ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № Б8/180-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.

суддів:Білошкап О.В.,

Запорощенка М.- доповідач

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалугосподарського суду Київської області від 08.12.2014

та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.02.2015

у справі№Б8/180-11 господарського суду Київської області

за заявоюДержавної податкової інспекції у м.Славутич

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Відродження Полісся"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від кредиторів:Лозовський В.М., за довіреністю (ПАТ "Банк Форум")

від боржника:не з'явився

від скаржника:ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 у справі №Б8/180-11 припинено провадження у справі № Б8/180-12 в частині вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся" у вигляді боргу по заробітній платі у сумі 181 476,21 грн., заявлених у заяві від 28.07.2014 б/н.; у задоволенні вимоги ОСОБА_4, викладеної у п. 1.2 прохальної частини заяви від 28.07.2014 року б/н, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014 у справі № Б8/180-11 у частині, що стосується вимог ОСОБА_4 - без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 в частині п.2 та 4 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі № Б8/180-11, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, з вимогою прийняти нове рішення, яким:

- визнати повну суму заявлених кредиторських вимог ОСОБА_4 щодо заробітної плати (оплати часу простою не з вини працівника, інших компенсацій та вихідної допомоги встановлених законом) на загальну суму - 181 476,21грн, що визнана банкрутом;

- визнати судовим рішенням фактичний розмір невиконаного банкрутом у встановленому законом порядку грошового зобов'язання страхувальника застрахованої особи зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) на загальну суму 100157,24грн., що обчислений з заробітку застрахованої особи в період з 01.08.2007 до 06.04.2012 трудових правовідносин на користь кредитора 26 ОСОБА_4

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст.8, 9, 55, 129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.21 та 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7-8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім того, скаржник вказує на те, що судами були порушені норми матеріального права, а саме ст..44, п.1 ст.40, ст.ст.253, 254 КЗпП України, ст.46 Конституції України, положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо обов'язку ліквідатора з видачі на вимогу працівників довідок про роботу та його заробіток і звітування до Пенсійного фонду з питань нарахування та сплати у встановленому порядку раніше нарахованих та несплачених банкрутом страхових коштів (єдиного внеску). Також, скаржник вказує на те, що суди залишили без дослідження ту обставину, що апелянт одночасно є поточним і конкурсним кредитором чим позбавили ліквідатора банкрута від обов'язків належним чином забезпечити суд належними доказами для виявлення поточного кредитора та склад заявлених ним кредиторських вимог.

В призначене судове засідання представник боржника не з'явився. Про час та дату судового засідання всі учасники судового процесу були сповіщені належним чином.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма "Відродження Полісся", арбітражний керуючий Патерилов В.В., у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. При цьому, арбітражний керуючий посилається на те, що документи видані ОСОБА_4 щодо заробітної плати, відізвані як видані помилково.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2011р., за заявою ДПІ у м.Славутич , було порушено провадження у справі №Б8/180-11 в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Київської області від 06.12.2011 року було визнано банкрутом ТОВ "Фірма "Відродження Полісся" "; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ТОВ "Фірма "Відродження Полісся" арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії АВ №307403, видана 13.04.2007 року; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: 02105, АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2); вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 усунуто арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. від виконання ним обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство № Б8/180-11 та припинено його повноваження ліквідатора у справі № Б8/180-11; призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого Патерилова В.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 у справі №Б8/180-11 визнано вимоги ОСОБА_4 (кредитор 26) до банкрута в сумі 58 796,80 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 80 коп.), в задоволенні іншої частини вимог Кредитора 26, відмовлено.

28.07.2014 ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області з заявою щодо уточнення кредиторських вимог.

В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на видану ліквідатором Банкрута довідку про доходи (заробіток) ОСОБА_4 від 20.06.2014. Відповідно до довідки про доходи (заробіток) від 20.06.2014, виданої ліквідатором Банкрута ОСОБА_4, загальна сума заборгованості Банкрута перед Кредитором 26 по заробітній платі, що була накопичена підприємством з 01.08.2008 по 06.04.2012 становить 181 476,21 грн. Листом від 22.07.2014 №01-17/650 ліквідатор Банкрута Патерилов В.В. визнав загальну суму заявлених кредиторських вимог щодо заробітної плати у розмірі 181 476,21 грн. на користь Кредитора 26 у повному обсязі.

