ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Справа № 916/4004/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Позивача: Мельника О.В., дов. № 34-01 від 13.01.2015 року;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року

у справі № 916/4004/14 господарського суду Одеської області

за позовом державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"

до Служби автомобільних доріг в Одеській області

про стягнення 205 476 грн.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року державне підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Служби автомобільних доріг в Одеській області, просило стягнути з відповідача 205 476,00 грн. заборгованості (а.с. 2-6).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Службою автомобільних доріг в Одеській області своїх зобов'язань за договором № 2611 від 14.12.2011 року щодо оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.12.2014 року (суддя Гуляк Г.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року (головуючий Ярош А.І., судді Журавльов О.О., Лисенко В.А.) (а.с. 151-158) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 119-123).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Служба автомобільних доріг в Одеській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові або справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (а.с. 172-175).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 року касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.04.2015 року (а.с. 167-168).

У судове засідання 16.04.2015 року представник відповідача - Служби автомобільних доріг в Одеській області не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - Служби автомобільних доріг в Одеській області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2011 року між Службою автомобільних доріг в Одеській області та Одеською філією Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" було укладено договір № 2611, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується у 2011-2012 роках. виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги державного значення (регіональна) Рені - Орлівка - Ізмаїл на ділянці км 17+820 - км 23+500, Одеська область. Термін виконання та здачі робіт визначається календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною договору і може бути змінений, про що складається додаткова угода (а.с. 9-12).

Згідно п. 2.1 договору його ціна становить 392 276,40 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник забезпечує фінансування робіт, виходячи з фактичного виділення коштів замовнику з бюджету відповідного рівня.

Відповідно до п. 3.2 договору підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт, які складаються виконавцем і подаються для підписання замовнику. Замовник зобов'язується підписати і повернути виконавцю протягом п'ятнадцяти днів з дати отримання звітних документів. У випадку відмови замовника від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт останній надсилає виконавцю в п'ятнадцятиденний термін з дати отримання звітних документів мотивовану відмову з переліком недоліків, які підлягають усуненню та термінами їх виконання.

Згідно п. 3.3 договору протягом 183 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену в акті здачі-приймання виконаних робіт, але виходячи з фактичного виділення коштів бюджету відповідного рівня.

Пунктом 4.1 договору визначено термін виконання робіт: початок - 14.12.2011 року, закінчення - 13.04.2012 року.

Відповідно до п. 4.7.1 договору виготовлена проектно-кошторисна документація передається виконавцем замовнику у 4-х примірниках за накладною та 1 примірник на електронному носії, а виконані роботи за актом здачі-приймання виконаних робіт, які замовник зобов'язується прийняти, підписати акт та передати виконавцю в 15-денний термін від дати отримання або надати письмову мотивовану відмову від прийняття робіт.

Згідно п. 5.1.1, 5.1.2 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи. Замовник зобов'язаний прийняти роботи згідно акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 10.3 договору що всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом укладання додаткових угод. Зміни і доповнення до договору є його невід'ємними частинами і мають силу, якщо вони підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Судами встановлено, що додатковими угодами до договору сторони вносили зміни до нього, у т.ч. додатковою угодою № 4 від 04.07.2013 року визначено термін виконання робіт: початок - грудень 2011 року, кінець - червень 2014 року (а.м. 18-19).

Додатком до вказаної додаткової угоди є календарний план робіт, яким встановлено строки виконання етапів робіт: топогеодезичні вишукування (ціна етапу з ПДВ - 87 616,80 грн.) та інженерно-геологічні вишукування (ціна етапу з ПДВ - 117 859,20 грн.) (всього - 205 476 грн.) - грудень 2013 року; проектні роботи грудень 2013 року 48 800,00 грн., червень 2014 року - 98 773,00 грн.; після одержання позитивного висновку експертизи (10% вартості проектних робіт) 39 227,40 грн., всього 392 276,40 грн. (а.с. 21).

Додатковою угодою № 6 від 10.02.2014 року договір розірвано за згодою сторін (а.с. 62).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивачем проведено топогеодезичні та інженерно-геологічні вишукування, внаслідок чого оформлено матеріали вишукувань, топографічні знімання та висновки по інженерно-геологічним умовами у 2-х томах, примірники яких досліджено попередніми судовими інстанціями.

04.02.2014 року Одеською філією Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" оформлено та направлено замовнику для підписання акт здачі-приймання робіт № 4 та накладну б/н, разом з якими передано результати робіт вартістю 205 476,40 грн., про що свідчать зміст накладної, а також лист виконавця № 123/1 від 04.02.2014року (а.с. 22, 23, 52).

Листом № 02-240/10 від 06.02.2014 року Служба автомобільних доріг в Одеській області повідомила про те, що не може прийняти та оплатити роботи за договором, оскільки неспроможна зареєструвати бюджетні зобов'язання (а.с. 53).

Згідно ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши, що роботи за договором № 2611 від 14.12.2011 року виконано позивачем належним чином та прийняті без зауважень Службою автомобільних доріг в Одеській області, дійшли висновку про задоволення позову.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року у справі № 916/4004/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало