Справа № 202/3293/15-ц

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, ОСОБА_1 просить видати судовий наказ про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 53» Дніпропетровської міської ради на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 33498,87 грн.

У прийнятті заяви про видачу судового наказу необхідно відмовити за наступних підстав:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 12 постанови від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК), підтвердженням суми, яка стягується, може бути, зокрема, довідка бухгалтерії боржника. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб’єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб’єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги (п. 9 вищевказаної постанови).

В силу п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Як вбачається з заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, заявник перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне підприємство № 21» Дніпропетровської міської ради. Згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 27/45 від 25.12.2013 року «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств» припинено діяльність Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 21» Дніпропетровської міської ради шляхом його приєднання до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 53» Дніпропетровської міської ради. Проте відповідно до копії трудової книжки заявника 22 грудня 2014 року її було звільнено з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 21» Дніпропетровської міської ради на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією підприємства. Так, на підтвердження вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, заявником надана довідка, видана 19 січня 2015 року саме ліквідаційною комісією Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 21» Дніпропетровської міської ради, а не Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне підприємство № 53» Дніпропетровської міської ради, до якого заявлено вимогу. Даних щодо правонаступництва Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 53» Дніпропетровської міської ради (передавальний акт тощо) на час звернення до суду з вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, матеріали заяви про видачу судового наказу не містять.

Враховуючи відсутність доказів, які підтверджують виникнення в заявника права вимоги до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 53» Дніпропетровської міської ради, між сторонами наявний спір, який має вирішуватися у позовному провадженні.

Керуючись ст. 100 ч. 3 п. 2 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

У прийняті заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 53» Дніпропетровської міської ради на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 33498,87 грн. – відмовити.

Роз’яснити заявнику право відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦПК України звернутися до суду з такими самими вимогами у позовному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Н.Ю. Марченко