ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2015 р. м. Київ К/800/56753/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Мартиросяна Т.Е.

представника відповідачів Борисової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013

у справі № 820/3248/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»

до 1. Харківської митниці Міндоходів;

2. Міністерства доходів і зборів України

про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2013 адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Міністерства доходів і зборів України від 09.04.2013 № 6/99-99-24-16 про результати розгляду скарги. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської обласної митниці від 19.04.2013 № 60.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ПАТ «Філіп Морріс Україна» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Позивач є імпортером тютюнової продукції, має ліцензію на право здійснення імпорту тютюнових виробів від 16.11.2007 № 700000500154, строком дії з 31.03.2011 по 23.11.2012.

У червні-серпні 2012 року позивач в рамках 31 поставки ввозив в Україну товар «сигарети з фільтром» за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з виробником цього товару - ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (Російська Федерація), а саме: від 15.10.2008 № 19621, від 17.09.2008 № 19514 та від 28.05.2010 № 29142. Поставка товару, відповідно до умов контрактів, здійснювалася наземним транспортом на умовах DDU Харків, Україна.

Перед імпортом товару позивач подав 31 попередню митну декларацію з відомостями, достатніми для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення. Ці попередні митні декларації були прийняті відповідачем-1, про що проставлено відповідні відмітки.

При імпорті товару позивач надав додаткові митні декларації та декларації митної вартості, що містили точні відомості про товари, задекларовані попередніми митними деклараціями.

Разом з додатковими деклараціями позивач подав пакети документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів за кожною з поставок. До кожної з поданих додаткових митних декларацій позивачем надані такі документи: інвойс, проформа-інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), ліцензія, зовнішньоекономічний контракт з додатками, попередня митна декларація та додаткова декларація митної вартості, експортна декларація, акт на розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ, специфікації, пакувальний лист, протокол дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів, сертифікат про походження товару форми СТ-1, посвідчення якості на сигарети, сертифікат відповідності, лист-пояснення позивача на ім'я відповідача-1 щодо взаємовідносин позивача з його постачальником - ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 12.06.2012 № 2052, лист-відповідь ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 09.02.2011№ I-060/11-FM позивачу, лист від 24.04.2012 № I-217/12-GM на підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати та не включає суму роялті, лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 31.01.2011 № I-039/11-FIN щодо встановлення нових цін на сигарети, лист позивача на ім'я відповідача-1 щодо розрахунку суми акцизного податку з ввезених сигарет, довідка про розрахунок сум роялті, митна декларація (марки акцизного податку), заявка-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів форми Т, платіжні доручення на попередню оплату акцизного податку, декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет з ПДВ та акцизним податком від 26.04.2012 № 04/176.

Подання таких документів підтверджується графою 44 поданих додаткових митних декларацій, а також картками відмови в митному оформленні, що були прийняті відповідачем-1 за результатами розгляду наданих позивачем декларацій та інших документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, визначеної за першим методом.

Відповідач-1 не погодився з обраним позивачем методом визначення митної вартості та після проведення відповідно до вимог Митного кодексу України консультацій з декларантом прийняв рішення про коригування митної вартості товарів: №№ 807000003/2012/002888/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002878/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002892/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002898/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002841/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002879/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002876/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002887/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002886/1 від 18.07.12, 807000003/2012/002885/1 від 09.07.12, 807000003/2012/002894/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002891/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002842/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002880/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002881/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002893/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002825/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002845/1 від 28.06.12, 80700003/2012/003215/2 від 20.08.12, 807000003/2012/002846/1 від 28.06.12, 807000003/2012/003213/2 від 17.08.12, 807000003/2012/003245/2 від 23.08.12, 807000003/2012/002791/2 від 14.06.12, 807000003/2012/002796/2 від 18.06.12, 807000003/2012/002793/2 від 14.06.12, 807000003/2012/002799/2 від 18.06.12, 807000003/2012/002840/1 від 28.06.12, 807000003/2012/002877/1 від 05.07.12, 807000003/2012/002792/2 від 14.06.12, 807000003/2012/003216/2 від 20.08.12, 807000003/2012/002795/2 від 18.06.12. Цими рішеннями відповідач-1 не визнав заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями відповідача-1, однак товар було за його заявою випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання за митними деклараціями.

Разом з цими митними деклараціями позивачем були подані такі пакети документів: інвойс, проформа-інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), ліцензія, зовнішньоекономічний контракт з додатками, митні декларації (попередня та додаткова-1) та декларації митної вартості (додаткова-1 та додаткова-2), експортна декларація, попереднє рішення про коригування вартості, лист позивача до відповідача-1 з повідомленням про надання усіх наявних документів на підтвердження митної вартості, картка відмови, акт на розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ, прибутковий ордер, документ контролю доставки, специфікації, пакувальний лист, протокол дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів, сертифікат про походження товару форми СТ-1, посвідчення якості на сигарети, сертифікат відповідності, лист-пояснення позивача на ім'я відповідача-1 щодо взаємовідносин позивача з його постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 12.06.2012 № 2052, лист-відповідь від 09.02.2011 № I-060/11-FM ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» до позивача, лист № I-217/12-GM від 24.04.2012 на підтвердження того, що ціна імпортованих в Україну товарів покриває вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, прибуток, господарські витрати, та не включає суму роялті, лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 31.01.2011 № I-039/11-FIN щодо встановлення нових цін на сигарети, лист позивача на ім'я відповідача-1 щодо розрахунку суми акцизного податку з ввезених сигарет, довідка про розрахунок сум роялті, митна декларація (марки акцизного податку), заявка-розрахунок на придбання марок акцизного податку для маркування тютюнових виробів форми Т, платіжні доручення на попередню оплату акцизного податку, декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет з ПДВ та акцизним податком від 26.04.2012 № 04/176, заява щодо випуску товарів у вільний обіг.

Також позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про скасування прийнятих рішень про коригування та прийняття нових про визнання заявленої ним вартості, додавши до цих звернень додаткові документи на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Так, щодо 27 рішень про коригування, що були винесені у червні-липні 2012 року, позивач разом з листом-зверненням від 04.09.2012 № 3254 надав: перелік поставок сигарет від постачальника ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (РФ) на адресу позивача за контрактом від 15.10.2008 № 19621, випущених у вільний обіг під гарантію; фотокопію листа-відповіді ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» щодо запиту про надання калькуляції № І-406/12-OS; фотокопію-листа пояснення ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» щодо методології формування відпускних цін.

Щодо 4 рішень про коригування, прийнятих відповідачем-1 у серпні 2012 року, позивач разом з листом від 27.08.2012 № 3224 надав: перелік поставок сигарет від постачальника ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» (РФ) на адресу позивача за контрактом від 15.10.2008 № 19621, випущених у вільний обіг під гарантію; фотокопію листа-запиту щодо надання калькуляції до ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» від 01.06.2012 № 06/009; фотокопію листа-відповіді ЗАТ» Філіп Морріс Іжора» щодо запиту про надання калькуляції від 30.07.2012 № І-406/12-OS та фотокопію пояснення щодо підтвердження митної вартості від 23.08.2012 № 3222.

Крім того, позивач звернувся до ДМС України як до митного органу вищого рівня зі скаргою № 08/079 від 14.08.2012 на 27 рішень про коригування, що були прийняті відповідачем-1 у червні-липні 2012 року (інші 4 рішення про коригування не оскаржувалися позивачем).

Також на підтвердження заявленої митної вартості позивач погодив з постачальником ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» надання митним органам розрахунків цін (калькуляцій). Оскільки цей документ містив конфіденційну інформацію щодо ціни товару, він був переданий ДМС України (в якій на розгляді перебувала скарга позивача) постачальником позивача через посередника ТОВ «ПрайсвотерхаусКуперс». Про надання цього документу позивач повідомив відповідача-1 шляхом надання листа від постачальника від 30.07.2012 № І-406/12-OS.

