РІШЕННЯ іменем України
Справа № 2-90/2007 року
22 січня 2007 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Нестерцової Н.В. секретаря Онацької В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Змієві справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, редакції газети " Зміївський кур'єр", ОСОБА_3про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1 листопада 2006 року до суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 в якій просить зобов'язати редакцію газети "Зміївський кур'єр" опублікувати спростування та вибачення ОСОБА_2 у черговому випуску, стягнути з відповідачів - ОСОБА_2, редакції газети Зміївський кур'єр" та ОСОБА_3 солідарно компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
ОСОБА_1 вказав, що з січня 2006 року займає посаду начальника державної виконавчої служби у Зміївському районі Харківської області.
У вересні 2006 року державний виконавець Державної виконавчої служби у Зміївському районі Харківської області був затриманий при отриманні хабара у зв'язку з чим проводиться слідство.
В газеті "Зміївський кур'єр" НОМЕР_1 було надруковано статтю "ІНФОРМАЦІЯ_1.", в якій спеціальним кореспондентом ОСОБА_2зі слів директора ВАТ "Держплемзавод" Червоний велетень" ОСОБА_3 викладені обставини відносно нього, які не відповідають дійсності, крім того, порочать його честь, гідність, як громадянина, та ділову репутацію, як начальника ДВС у Зміївському районі Харківської області.
Директором ВАТ "Держплемзавод "Червоний велетень" ОСОБА_3 було висловлене своє бачення вказаних подій, які ОСОБА_2 виклала на сторінках газети, як встановлені слідством факти.
ОСОБА_2в затверджувальній формі , як організатора вказаних подій було вказано начальника ДВС у Зміївському районі Харківської області, який "ІНФОРМАЦІЯ_5."
Позивач вказав, що газета "Зміївський кур'єр" тиражем 4500 примірників, є популярною у Зміївському районі та поза його межами.
Оскільки він протягом життя займав керівні посади, проживає у невеликому місті , де всі знають один одного, вищевказана стаття в газеті "Зміївський кур'єр" порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_3 не вправі голослівно звинувачувати його в причетності до скоєння злочину.
ОСОБА_2 фактично визнала його організатором злочину і не має права нав'язувати свою думку читачам газети.
Тому, як вважає позивач, відповідачі, які заподіяли моральну шкоду спільними діями, повинні відшкодувати йому компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Він пояснив, що відповідачі порушили Закон України "Про інформацію", Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", коли ОСОБА_3 звинуватив його у причетності до злочину, спеціальний кореспондент газети "Зміївський кур'єр" ОСОБА_2 не перевірила надану ним інформацію, редакція газети "Зміївський кур'єр" опублікувала неперевірену інформацію.
Позивач вказав, що публікацією "...а сміливість хлопців кудись негайно поділась, і у всьому вони звинувачували свого начальника, який подав ідею миттєвого збагачення, і з якими молоді люди планували розділити здобути кругленьку суму..." відповідачами викладено обставини, що не відповідають дійсності, тим самим ними ж розповсюджена інформація , що порочить його честь, гідність і ділову репутацію.
ОСОБА_1 вважає, що йому заподіяно моральної шкоди, оскільки він опинився в ситуації, коли не вчинивши протиправних дій, вимушений виправдовуватися.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що підготувала публікацію "ІНФОРМАЦІЯ_1." в якій була дослівно передана пряма мова посадової особи - голови правління ВАТ "Держплемзавод "Червоний велетень" ОСОБА_3 щодо обставин отримання державними службовцями хабара.
Відповідач стверджувала, що жодного разу в статті не назвала прізвище позивача та його посади, тим самим не розповсюджувала відносно нього будь-якої інформації взагалі.
ОСОБА_2 вважає, що позов ОСОБА_1 базується на припущенні, коли читачі можуть гадати про те, за якого саме начальника йдеться в статті.
На момент підготовки статті та її публікації не мала на меті принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Представник відповідача - редакції газети "Зміївський кур'єр Колпаков К.М. не визнав позовних вимог ОСОБА_1 та надав пояснення, аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_2
Він стверджував, що з етичних міркувань в статті не було названо прізвище та повна назва посади керівника ДВС , працівники якої були затримані в момент отримання хабара, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не має.
Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень не надав, тому суд вирішує справу на підставі наявних даних і доказів.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухав пояснення позивача, відповідачів ОСОБА_2 та представника редакції газети "Зміївський кур'єр", дослідив надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що позивач займає посаду начальника державної виконавчої служби у Зміївському районі Харківської області.
В газеті "Зміївський кур'єр", що є юридичною особою, за №НОМЕР_1 було опубліковано статтю спеціального кореспондента ОСОБА_2 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" ІНФОРМАЦІЯ_2
У розділі вищевказаної статті "Справа про "зелені" врожаї у жанрі місцевого детективу" відповідач ОСОБА_2 спеціальний кореспондент "Зміївського кур'єра" зазначила власне бачення негативних явищ суспільства та процитувала висловлення голови правління ВАТ "Держплемзавод "Червоний велетень" ОСОБА_3 щодо обставин в яких він безпосередньо приймав участь.
ОСОБА_3 посилався на пояснення та наміри третіх осіб, що були затримані і прізвища яких не було названо, що стали відомі йому з їх слів.
При аналізі публікації, судом встановлено, що ОСОБА_3 не викладались
обставини відносно ОСОБА_1, як начальника ДВС у Зміївському районі Харківської
області.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вказували на позивача, як на організатора злочину, та не звинувачували саме ОСОБА_1, як начальника ДВС у Зміївському районі Харківської області в причетності до вчинення злочину, як на те вказує позивач у позовній заяві.
Із тексту статті вбачається, що автор статті та ОСОБА_3 не зазначили в якій саме ДВС працювали державні службовці про яких йдеться в публікації, не названі прізвища вказаних працівників, а рівно як і прізвище та повна назва посади їх начальника.
Посилання позивача на публікації газети "Зміївський кур'єр" в НОМЕР_2відповідно статті "ІНФОРМАЦІЯ_3" та "ІНФОРМАЦІЯ_4" як на такі, що є продовження серії публікацій з метою вказати читачам на ОСОБА_1, як на начальника ДВС у Зміївському районі Харківської області про якого велась мова в статті "ІНФОРМАЦІЯ_1." нічим не підтверджено.
У зазначених публікаціях про обставини на які посилався ОСОБА_3 мова не йшла.
У відповідності до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частина 1 ст. 277 ЦПК України, передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Суд приходить до висновку про те, що в межах заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 не довів, що поширення інформації про факт отримання хабара державними службовцями ДВС, викладений у вищезазначеній статті ОСОБА_2 зі слів ОСОБА_3, який був очевидцем події, стосується саме його та порочить честь, гідність та ділову репутацію, спричиняє моральну шкоду.
Позивач, як начальник ДВС у Зміївському районі Харківської області, в силу займаної посади та з урахуванням професійного досвіду в системі МВС, трактує викладені у статті обставини на підставі свого розуміння ситуації та власних почуттів, які можуть не співпадати із сприйманням інформації читачами саме відносно нього.
За таких обставин, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. 277 ЦК України, ст.. 10,11,60,169,209,212-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, редакції газети " Зміївський кур'єр", ОСОБА_3про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений законом, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.