ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 922/4234/14 (об"єднано зі справою 922/4237/14)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Капустник Ю.О., за довіреністю №268/810 від 25.11.2014 р.,

відповідача - Лисак С.В., за довіреністю №2-4/2015 від 12.01.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1029 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у справі №922/4234/14( об'єднане зі справою №922/4237/14)

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків,

до Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м. Харків,

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у справі №922/4234/14 (об'єднані справи № 922/4234/14 та № 922/4237/14) (суддя Лаврова Л.С.) прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 09.12.2014 року. Стягнуто з Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" суму основного боргу 70323141,19 грн. та судовий збір 73080 грн. В задоволені клопотання КП "Жилкомунсервіс" щодо надання відстрочки виконання рішення суду - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у справі №922/4234/14 скасувати в частині відмови в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про розстрочку виконання рішення.

12 березня 2015 року від позивача надійшла заява (вх.№4062).

У судове засідання, яке відбулось 16 березня 2015 року з'явився виключно представник позивача. Під час судового засідання, колегія суддів дійшла про обов'язковість явки у судове засідання представника відповідача, враховуючи необхідність надання останнім додаткових пояснень по справі.

З огляду на неявку у судове засідання представника відповідача, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

30 березня 2015 року від позивача надійшла заява (вх.№5019).

30 березня 2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№5020).

У судове засідання, яке відбулось 01 квітня 2015 року з'явились належні представники сторін. Під час судового засідання позивачем було надано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи у зв'язку з погодженням розстрочки сплати боргу.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання дійшла висновку про його задоволення.

З огляду на клопотання позивача про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01 квітня 2015 року було продовжено розгляд апеляційної скарги.

14 квітня 2015 року відповідачем було надано до суду клопотання (вх.№6046) та графік погашення заборгованості, підписаний позивачем та відповідачем.

У судове засідання, яке відбулось 15 квітня 2015 року з'явились представники сторін, які підтримали свої правові позиції по справі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

В вересні 2014 року до суду звернулось Комунальне підприємство "Харківводоканал", яке просить зобовязати Комунального підприємства "Жилкомсервіс" виконати умови договору № 17/3 від 31.08.2007 року (нова редакція від 29.12.2011 року) в частині оплати за надані послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем водовідведення у відповідності до п. 4.3 договору № 17/3 в сумі 68 978 102,40 грн. Судові витрати покласти на відповідача. ( Справа за № 922/4237/14).

В вересні 2014 року до суду звернулось Комунальне підприємство "Харківводоканал" та просить визнати противоправною бездіяльність та зобов*язати Комунальне підприємство Жилкомсервіс" виконати умови договору № 60/9-ПД/09 від 01.09.2009 року (нова редакції від 29.12.2011 року) в частині оплати за надані послуги з технічного обслуговування внурішньобудинкових систем зливової каналізації, забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайного усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації, у відповідності до п.4.2 договору № 60/9-ПД09 в сумі 3 129 725,05 грн. Судові витрати покласти на відповідача. ( Справа за № 922/4234/14).

В жовтні 2014 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява в якій заявник просить :

1) об'єднати справи № 922/4237/14 та № 922/4234/14 в одне судове провадження.

2) стягнути з Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на свою користь заборгованість за надані послуги з технічного обслуговування внутрішньобудикових систем холодного водопостачання та водовідведення в сумі 168 876 677,02 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Клопотання представника позивача про об'єднання справ в одне провадження було розглянуте в судовому засіданні та визнане таким, що підлягає задоволенню виходячи з ч.2 ст. 58 ГПК України, відповідно до якої, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження по справі або в рішенні.

У п. 3.6.постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Враховуючи наведені норми законодавства, а також те, що справи є однорідними та подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача, суд дійшов до висновку, що клопотання позивача підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 27.10.2014 року об*єднано справи за № 922/4234/14 та № 922/4237/14 в одне провадження та продовжено розгляд справи в одній справі №922/4234/14.

04.11.2014 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить суд стягнути з КП "Жилкомсервіс" на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за надані послуги в сумі 72107827,45 грн. та судовий збір 73080 грн. (т.3 а.с.149 -151).

Як свідчать матеріали справи, та встановлено господарським судом та не заперечується сторонами 29.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 16/2 (нова редакція договору № 16/2 від 01.02.2008 року ).