Розглянувши листи-звернення позивача від 04.09.2012 № 3254 та від 27.08.2012 № 3224 з доданими до них документами, відповідач-1, посилаючись на додаткові документи, визнав правомірним декларування позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом. Як результат, відповідач-1 скасував попередні рішення про коригування митної вартості, та прийняв нові рішення про визнання митної вартості: №№ 807000003/2012/003466/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003460/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003454/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003463/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003455/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003456/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003459/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003465/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003464/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003462/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003452/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003451/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003450/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003457/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003458/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003453/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003447/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003448/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003249/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003446/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003248/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003250/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003366/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003368/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003367/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003370/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003449/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003461/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003365/3 від 10.09.12, 807000003/2012/003247/3 від 27.08.12, 807000003/2012/003369/3 від 10.09.12.

Про нові рішення відповідач-1 повідомив позивача листами від 10.09.2012 № 08/02-11302 (стосовно 27 рішень) та від 31.08.2012 № 08/02-10817 (стосовно 4 рішень). Після цього позивач звернувся до відповідача-1 з листами від 20.09.2012 № 3436 (щодо 27 рішень) та від 10.09.2012 № 3284 (щодо 4 рішень) про повернення надмірно сплачених коштів.

ДМС України, розглянувши надані позивачем документи, серед яких була і калькуляція постачальника позивача, вказав на відсутність підстав для перегляду початкових рішень відповідача-1 про коригування митної вартості. Причинами цього стали аргументи ДМС України щодо недоведення позивачем максимального наближення вартості операції до перевіреної та прийнятої митним органом, щодо відсутності у наданій калькуляції статті «транспортні витрати», щодо відсутності у наданих позивачем платіжних дорученнях посилань на рахунки, за якими здійснювалася оплата, щодо відсутності у наданих позивачем рахунках інформації про витрати на страхування, щодо відсутності підтвердження позивачем фактичної оплати роялті, а також ненадання позивачем рахунків на оплату роялті. Дані аргументи були викладені у листі ДМС України №15/1-15.2-2/1590 від 29.08.2012 р., що був надісланий позивачеві.

Відповідач-1 повідомив позивача листом від 26.11.2012 № 08/01-14789 про скасування 31 рішення про визнання заявленої позивачем митної вартості товару та про прийняття нових рішень про коригування митної вартості товарів: №№ 807000003/2012/003791/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003785/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003779/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003788/3 від 24.11.12, 80700000/2012/003780/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003781/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003784/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003790/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003789/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003787/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003777/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003776/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003775/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003782/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003783/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003778/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003772/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003773/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003794/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003771/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003793 від 23.11.12, 807000003/2012/003795/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003767/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003768/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003792/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003770/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003774/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003786/3 від 24.11.12, 807000003/2012/003766/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003765/3 від 23.11.12, 807000003/2012/003769/3 від 24.11.12.

Як вбачається з цього листа, причиною прийняття нових рішень про коригування стали висновки комісії про проведення комплексної перевірки службової діяльності відповідача-1 за період роботи з 01.03.2010 до 01.10.2012 (акт перевірки від 07.11.2012), призначеної наказом ДМС України від 16.10.2012 № 549 «Про проведення комплексної перевірки Харківської обласної митниці». Під час даної перевірки відповідача-1 було виявлено ознаки, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи та про відсутність підстав для перегляду рішень про коригування митної вартості товару позивача, що були прийняті у червні-серпні 2012 року. На підставі цього відповідачем-1 було видано наказ від 14.01.2013 № 32 про проведення перевірки позивача.

Відповідачем-1 у період з 21.01.2013 по 25.01.2013 проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо факту митного оформлення товару «сигарети з фільтром», виробництва ЗАТ «Філіп Морріс Іжора», ввезеного позивачем за період з 15.06.2012 по 25.08.2012 в режимі ІМ 40, за результатами якої складено акт № 0006/13/807000000/0000383231 від 25.01.2013. Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 58 Митного кодексу України щодо безпідставного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, а також вимог ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України щодо ненадання документів, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2450810,19 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки з проханням визнати необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем законодавства, які залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки від 25.01.2013 № 0006/13/807000000/0000383231 відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2013 № 33, яким, у зв'язку з порушенням позивачем вимог ч. 4 ст. 53, ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в сумі 2450810,19 грн. основного платежу та в сумі 1225405,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач звернувся до відповідача-2 зі скаргою від 22.02.2013 № 02/099 про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 33.

