" укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем ТОВ „АКТОРП". За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався до 19 липня 2006 року повернути іпотекодержателю кредит в розмірі 96 000, 00 грн., сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору 26 %, а також можливу неустойку в розмірі і у випадках передбачених кредитним та цим договором.

У відповідності до даного договору іпотекодержавтель має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого іпотекодавцем на вказаних у договорі умовах.

Згідно п.1.2 договору предметом іпотеки є нерухоме майно: адміністративна будівля зазначена під літерою „В" загальною площею 2079 кв.м, що знаходиться за адресою: смт. Буштино, вул. Травнева, №120 Тячівського району Закарпатської області.

Згідно відомостей викладених у довідці-характеристиці Тячівського районного державного підприємства технічної інвентаризації №631 від 18.06.2004 вартість предмету застави складає 479 837 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 193635,50 грн.

Відповідно до п.2.1.3 договору на підставах, передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Пунктом 3.1.4 договору передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або за кредитним договором іпотекодержаттель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору та за рахунок вилученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент, фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п.3.1.5 договору у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та за його рахунок задовольнити свою вимогу визначену пунктом 3.1.4 пункту 3.1. цього договору. Порядок такого способу задоволення вимог визначається пунктом 5 цього договору.

Згідно п.5.1 договору у разі порушення основного зобов'язання або умов цього договору іпотекодержавтель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таку вимогу позивач надіслав відповідачу 25.11.2014.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у наступних випадках :

якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме при повному або частковому неповернені у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій);

при ліквідації іпотекодавця, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом.

Згідно пункту 5.5.2 договору реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду, або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом оцінки.

У пункті 5.5.3 зазначено, що іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем, який укладається за письмовою згодою з іпотекодержателем в порядку визначеному статтею 6 Закону України „Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Пунктом 5.7 передбачено, що право вибору способу задоволення вимог іпотекодержавтеля, встановлених пунктом 5.5. цього договору та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателю.

Відповідно до п. 7.1 договору в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні усі завдані у зв'язку з цим збитки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі 96 000,00 грн.

Проте відповідач не сплачував своєчасно банку грошові кошти в погашення кредиту, а також інші витрати відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитним договором №002-04 TW/пкл, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Двадцять другого серпня 2006 року господарським судом Закарпатської області винесено рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „АКТОРП" заборгованості за кредитним договором №002-04 TW/пкл в сумі 97 671,83 грн., з яких 96 000,00грн. - заборгованість за кредитом, 1371,38 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом та 300, 45 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Оскільки відповідач рішення суду не виконав в повному обсязі, то позивач на підставі п.п.5.1, 5.4 договору до 20.12.2007 (погашено відсотки по кредиту) продовжував нараховувати пеню, яка склала 23 496,19 грн.

Одинадцятого березня 2010 року відповідачем здійснено часткову сплату в рахунок погашення заборгованості по пені, зокрема, в сумі 3840,00 грн., тому заборгованість відповідача перед позивачем щодо пені зменшилась і складає 19 656,19 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором та виписками з рахунків відповідача.

Позивач вважає, що він має право в погашення зазначеної заборгованості по пені звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі ч. 1ст. 33 Закону України „Про іпотеку".

Однак, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування - процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Статтею 41 Закону України "Про іпотеку", визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Нормами ст. 43 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Пунктом 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" передбачено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Невиконання зазначеної передумови відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про визнання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

У згаданій Постанові Пленуму Вищого господарського суду України рекомендовано господарським судам також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Судом встановлено, що на виконання рішення господарського суду від 22.08.2006 відповідач оплатив позивачу заборгованість по кредиту та процентах, залишилась неоплаченою пеня, нарахована позивачем за невиконання рішення суду, яка на 11.03.2010 склала 19 656,19 грн. (з врахування проплати 11.03.2010 - 3840 грн.)

Враховуючи приписи ч. 1ст. 33 Закону України „Про іпотеку", п. 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" суд не має підстав для задоволення позову.

Крім того, суд враховує, співрозмірність суми заборгованості (19 656,19 грн. - пеня) та вартості іпотечного майна (вартість предмета застави - 479 837 грн., заставна вартість предмета іпотеки - 193 635,50 грн. ) та загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6, ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України). А також те, що у прохальній частині позову не вказано початкову ціну предмета іпотеки, узгоджену сторонами та позивач просить звернути стягнення на нерухоме майно шляхом його продажу з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу, а не від імені іпотекодержателя, що суперечить вимогам Закону (ст.ст. 38,39, ЗУ „Про іпотеку").

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.04.2015.

Суддя Л. М. Якимчук