У відповідності до предмету договору та на виконання вимог ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків (оприлюдненому в офіційному виданні Харківської міської ради), укладеного зі споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова, Управитель (відповідач по справі), який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій доручає, а Виконавець (позивач по справі) приймає нас себе обов'язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, яке включає в себе аварійно-диспетчерське обслуговування, відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу надані послуги ( п.п.1.1 договору).

Разом з цим, 29.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 60/9-ПД/09 (нова редакція договору № 60/9-ПД/09 від 01.09.2009 року).

У відповідності до предмету договору та на виконання вимог ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків (оприлюдненому в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети "Свобода" № 95/1 від 28.11.2006 року зі змінами від 29.12.2009 року) укладеного зі споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова, Управитель (відповідач по справі ), який є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, доручає, а Виконавець ( позивач по справі) приймає на себе обов'язок надання послуг з утримання будинків і споруд а прибудинкових територій щодо технічного обслуговування внурішньобудикових систем зливової каналізації в частині забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайного усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, від нижчого краю водоприймальної лійки до виведення з житлового будинку.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначає про не виконання Відповідачем свої зобов'язання за вказаними договорами , а саме не оплати за виконані роботи позивачем у сумі 70 323 141,19 грн.

З огляду на фактичність та доведеність позовних вимог, суд першої інстанції враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 09.12.2014 року, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (м.Харків, вул.Червоножовтнева,35 р/р 260005593 у ПАТ "Мегабанк" МФО 351629, код 34467793) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (м. Харків, вул. Шевченко, 2, р/р 2600910821 у ПАТ "Мегабнк" , МФО 351629, код 03361715. суму основного боргу 70 323 141,19 грн. та судовий збір 73080 грн.

Водночас, судом було відмовлено в задоволені клопотання КП"Жилкомунсервіс" щодо надання відстрочки виконання рішення суду.

Підставою для відмови у суду слугував той факт, що при зверненні до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення на 10 років, відповідач взагалі не надавав будь-яких доказів збитковості свого підприємства, а просив задовольнити його клопотання у зв'язку з не погашеною заборгованістю населення перед КП "Жилкомсервіс" за 2012 2013 роки на суму 147635,2 мл. грн., не відповідністю тарифів на житлово - комунальні послуги, та довідкою б/н від 03.12.2014 року за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про наявність боргу населення за вищевказаний період.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не погоджується виключно лише з висновком суду в частині відмови в наданні розстрочки виконання рішення на 10 років.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком рішення Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у справі №922/4234/14( об'єднане зі справою №922/4237/14) в повному обсязі виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші право чини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов*язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( ст.174 ГК України).

Як свідчать матеріали справи, та встановлено господарським судом та не заперечується сторонами 29.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 16/2 (нова редакція договору № 16/2 від 01.02.2008 року ).

У відповідності до предмету договору та на виконання вимог ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків (оприлюдненому в офіційному виданні Харківської міської ради), укладеного зі споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова, Управитель (відповідач по справі), який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій доручає, а Виконавець ( позивач по справі) приймає нас себе обов'язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, яке включає в себе аварійно-диспетчерське обслуговування, відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу надані послуги ( п.п.1.1 договору).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України дає сторонам за договором право бути вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Факт укладення спірного договору відповідачем підтверджується. Доказів визнання зазначеного договору недійсним відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За змістом ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата за надані послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем житлових будинків проводиться протягом 30 днів з моменту підписання актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача ( Виконавця послуг) на підставі актів виконаних робіт .

Акт виконаних робіт, форма якого затверджена у додатку за № 4 до договору, складається та підписується Управителем ( відповідачем по справі) та передаються для підписання Виконавцю (позивачу по справі) в строк до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем окремо по кожному району міста на підставі підписаних без зауважень технічних актів , складених по кожному будинку окремо за завітний період. ( п.4.4 договору за № 16/2 від 29.12.2011 року).

Як вбачається з матеріалів справи № 922/4237/14, позивач прийняті на себе зобов'язання виконав, на підтвердження чого надав акти здачі - приймання виконаних робіт, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб обох сторін, а саме :

акт від 29.10.2010 року на суму 1857115,24 грн. (т. 3 а.с.41);

акт від 29.10.2010 року на суму 602 462,09 грн. (т.3 а.с.42);

акт від 30.11.2010 року на суму 1790385,85 грн. (т.3 а.с.43);

акт від 30.11.2010 року на суму 598004,73 грн. (т.3 а.с.44);

акт від 31.11.2010 року на суму 1966389,55 грн. (т.3 а.с.45);

акт від 30.11.2010 року на суму 660165,31 грн. ( т. 3 а.с.46);

акт від 31.01.2011 року на суму 1519910,52 грн. (т.3 а.с.47);

акт від 31.01.2011 року на суму 562111,51 грн. (т.3 а.с.48);

акт від 28.02.2011 року на суму 1397498,69 грн. (т.3 а.с.49);

акт від 28.02.2011 року на суму 464927,07 грн. ( т. 3 а.с.50);

акт від 31.03.2011 року на суму 1493926,70 грн. ( т. 3 а.с.51);

акт від 31.03.2011 року на суму 549380,16 грн. ( т. 3 а.с.52);

акт від 31.04.2011 року на суму 2500235,86 грн. ( т. 3 а.с.53);

акт від 30.04.2011 року на суму 841946,87 грн. ( т. 3 а.с.54);

акт від 31.05.2011 року на суму 1747402,89 грн. ( т. 3 а.с.55);

акт від 31.05.2011 року на суму 587481,28 грн. ( т. 3 а.с.56);

акт від 30.06.2011 року на суму 2121799,16 грн. ( т. 3 а.с.57);

акт від 30.06.2011 року на суму 711612,99 грн. ( т. 3 а.с.58);

акт від 31.07.2011 року на суму 1765127,65 грн. ( т. 3 а.с.59);

акт від 31.07.2011 року на суму 587286,95 грн. ( т. 3 а.с.60);

акт від 31.08.2011 року на суму 2045020,86 грн. ( т. 3 а.с.61);

акт від 31.08.2011 року на суму 686959,74 грн. ( т. 3 а.с.62);

акт від 30.09.2011 року на суму 2168257,41 грн. ( т. 3 а.с.63);

акт від 30.09.2011 року на суму 731705,12 грн. ( т. 3 а.с.64);

акт від 31.10.2011 року на суму 1651431,66 грн. ( т. 3 а.с.65);

акт від 31.10.2011 року на суму 557774,34 грн. ( т. 3 а.с.66);

акт від 30.11.2011 року на суму 1662282,01 грн. ( т. 3 а.с.67);

акт від 30.11.2011 року на суму 558244,25 грн. ( т. 3 а.с.68);

акт від 30.11.2011 року на суму 1530702,24 грн. ( т. 3 а.с.69);

акт від 30.12.2011 року на суму 501626,41 грн. ( т. 3 а.с.70);

акт від 31.01.2012 року на суму 2110814,18 грн. ( т. 3 а.с.71);

акт від 29.02.2012 року на суму 2108359,13 грн. ( т. 3 а.с.72);

акт від 30.03.2012 року на суму 2132232,60 грн. ( т. 3 а.с.73);

акт від 30.04.2012 року на суму 1984734,70 грн. ( т. 3 а.с.74);

акт від 31.05.2012 року на суму 2055417,36 грн. ( т. 3 а.с.75);

акт від 27.06.2012 року на суму 2019227,96 грн. ( т. 3 а.с.76);

акт від 31.07.2012 року на суму 2590771,91 грн. ( т. 3 а.с.77);

акт від 31.08.2012 року на суму 5564548,26 грн. ( т. 3 а.с.78);

акт від 28.09.2012 року на суму 2293045,58 грн. ( т. 3 а.с.79);

акт від 31.10.2012 року на суму 2565962,64 грн. ( т. 3 а.с.80);

акт від 30.11.2012 року на суму 2595530,27 грн. ( т. 3 а.с.81);

акт від 29.12.2012 року на суму 2475423,28 грн. ( т. 3 а.с.82);

акт від 31.01.2013 року на суму 2519149,57 грн. ( т. 3 а.с.83);

акт від 28.02.2013 року на суму 2371419,86 грн. ( т. 3 а.с.84);

акт від 29.03.2013 року на суму 2283886,38 грн. ( т. 3 а.с.85);

акт від 30.04.2013 року на суму 2357461,79 грн. ( т. 3 а.с.86);

акт від 31.05.2013 року на суму 2160550,33 грн. ( т. 3 а.с.87);

акт від 27.06.2013 року на суму 2116345,18 грн. ( т. 3 а.с.88);

акт від 31.07.2013 року на суму 2383758,05 грн. ( т. 3 а.с.89);

акт від 30.08.2013 року на суму 2294783,92 грн. ( т. 3 а.с.90);

акт від 30.09.2013 року на суму 2272846,58 грн. ( т. 3 а.с.91);

акт від 31.10.2013 року на суму 2400275,63 грн. ( т. 3 а.с.92);