Відповідач-2 прийняв рішення про результати розгляду скарги від 09.04.2013 № /6/99-99-24-16, яким частково задовольнив вимоги позивача та зменшив суму донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ на суму штрафних санкцій. Вимоги про скасування рішення про результати розгляду скарги є предметом позову.

У зв'язку зі зменшенням суми податкового зобов'язання на суму штрафних санкцій позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 60 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2450810,19 грн. основного платежу. Вимоги про скасування цього податкового повідомлення-рішення є предметом позову.

Одним з порушень, встановлених під час перевірки, за результатами якої складено оспорюване податкове повідомлення-рішення, є порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, що полягало у тому, що позивач не довів відсутності впливу взаємовідносин пов'язаних між собою осіб - продавця (ЗАТ «Філіп Морріс Іжора») та покупця (позивача) на ціну товару.

Іншим порушенням, встановленим під час вказаної перевірки, є порушення позивачем вимог ч. 18 ст. 58 Кодексу, що полягало у тому, що позивач не довів, що визначена ним митна вартість за першим методом наближена до митної вартості ідентичних товарів, визначеної за методом віднімання, передбаченим ст. 62 Кодексу. Відповідач-2 вказує на те, що позивач здійснив порівняння базуючись на цінах товарів, за якими ідентичні товари продаються на митній території України, що не є порівнянням за ст. 62 Кодексу.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Кодексу) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік таких документів визначено у ч. 2 ст. 53 Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за методами, перелік яких наведено в цій нормі. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 12 ст. 58 Кодексу той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до ч. 18 ст. 58 Кодексу при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Кодексу у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, компонентів, перелік яких наведено в цій нормі.

Відповідно ч. 13 ст. 58 Кодексу за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Відповідно до ч. 14 ст. 58 Кодексу у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Кодексу у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Кодексу за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Кодексу у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 Кодексу протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 Кодексу у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Аналіз наведених норм Кодексу, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, дає підстави для таких висновків.

1. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (п. 1 ч. 1, ч. 2 Кодексу).

2. Митниця може прийняти письмове рішення про коригування митної вартості товару, але цьому мають передувати виникнення таких умов:

- зокрема, виникнення у митниці обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між пов'язаними між собою продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. При цьому той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, тобто такий факт сам по собі не може розглядатися як обґрунтована підстава вважати, що існуючий взаємозв'язок вплинув на заявлену митну вартість (ч. 4 ст. 53, ч. 12, ч. 13 ст. 58 Кодексу);

- надання митницею декларанту або уповноваженій ним особі своїх письмових обґрунтувань, що такий вплив мав місце, та письмової вимоги надати додатково документи, визначені у ч. 4 ст. 53 Кодексу (у разі наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів). При цьому у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. (ч. 4 ст. 53, ч. 13, ч. 14 ст. 58 Кодексу);

- неподання декларантом документів, передбачених у ч. 4 ст. 53 Кодексу, або відсутності в цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також обґрунтоване встановлення митницею невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару (у даному випадку першого методу) умовам, визначеним у ст. 58 Кодексу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з такого:

відповідачем-1 не надавалось позивачу письмове обґрунтування наявності підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену позивачем митну вартість, як того вимагає ч. 13 ст. 58 Кодексу;

відповідач-1, прийнявши рішення про визнання визначеної позивачем митної вартості товару, потім змінив свою позицію щодо наявності зазначеного впливу та змінив своє рішення винятково через певні претензії до розрахунків ціни (калькуляцій), висунутих ДМС України в листі про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 № 15/1-15.2-2/1590. При цьому у ДМС України фактично виникли претензії не щодо невідповідності ціни придбаної продукції у пов'язаної особи ринковим цінам, а щодо умов поставки товарів і оплати витрат;

позивач надав відповідачу-1 на підтвердження відсутності факту впливу існуючого взаємозв'язку між ним та продавцем достатні документи за кожною з поставок (документи, передбачені ч. 1, ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України), перелік яких вказано судом першої інстанції в постанові, та які підтверджують, що ціни, за якими позивач придбав продукцію у пов'язаної особи, відповідали ринковим цінам;

