У Х В А Л А

21 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на ухвалу Рівненського міського суду від 04 березня 2015 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення банківського вкладу), -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду від 04 березня 2015 року забезпечено позов у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, в тому числі кореспондентських рахунках, належних ПАТ „Дельта Банк" в межах загальної суми позову в розмірі 959458 Євро та 6318, 79 дол. США, що станом на 02 березня 2015 року еквівалентно згідно курсу НБУ 30321142, 02 грн.

В іншій частині відмовлено.

Вважаючи дану ухвалу незаконною через порушення судом норм процесуального права ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу.

Покликаючись на ч. 3 ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" стверджує про заборону накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Вказує, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Стверджує, що відповідно до ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі визнання національним банком України банку неплатоспроможним, відшкодування вкладнику коштів як за вкладом в іноземній, так і в національній валюті, здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, тобто права заявника по поверненню коштів є захищеними.

Зазначає, що 02 березня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», а згідно з рішенням № 51 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року діє тимчасова адміністрація.

Вказує, що позивачі, маючи майнову вимогу до банку, є кредиторами банку, щодо них застосовуються правовідносини приписів Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі положення приписів ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на грошові кошти АТ „Дельта Банк" та постановити нову про відмову в повному обсязі в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" в якому просили стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк": на користь ОСОБА_1 заборгованість за грошовими коштами на поточних рахунках у розмірі 364220,61 Євро та 6318,79 доларів США.; на користь ОСОБА_2 заборгованість за грошовими коштами на депозитних рахунках у розмірі 30900 євро; на користь ОСОБА_3 заборгованість за грошовими коштами на поточних рахунках у розмірі 561337,39 Євро.

У зв'язку з тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та в цілях забезпечення позову, позивачі заявили клопотання, в якому просили накласти арешт на майно та на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, в тому числі на кореспондентських рахунках, належних ПАТ „Дельта Банк" в межах загальної суми позову в розмірі 959458 Євро та 6318,79 доларів США, що станом на 02.03.2015 року еквівалентно згідно курсу НБУ 30321142,02 грн..

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову передбачені ст. 152 цього ж Кодексу, зокрема це накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборона вчиняти певні дії.

Колегія суддів апеляційного суду рахує, що наклавши арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках, в тому числі на кореспондентських рахунках банку суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може зробити неможливим виконання рішення суду.

Покликання в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно якої накладання арешту на кореспондентські рахунки банку забороняється не заслуговує на увагу, оскільки забороняється накладати арешти на кореспондентські рахунки банку, але не на конкретну суму на цих рахунках.

Можливість накладення арешту на певні грошові суми, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, передбачена Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 910/15601.

Зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, постановив ухвалу про часткове забезпечення позову відповідно до правил ст. ст. 152, 153 ЦПК України.

Позов забезпечено в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин ухвала Рівненського міського суду від 04 березня 2015 року постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді: С.В. Демянчук

Н.М. Ковальчук