Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/264/15-а

Провадження по справі № 2-а/514/8/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року смт Тарутине

Суддя Тарутинського районного суду Одеської області у складі:

головуючого судді - М.В. Козирєва

за участю секретаря - О.В. Терзі

за участю сторін:

позивача - не з'явилась,

представника відповідача - В.Г. Дундєр,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про вірне нарахування пенсії та стягнення недоплаченої суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнивши свої позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до УПФ України в Тарутинському районі про вірне нарахування пенсії та стягнення недоплаченої суми, посилаючись на те, що вона почала свою трудову діяльність зі старшої піонервожатої Вознесенівської восьмирічної школи 14.11.1974 року, з 01.09.1976 року почала працювати вчителем географії в восьмирічній школі с. Малоярославець-1 Тарутинського району Одеської області, де пропрацювала там до 10.11.2003 року та була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. Однак, через два дні, 13.11.2003 року вона знову була прийнята на посаду вчителя географії до Малоярославецької-1 ЗОШ І-ІІ ступенів, де і продовжує працювати до теперішнього часу.

15.11.2012 року вона звернулася до УПФ України в Тарутинському районі Одеської області з заявою про призначення їй пенсії за віком. Відповідно до розпорядження УПФ в Тарутинському районі їй було зроблено не призначення пенсії за віком, а перерахунок пенсії за новою формулою та призначено пенсію в розмірі 904 гривні 12 копійок. Більш того, для розрахунку була взята середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях національної економіки України за 2007 рік на одну особу в цілому по Україні у розмірі 1197,91 грн.

Однак, з такими діями відповідача вона не погоджується і вважає їх неправомірними, оскільки вважає, що відповідач повинен був не перерахувати їй пенсію, а призначити, узявши в розрахунок пенсії показник середньої заробітної плати працівника за три календарні роки (тобто 2009, 2010 та 2011 роки), що передує року звернення за призначенням пенсії, а не за її перерахунком.

Тож, оскільки вона звернулась за призначенням пенсії у листопаді 2012 року, то показник повинен був взятий за три роки, що передують року звернення про призначення пенсії. Просила поновити їй строк для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, оскільки строк було пропущено у зв'язку з тяжкими сімейними обставинами. Крім того, просила визнати дії відповідача неправомірними, скасувати розпорядження № 123375 від 23.11.2012 року про перерахунок пенсії та зобов'язати відповідача здійснити вірне нарахування та призначення їй пенсії за віком, а також провести відповідні нарахування та виплати.

Відповідач надав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що УПФ в Тарутинському районі з позовними вимогами не згоден та вважає їх незаконними й необґрунтованими, а свої дії правомірними. Також, вважає, що строк позивачем був пропущений з неповажних причин, а тому просить суд залишити адміністративний позов без розгляду.

Ухвалою суду від 21 квітня 2015 року позивачу поновлений строк на звернення до адміністративного суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з'явилась, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що позивачу вже призначалась пенсія в листопаді 2003 року, саме тому їй при зверненні у 2012 році було перераховано, а не призначено пенсію за віком. Водночас, при призначенні пенсії у 2003 році позивач грошових коштів не отримувала, пенсійного посвідчення також.

Вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Згідно приписів п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4 цей Закон визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, і зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

На підставі ч. 1 ст. 27 вищевказаного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях.

При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до ст. 40 цього Закону за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць.

Відповідно до трудової книжки позивача вона 14.11.1979 року була призначена старшою піонервожатою Вознесенівської восьмирічної школи, з 01.09.1976 року почала працювати вчителем географії в восьмирічній школі в с. Малоярославець-1 Тарутинського району Одеської області, де пропрацювала до 10.11.2003 року та була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, однак через два дні, 13.11.2003 року знову була прийнята на посаду вчителя географії до Малоярославецької ЗОШ І-ІІ ступенів, де працює до теперішнього часу.

15 листопада 2012 року позивач звернулася з заявою до Управління ПФУ у Тарутинському районі з проханням призначити та нарахувати їй пенсію за віком.

12 грудня 2012 року позивач отримала відповідне пенсійне посвідчення № НОМЕР_1, як пенсіонер за віком.

Відповідно до розпорядження № 123375 від 23.11.2012 року, виданого УПФ у Тарутинському районі Одеської області заявнику ОСОБА_2 було зроблено не призначення пенсії за віком, а перерахунок пенсії за віком за новою формулою та призначено пенсію щомісячно у розмірі 904 гривні 12 копійок, де в розрахунок була узята середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях національної економіки України за 2007 рік на одну особу в цілому по Україні у розмірі 1197,91 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач при призначенні та нарахуванні позивачу пенсії необґрунтовано зробив висновок про те, що позивач звернулась до УПФ саме з заявою про перерахунок пенсії, а не про її призначення, окрім того відповідач не надав суду доказів про те, що позивач отримувала в 2003-2012 роках пенсію за вислугу років, тож УПФ замість вірного призначення зробив перерахунок пенсії та для обчислення середньої заробітної плати узяв показник заробітної плати за 2007 рік, замість показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, зокрема за 2009, 2010, 2011 роки.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі протоколу про призначення пенсії від 18.11.2003 року № 3166, позаяк відповідно до запису трудової книжки позивача № 8, з 13.11.2003 року вона вже працювала на посаді учителя географії. Відтак, зазначений протокол від 18.11.2003 року був винесений вже після того, як позивач на підставі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратила право на отримання пенсії.

Таким чином, окрім заяви позивача про призначення пенсії від 10.11.2003 року відповідач не надав жодних фактичних доказів отримання позивачем призначеної в 2003 році пенсії, зокрема ані копії пенсійного посвідчення, виданого у 2003 році, ані документів, які підтверджують відкриття в листопаді 2003 року особового рахунку на ім'я позивача.

Згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» нарахування пенсії, перерахунок пенсії та її виплата здійснюється з часу звернення особи за таким перерахунком та виплатою.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Враховуючи установлені обставини справи, суд доходить до висновку, що до спірних відносин у цьому випадку положення ч. 3 ст. 45 Закону України «По загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосуванню не підлягають, позаяк у ОСОБА_2 у 2003 році лише виникло право на отримання пенсії за вислугу років, проте вона ним не скористалась і фактично цей вид пенсії не отримувала, пенсіонером за вислугу років не була.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13.03.2014 року у справі № К/800/55515/13 за позовом ОСОБА_3 до УПФУ в Тарутинському районі Одеської області про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст. ст.17, 18, 71, 159, 160-163, 184-186 КАС України, ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області про вірне нарахування та стягнення недоплаченої суми - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області № 123375 від 23.11.2012 року про перерахунок пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області провести вірне призначення, нарахування та доплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком з 15 листопада 2012 року з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009, 2010, 2011 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя М. В. Козирєв