позивач з метою доведення того, що митна вартість оцінюваних товарів за першим методом наближена до митної вартості ідентичних товарів, здійснив розрахунок митної вартості товарів за методом віднімання у відповідності до вимог ст. 62 Кодексу;

в акті перевірки при описі порушення позивачем вимог ч. 18 ст. 58 Кодексу відповідач-1 вказує на не підтвердження позивачем складових заявленої митної вартості, однак не підтвердження складових митної вартості є порушенням ч. 2, ч. 21 ст. 58 Кодексу, на які не вказується відповідачем;

по суті аргументу відповідача-1 щодо непідтвердження позивачем складових митної вартості судом встановлено, що на підставі декларацій митної вартості товарів складовими такої вартості є: ціна договору (ціна, що підлягала сплаті продавцеві) та роялті, які позивачем підтверджені. Так, на підтвердження складової митної вартості товару - ціни договору позивач надав митниці: зовнішньоекономічні контракти, додатками до яких встановлені ціни договорів; рахунки (інвойси), виставлені продавцем товару, та специфікації до контрактів з посиланням на виставлені рахунки (інвойси). Відповідно до вказаних документів ціна договору складається з ціни товару та транспортних витрат, понесених продавцем (умови поставки DDU Харків). Вказані документи є достатніми для підтвердження такої складової митної вартості, як ціна договору. На підтвердження другої складової митної вартості - роялті - позивач надавав митному органу: довідки про розрахунок сум роялті з ввезених позивачем сигарет, а також лист ЗАТ «Філіп Морріс Іжора» № I-039/11-FIN від 31.01.2011 щодо встановлення нових цін на сигарети з врахуванням переходу обов'язку сплати роялті від продавця до позивача. Також позивачем надавалась угода від 01.01.2011між корпорацією «Філіп Морріс Глобал Брендс Інк.» та позивачем, про що свідчить аналіз положень цієї угоди в листі ДМС України про результати розгляду скарги позивача від 29.08.2012 № 15/1-15.2-2/1590;

щодо відсутності в розрахунках цін (калькуляціях) транспортних витрат судом встановлено, що транспортні витрати додавалися до ціни товару окремо, що вбачається з рахунків (інвойсів), тому розрахунки цін (калькуляції) не мали містити в собі транспортних витрат, оскільки містили розшифровку ціни товару (а не ціни договору, що включала в себе транспортні витрати);

щодо неможливості здійснити ідентифікацію проведення оплати з товаром, що оцінюється, судом встановлено, що під час митного оформлення товарів платіжні доручення з оплати товару позивачем не надавались, оскільки оплата товару за умовами зовнішньоекономічного контракту мала місце пізніше. Суд зазначив, що надання підтвердження щодо проведення оплати за імпортований товар відповідно до Кодексу не є обов'язковим для обчислення митної вартості, в тому числі, за першим методом, оскільки за основу для такого обчислення береться ціна, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за оцінювані товари. Ціна, що підлягає сплаті за оцінювані товари, підтверджена контрактами інвойсами, копії яких наявні в матеріалах справи. Платіжні доручення можуть лише підтвердити оплату товару, однак не міняють його ціну, закріплену в контрактах та інвойсі. Також це не спростовує відсутності впливу пов'язаності продавця та покупця на ціну товару - така відсутність доведена сукупністю наданих позивачем доказів;

щодо відсутності в рахунках (інвойсах) інформації про витрати на страхування суд зазначив, що витрати на страхування не були складовою митної вартості товарів - такими складовими були ціна договору та роялті. З проаналізованих судом копій зовнішньоекономічних контрактів, на підставі яких здійснювався імпорт позивачем, а також умов поставки DDU Incoterms, не вбачається обов'язку покупця товару здійснити страхування такого товару;