11.08.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області заявою про перегляд ухвали господарського суду Київської області від 05.08.2013 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2014 року у справі №Б8/180-11 (суддя Лопатін А.В.) у задоволенні заяви про перегляд ухвали господарського суду Київської області від 05.08.2013 р. за нововиявленими обставинами відмовлено; ухвалу господарського суду Київської області від 05.08.2013 р. у справі №Б8/180-11 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 у справі №Б8/180-11 припинено провадження у справі № Б8/180-12 в частині вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся" у вигляді боргу по заробітній платі у сумі 181 476,21 грн., заявлених у заяві від 28.07.2014 б/н.; у задоволенні вимоги ОСОБА_4, викладеної у п. 1.2 прохальної частини заяви від 28.07.2014 року б/н, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014 у справі № Б8/180-11 у частині, що стосується вимог ОСОБА_4 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги ОСОБА_4 до Банкрута у вигляді заборгованості по виплаті заробітної плати, заявлені останнім у заяві від 28.07.2014 року б/н, вже були предметом судового розгляду, за результатами розгляду яких ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 року у справі №Б8/180-11 визнано вимоги Кредитора 26 до банкрута в сумі 58 796,80 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 80 коп.), в задоволенні іншої частини вимог Кредитора 26, відмовлено.

Щодо вимог заявника визнати судовим рішенням фактичний розмір грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи) перед Кредитором 26 (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) - на загальну суму 100 157,24 грн., - невиконаних банкрутом грошових зобов'язань за період з 01.08.2007 року до 06.04.2012 року, рішення судів про відмову у задоволенні мотивоване тим, що правом на звернення до господарського суду з заявою з вимогами до Банкрута по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за заявлений Кредитором 26 період (з 01.08.2007 року до 06.04.2012 року) наділений виключно Пенсійний фонд України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Як про це вже було позначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фірма "Відродження Полісся" порушено у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

За приписами ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

За визначенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є, зокрема, фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 14 Закону кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника. Законом не встановлено строку подання заяв такими кредиторами, отже, їх може бути подано в будь-який момент під час провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника випливають із трудових правовідносин сторін. Кредиторами за цим видом вимог є особи, з якими боржник уклав трудовий договір, а підставою для цих вимог є порушення працедавцем своїх зобов'язань за трудовим договором щодо оплати праці. Згідно зі статтею 28 Закону України "Про оплату праці" у разі банкрутства підприємства зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану в період, що передував банкрутству, виконуються відповідно до Закону. Склад та розмір вимог за заробітною платою у справі про банкрутство мають визначатися відповідно до положень Закону України "Про оплату праці" (пункт 16 постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Проте, припиняючи провадження у справі № Б8/180-12 в частині вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся" у вигляді боргу по заробітній платі у сумі 181 476,21 грн., суди попередніх інстанцій вищенаведене не врахували, не звернули уваги та не надали належної правової оцінки відмінності сум заявлених грошових вимог за заявою ОСОБА_4, що була предметом розгляду під час прийняття ухвали від 05.08.2013, та за заявою від 28.07.2014. Крім того, суди не надали належної правової оцінки підставам заявлених вимог за означеними заявами. Також, суди не встановили наявність факту відкликання довідок щодо заробітної плати ОСОБА_4 арбітражного керуючого Патерилова В.В. на момент розгляду заяви ОСОБА_4 від 28.07.2014.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 08.12.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі №Б8/180-11, в частині припинення провадження щодо вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся" у вигляді боргу по заробітній платі у сумі 181 476,21 грн., прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Щодо вимог ОСОБА_4 визнати судовим рішенням фактичний розмір грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи) перед Кредитором 26 (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) - на загальну суму 100 157,24 грн., - невиконаних банкрутом грошових зобов'язань за період з 01.08.2007 до 06.04.2012, то судова колегія також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні означених вимог, оскільки, враховуючи положенняь Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, а також приписи ст.ст.1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", саме Пенсійний фонд України наділений правом на звернення до господарського суду з заявою з вимогами до Банкрута по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

В цій частині колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх рішення про відмову у задоволенні означених вимог виваженим та законним.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі №Б8/180-11 у частині, що стосується грошових вимог ОСОБА_4 з боргу по заробітній платі, скасувати.

Справу №Б8/180-11 в скасованій частині передати до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Головуючий суддя:І.Ю. Панова

Судді: О.В. Білошкап

М.Д. Запорощенко