акт від 29.11.2013 року на суму 2241696,62 грн. ( т. 3 а.с.93);

акт від 31.112.2013 року на суму 2261690,56 грн. ( т. 3 а.с.94);

акт від 31.01.2014 року на суму 2217214,58 грн. ( т. 3 а.с.95);

акт від 28.02.2014 року на суму 2095679,68 грн. ( т. 3 а.с.96);

акт від 31.03.2014 року на суму 2205521,03 грн. ( т. 3 а.с.97);

Претензій щодо якості виконаних робіт у відповідача не було, що зазначено в даних актах.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено господарським судом та не заперечується сторонами 29.12.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 60/9-ПД/09 (нова редакція договору № 60/9-ПД/09 від 01.09.2009 року ).

У відповідності до предмету договору та на виконання вимог ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків (оприлюдненому в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети "Свобода" № 95/1 від 28.11.2006 року зі змінами від 29.12.2009 року) укладеного зі споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова, Управитель (відповідач по справі), який є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, доручає, а Виконавець (позивач по справі) приймає на себе обов'язок надання послуг з утримання будинків і споруд а прибудинкових територій щодо технічного обслуговування внурішньобудикових систем зливової каналізації в частині забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайного усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, від нижчого краю водоприймальної лійки до виведення з житлового будинку.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/4234/14, позивач прийняті на себе зобов'язання виконав, на підтвердження чого надав акти здачі - приймання виконаних робіт, які скріплені печатками та підписами уповноважених осіб обох сторін, а саме :

акт від 26.02.2010 року на суму 109081,82 грн. (т. 1 а.с.32);

акт від 31.03.2010 року на суму 121811,45 грн. (т. 1 а.с.33);

акт від 30.04.2010 року на суму 108799,63 грн. (т. 1 а.с.34);

акт від 31.04.2010 року на суму 103937,77 грн. (т. 1 а.с.35);

акт від 30.06.2010 року на суму 101767,60 грн. (т. 1 а.с.36);

акт від 30.07.2010 року на суму 66242,53 грн. (т. 1 а.с.37);

акт від 31.08.2010 року на суму 59062,36 грн. (т. 1 а.с.38);

акт від 30.09.2010 року на суму 77331,96 грн. (т. 1 а.с.39);

акт від 29.10.2010 року на суму 79595,54 грн. (т. 1 а.с.40);

акт від 30.11.2010 року на суму 81198,11 грн. (т. 1 а.с.41);

акт від 31.12.2010 року на суму 61061,10 грн. (т. 1 а.с.42);

акт від 31.01.2011 року на суму 69449,09 грн. (т. 1 а.с.43);

акт від 28.02.2011 року на суму 76700,21 грн. (т. 1 а.с.44);

акт від 31.03.2011 року на суму 71487,56 грн. (т. 1 а.с.45);

акт від 29.04.2011 року на суму 65532,36 грн. (т. 1 а.с.46);

акт від 31.05.2011 року на суму 57504,72 грн. (т. 1 а.с.47);

акт від 30.06.2011 року на суму 55800, 62 грн. (т. 1 а.с.48);

акт від 29.07.2011 року на суму 107681,59 грн. (т. 1 а.с.49);

акт від 31.08.2011 року на суму 68625,00 грн. (т. 1 а.с.50);

акт від 30.09.2011 року на суму 63777,41 грн. (т. 1 а.с.51);

акт від 31.10.2011 року на суму 65777,06 грн. (т. 1 а.с.52);

акт від 30.11.2011 року на суму 75193,79 грн. (т. 1 а.с.53);

акт від 30.12.2011 року на суму 56969,75 грн. (т. 1 а.с.54);

акт від 31.01.2012 року на суму 52214,81 грн. (т. 1 а.с.55);

акт від 29.02.2012 року на суму 58382,216 грн. (т. 1 а.с.56);

акт від 30.03.2012 року на суму 55400,41 грн. (т. 1 а.с.57);

акт від 30.04.2012 року на суму 60494,30 грн. (т. 1 а.с.58);

акт від 31.05.2012 року на суму 60526,56 грн. (т. 1 а.с.59);

акт від 27.06.2012 року на суму 57869,56 грн. (т. 1 а.с.60);

акт від 31.07.2012 року на суму 68971,91 грн. (т. 1 а.с.61);

акт від 31.08.2012 року на суму 67896,19 грн. (т. 1 а.с.62);

акт від 28.09.2012 року на суму 67896,19 грн. (т. 1 а.с.63);

акт від 31.10.2012 року на суму 91357,58 грн. (т. 1 а.с.64);

акт від 30.11.2012 року на суму 83846,18 грн. (т. 1 а.с.65)

акт від 29.12.2012 року на суму 70315,21 грн. (т. 1 а.с.66);

акт від 31.01.2013 року на суму 88992,08 грн. (т. 1 а.с.67);

акт від 28.02.2013 року на суму 71122,98 грн. (т. 1 а.с.68);

акт від 29.03.2013 року на суму 78383,42 грн. (т. 1 а.с.69);

акт від 30.04.2013 року на суму 76610,81 грн. (т. 1 а.с.70);

акт від 31.05.2013 року на суму 62822,28 грн. (т. 1 а.с.71);

акт від 27.06.2013 року на суму 56893,90 грн. (т. 1 а.с.72);

акт від 31.07.2013 року на суму 68704,33 грн. (т. 1 а.с.73);

акт від 30.08.2013 року на суму 63530,45 грн. (т. 1 а.с.74);

акт від 30.09.2013 року на суму 64351,61 грн. (т. 1 а.с.75);

акт від 31.10.2013 року на суму 77656,24 грн. (т. 1 а.с.76);

акт від 29.11.2013 року на суму 67447,90 грн. (т. 1 а.с.77);

акт від 31.12.2013 року на суму 73256,63 грн. (т. 1 а.с.78);

акт від 31.01.2014 року на суму 69250,44 грн. (т. 1 а.с.79);

акт від 28.02.2014 року на суму 80296,78 грн. (т. 1 а.с.80);

акт від 31.03.2014 року на суму 65949,79 грн. (т. 1 а.с.81);

Відповідач свої зобов'язання за вказаними договорами не виконав, оплату за виконані роботи позивачем за спірний період у сумі 70 323 141,19 грн. не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов*язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 70 323 141,19 грн. (т.3 а. с. 176-187). Вказаний акт підписаний керівниками підприємств позивача та відповідача, скріплений їх печатками, з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 70 323 141,19 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт виконання позивачем робіт та їх прийняття відповідачем за спірним договором, тобто факт їх остаточної здачі, підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами договору, а також вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну, що з урахуванням уточнених позовних вимог становить 70 323 141,19 грн.

Одночасно, суд апеляційної інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги відповідача погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний закон не наводить навіть приблизного переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на суд, який розглядає відповідну заяву з урахуванням всіх обставин.

Виходячи з вищенаведеного підставою надання розстрочки рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, умовою застосування заходів до відстрочки виконання рішення є достатньо доказів того, що у боржника з поважних(виняткових) причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

У свою чергу саме боржник повинен довести той факт, що обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, будуть тривати протягом періоду, до закінчення якого заявник просить відстрочити виконання рішення суду.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Так питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Колегія суддів проаналізувавши зміст заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає, що при зверненні до суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення на 10 років, відповідач взагалі не надавав будь-яких доказів збитковості свого підприємства. Так відповідач просив задовольнити його клопотання у зв'язку з не погашеною заборгованістю населення перед КП "Жилкомсервіс" за 2012 2013 роки на суму 147635,2 мл. грн., не відповідністю тарифів на житлово - комунальні послуги, та довідкою б/н від 03.12.2014 року за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про наявність боргу населення за вищевказаний період.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси виключно обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідачем в якості доказу на підтвердження необхідності розстрочення виконання рішення суду, під час апеляційного провадження було надано погоджений між сторонами графік погашення заборгованості. Втім наданий письмовий доказ не є свідчення неправомірності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні розстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів наголошує, що положеннями статті 101 Господарського процесуального одексу України визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції.

Так у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В той же час, наданий відповідачем графік погашення заборгованості не був предметом судового дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, останній був наданий виключно на стадії апеляційного провадження у справі. В той же час, заявником не було надано жодного письмового пояснення (клопотання), яким було б обгрунтував неможливість подання зазначеного доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Беручи до уваги наведене, погоджений між сторонами графік погашення заборгованості не може прийматися судом до уваги, в якості доказу незаконності рішення суду першої інстанції.

Відтак, з урахуванням відсутності доказів об'єктивних, непереборних, виключних обставин, з якими законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у справі №922/4234/14( об'єднане зі справою №922/4237/14) без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2014 року у справі №922/4234/14( об'єднане зі справою №922/4237/14) залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.