щодо ненадання позивачем рахунків-фактур для сплати роялті та підтвердження фактично здійсненої оплати роялті судом встановлено, що на звороті декларацій митної вартості відповідач не вимагав у позивача таких документів, тому посилання на їх відсутність є неправомірним. Крім того, на момент митного оформлення цих документів не існувало і не могло існувати, оскільки відповідно до п. 4.1. угоди від 01.01.2011 між корпорацією «Філіп Морріс Глобал Брендс Інк.» та позивачем позивач сплачує роялті за вже продану продукцію. Для кожного бренда продукції такі роялті становитимуть відсоткову частку від чистої реалізаційної вартості, під якою розуміється виручка позивача за календарний місяць від продажу продукції такого бренда за цей місяць;

щодо не оскарження позивачем рішення про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012 судом першої інстанції зазначено, що обов'язок зі сплати грошового зобов'язання до бюджету виник у позивача в результаті прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. При цьому податкове повідомлення-рішення не містить такого посилання на підставу його винесення, як рішення відповідача-1 про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012. Підставою для складання податкового повідомлення-рішення є акт позапланової невиїзної перевірки позивача. Отже винесення податкового повідомлення-рішення є окремою подією порівняно з винесенням рішень про коригування митної вартості від 23.11.2012-24.11.2012. При цьому оскарження рішення про коригування митної вартості є правом декларанта, а не обов'язком;

коригування митної вартості товару можливе у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Кодексу. Митний кодекс не передбачає такої підстави для коригування митної вартості як результати проведення комплексної перевірки діяльності митного органу, тому рішення про коригування митної вартості (втретє) від 23.11.2012-24.11.2012 є неправомірними;

підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача, що передбачені у ч. 1, ч. 2 ст. 351 Кодексу, відсутні;

рішення відповідача-2 від 09.04.2013 № 6/99-99-24-16 про результати розгляду скарги є невмотивованим, оскільки не містить відповіді на всі аргументи позивача, викладені у скарзі від 22.02.2013 № 02/099 на податкове повідомлення-рішення відповідача-1.

Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову, однак суд касаційної інстанції не може визнати законною та обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- рішення про коригування митної вартості товарів були підставою для висновків про порушення позивачем вимог ст. 58 Кодексу, однак не були оскаржені позивачем у встановленому порядку, отже є чинними та обов'язковими для розрахунку належних до сплати митних платежів, тому правові підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що податкове повідомлення-рішення є окремим рішенням про визначення грошового зобов'язання з ПДВ, яке тягне за собою для платника цього податку правові наслідки у вигляді сплати цього податку до бюджету. Податкове повідомлення-рішення приймається на підставі акту перевірки, а не на підставі рішення митниці про коригування митної вартості товарів. Декларант має право, а не обов'язок оскаржити рішення про коригування митної вартості, тому не оскарження такого рішення та його чинність не може бути підставою для висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення;

- в судовому засіданні позивач не спростував, що є пов'язаною з продавцем особою. Здійснене позивачем порівняння відповідно до п. 2 ч. 18 ст. 58 Кодексу базується на цінах товарів, за якими позивачем реалізовано оцінювані товари на митній території України, тобто порівняння заявленої митної вартості оцінюваних товарів з митною вартістю ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно зі ст. 62 Кодексу, не здійснено;

розрахунок митної вартості на основі віднімання, наданий позивачем, не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Суд першої інстанції помилково взяв до уваги бухгалтерський розрахунок ціни реалізації сигарет, в основу якого взято ціну за одиницю товару на основі максимальної роздрібної ціни за сигарети конкретного бренду, встановленої відповідно до декларації про максимальні роздрібні ціни від 25.05.2012 № 25, оскільки така ціна встановлена для всіх покупців без розмежувань на пов'язані чи непов'язані особи, тоді як позивач є єдиним імпортером в Україну товару ЗАТ «Філіп Морріс Іжора». Отже, вказана ціна встановлена в декларації для єдиного імпортера, який є пов'язаною з продавцем особою, тому згідно з вимогами ст. 62 Кодексу не може бути взята до уваги.

Однак такі висновки суду не ґрунтуються на правильній оцінці доказів та суперечать ч. 2 ст. 62 Кодексу, з якої випливає, що для визначення митної вартості товару за методом віднімання слід взяти ціну одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів.

