Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Кравченко Л.Ю. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№335/12700/14

21 квітня 2015 року Справа № 22ц/778/1892/15

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Дашковська А.В.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

____________________________________________________________________________________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідевського районного суду м.Запоріжжя від 18.08.2014 року у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року Концерн "Міські теплові мережі" (далі-Концерн) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплат послуг теплопостачання та гарячої води, посилаючись на те, що відповідач, який мешкає в АДРЕСА_1 в м.Запоріжжі, з 1 лютого 2011 року по 30 квітня 2013 року не в повній мірі оплатив послуги за теплопостачання та гарячої води. Тому просив стягнути борг у сумі 4451 грн. 67 коп..

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18.08.2014 року з'явленні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач прохав скасувати судове рішення, оскільки на його думку, суд неправильно встановив обставини справи щодо наявності договірних відносин з позивачем та неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно не застосував положення закону про наслідки спливу строку позовної давності.

Заслухавши представника Концерну, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог закону.

Із матеріалів вбачається наступне.

Відповідач мешкає в АДРЕСА_1 в м.Запоріжжі (а.с.8).

Відносини з приводу постачання фізичних осіб теплової енергії регулюються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про теплопостачання" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст.1 Закону України від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг законодавство відносить комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо ст.13 Закону.

Опалення - підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій і т.п.

Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.

За ст.11 ЦПК підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.19,25 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі-Закон).

Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.

Судом першої інстанції з'ясовано, що відповідач ухиляється від оплати послуг з теплопостачання, які фактично були спожиті ним за період зазначений в позові.

Із наявних розрахунків спостерігається, що, починаючи з 1 лютого 2011 року по 30 квітня 2013 року не в повній мірі оплатив послуги за теплопостачання та гарячої води. Він не вносив плату за використані послуги.

Розмір боргу за цей час визначений у сумі 4451 грн. 67 коп. (а.с.10,11).

За ст.526 ЦК зобов'язання мають виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Статтею 20 Закону окреслено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст. 32 Закону).

Нормами ст.19 Закону окреслено, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.01.2009 року № 25, від 28.04.2010 року за № 192 виконавцем послуг теплопостачання та гарячої води визначено Концерн "Міські теплові мережі" та окремим рішенням встановлені тарифи на послуги з центрального опалення і підігріву води для населення.

При дослідженні боргових обов'язків відповідача, суд дослідив документальні матеріали, які характеризують обґрунтованість розрахунку.

За правилами ст.257,267 ЦК загальний строк позовної давності встановлений тривалістю в три роки, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову за заявою відповідача.

Спостерігається, що борг виник з 01 лютого 2011 року.

Матеріали справи також свідчать, що у червні 2013 року Концерн звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення спірного боргу за зазначений у позові період (а.с.32).

Суд видав судовий наказ, проте з підстав ст.105-1 ЦПК своєю ухвалою від 09.07.2013 року скасував його і запропонував заявнику звернутися до суду з позовом.

Згідно ст.264 ЦК перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення позову (а.с.12).

У сукупності викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач може нести відповідальність за заявленими вимогами у розмірах та в межах строку заявлених у позові.

За таких обставин, рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Орджонікідевського районного суду м.Запоріжжя від 18.08.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: