СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
1 лютого 2007 року | Справа № 2-5/14934-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
без участі представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Спільного українсько-чеського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Ltd" в особі Херсонської філії спільного українсько-чеського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Ltd" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 23.10.2006
за позовом Спільного українсько-чеського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Ltd" (вул. Під Голоском, 4, м. Львів)
в особі Херсонської філії спільного українсько-чеського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Ltd" (вул. Текстильників, 10-10, м. Херсон, 73000)
до Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради (пл. Радянська, 1, м. Ялта, 98600)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2006 у справі № 2-5/14934-2006А (суддя Гаврилюк М.П.) у позові відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням ТОВ „Ройал LTD”, суд першої інстанції своїм рішенням обмежив право позивача щодо здійснення підприємницької діяльності, що суперечить ст. 6 Господарського кодексу України.
Також, як стверджує позивач, судом при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримав положень ст. 23 Господарського кодексу України відносно того, що видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюється не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів послуг на території відповідних адміністративно-териториальних одиниць не допускається.
Порушення процесуального права, на думку позивача, полягають у ненаведенні судом тих підстав, з яких він відхилив усі доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, які ґрунтуються на нормах діючого законодавства, що суперечить вимогам ст. 159, 161 КАС України.
З 31 січня до 1 лютого 2007 року було оголошено перерву.
Севастопольський апеляційний господарський суд розглянувши справу в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України встановила таке.
Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Загальні принципи господарювання в України, одним з яких, зокрема, є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, ст. 6 ГК України.
Відповідно до Положення про Херсонську філію Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-чеського спільного підприємства „Ройал.Лтд” предметом діяльності Філії, крім того, є створення та утримання гральних закладів.
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” діяльність у сфері грального бізнесу підлягає патентуванню шляхом придбання торгового патенту. Окрім того, відповідно до статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” така діяльність підлягає ліцензуванню. Придбання інших дозволів діючим законодавством не передбачено.
Таким чином, придбання суб’єктом господарської діяльності права на здійснення торгівлі та надання послуг у сфері грального бізнесу пільги після отримання дозволу на розміщення об’єкту торгівлі в сфері послуг на території м. Ялти, що передбачено п. 3 Положення про порядок надання суб’єктам підприємницької діяльності дозволу на розміщення стаціонарних полустанціях об’єктів торгівлі та сферу послуг, розташованих на території м. Ялти, затверджений оспорюваним рішенням виконкому, суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки видача дозволів на розміщення та експлуатацію об’єктів у сфері послуг та грального бізнесу не передбачена жодним законодавчим актом України.
Посилання місцевого господарського суду у рішенні на ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування” є неспроможним, оскільки вказана стаття передбачає лише видачу дозволів на розміщення реклами і ні на що інше.
Крім того, вимогою про сплату до бюджету збору за видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі і сфери послуг, передбаченою ст. 6 Положення, виконкомом міської ради були порушені закони.
Так, відповідності до п. 24 ст. 6 ЗУ „Про місцеве самоврядування” відповідачу надано право встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.
Статтею 15 Закону України ”Про систему оподаткування” передбачено, що місцеві податки і збори (обов’язкові платежі) механізм справлення та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірі ставок, встановлених законами України.
Такий вид збору як збір за розміщення та експлуатацію об’єктів у сфері грального бізнесу дана стаття не містить.
Порядок справлення місцевих податків і зборів, визначений Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-94 „Про місцеві податки і збори”.
Відповідно до ст. 17 даного Декрету збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі –це плата за оформлення та видачу дозволу на торгівлю у спеціальному відведених для цього місцях.
Таким чином, мова у зазначеній статті Декрету йдеться саме про торгівлю, мова про гральний бізнес не йдеться взагалі.
Згідно з Державним класифікатором України, затвердженим наказом Держкомітету з питань стандартизації, метрології та сертифікації №441 від 22.10.1996 гральний бізнес відноситься до „сфери відпочинку та розваг (код 92.7) та виду діяльності „азартні ігри та ігри на гроші (код 92.71). У той час коли сфера торгівлі має інший код (50.1), а послуги (52.1).
Оскільки виконкомом Ялтинської міської ради порушені вимоги ст. 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При таких обставинах судова колегія вважає, що рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 159 від 19.02.2006 „Про затвердження положення про порядок видачі суб’єкту дозволу на розміщення стаціонарних об’єктів торгівлі та сфери послуг розташованих на території м. Ялти” підлягає визнанню недійсним, а судове рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, 198 (частина 1 пункт 3), 202 (частина 1 пункт 3, 4), 205 (частина 2), 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Спільного українсько-чеського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Ltd" в особі Херсонської філії спільного українсько-чеського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Ройал Ltd" задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2006 у справі №2-5/14934-2006А скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №159 від 19.02.2006 „Про затвердження положення про порядок видачі суб’єкту дозволу на розміщення стаціонарних об’єктів торгівлі та сфери послуг розташованих на території м. Ялти” недійсним.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Г.К. Прокопанич
В.С. Голик