Судом першої інстанції надана оцінка бухгалтерському розрахунку ціни реалізації позивачем ідентичного оцінюваному товару на території України, в результаті чого встановлено, що позивач брав за основу розрахунків максимальну роздрібну ціну за одиницю товару, що продається на території України, яка встановлюється для всіх покупців, в т.ч. і для покупців, які не є пов'язаними з продавцем особами.

Позивач наголошував в судах попередніх інстанцій, в т.ч. у запереченнях на апеляційну скаргу, на необґрунтованості тверджень відповідачів про те, що декларація позивача про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари від 22.05.2012 № 25 встановлює ціни імпорту для позивача - єдиного імпортера, що пов'язаний з продавцем, та зазначав, що така декларація подана саме позивачем - імпортером товару і встановлювала роздрібні ціни продажу імпортованої продукції для покупців на території України.

Однак суд апеляційної інстанції не спростував встановлених судом першої інстанції обставин та залишив без оцінки вказані заперечення позивача, не врахував, що відповідно до п. 1.2 Порядку складання та подання декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), затвердженого Наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1535/1027, подана імпортером (позивачем) декларація містить відомості про встановлені цим імпортером максимальні роздрібні ціни на вказану продукцію, що імпортується ним в Україну, в результаті чого необґрунтовано визнав встановленою обставину щодо визначення роздрібних цін для позивача як імпортера;

- вся інформація, використана для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 62 Кодексу, повинна бути підтверджена документально, але такі підтвердження в наданих документах відсутні.

Такий висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на оцінених доказах. Позивач у підтвердження визначення митної вартості товарів за першим методом надав документи, перелік яких встановлено судом першої інстанції, однак судом апеляційної інстанції такі документи не встановлено, а висновок про відсутність в них інформації, використаної для цілей визначення митної вартості, є неконкретним, зокрема суд не вказує, яка інформація, використана в розрахунку позивача, відсутня в наданих позивачем документах, та що це за документи;

- позивачем в порушення вимог ч. 4 ст. 53 Кодексу не надано інформації щодо вартості товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам в країні-експортері, а наданий розрахунок ціни (калькуляція виробництва) не підтвердив заявлену митну вартість

Такий висновок суду апеляційної інстанції не може бути визнано обґрунтованим, оскільки він не ґрунтується на оцінених доказах. Суд першої інстанції наводить детальну оцінку такому розрахунку ціни (калькуляції), встановлює та аналізує усі складові митної вартості та наводить доводи на спростування позиції митних органів щодо відсутності у розрахунку статті таких витрат як транспортні витрати. При цьому виходить з того, що митними органами при наданні декларацій не було висунуто позивачеві вимогу щодо ненадання документів щодо транспортування і не було про це повідомлено позивача. Натомість суд апеляційної інстанції не надав належних обґрунтувань на спростування правильності вставлених судом першої інстанції обставин та їх оцінки;

- надані платіжні доручення не містять посилань на номери рахунків, на підставі яких здійснюється оплата.

Такий висновок суду апеляційної інстанції не може бути визнано обґрунтованим. Суд першої інстанції вказав, що підтвердження щодо проведення оплати за імпортований товар під час його митного оформлення відповідно до Кодексу не є обов'язковим для обчислення митної вартості, в тому числі, за першим методом, оскільки за основу для такого обчислення береться ціна, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за оцінювані товари. Судом встановлено, що ціна, що підлягає сплаті за оцінювані товари, підтверджена контрактами інвойсами, копії яких наявні в матеріалах справи. Натомість суд апеляційної інстанції не надав належних обґрунтувань на спростування правильності вставлених судом першої інстанції обставин та їх оцінки.

Визначаючи предмет доказування у справі суди повинні виходити з усіх обставин, якими сторони обґрунтовують власні позиції, надавати оцінку таким обставинам, досліджуючи та оцінюючи докази в їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції повно не встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, з наданням обґрунтованої оцінки на підставі норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних відносин, належним чином не перевірив правової оцінки всіх встановлених судом першої інстанції обставин, не дослідив та не оцінив усі доводи позивача та посилання на обставини, якими він обґрунтовував позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у зазначеній частині, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правові норми слід застосувати до спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун