АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1009/15Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 23 Орендарчук М. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Качан О. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКачана О. В.

суддівПодороги В. М. , Фетісової Т. Л.

при секретаріВосколович Ж.В.

скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства "Дніпро" про визнання недійсним договору оренди землі

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом до ПП "Дніпро" про визнання договору оренди землі недійсним. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,94 га, розташованої в адміністративно-територіальних межах Угловатської сільської ради Христинівського району Черкаської області.

У 2007 році між позивачем та ПП "Дніпро" був укладений договір оренди землі на право користування зазначеною ділянкою. Вказаний договір позивач вважає недійсним з тих підстав, що до договору не долучено плану або схеми земельної ділянки, її кадастрового плану та акта визначення меж земельної ділянки в натурі, що унеможливлює її ідентифікацію, не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. Тому просив суд визнати недійсним вищезазначений договір оренди землі.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2015 року встановлено порушення закону при укладенні договору оренди, однак в задоволенні позову відмовлено з мотивів пропуску позивачем строків позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення по наступним мотивам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що істотні умови в оспорюваному правочині дійсно відсутні, тому право позивачки при його укладенні було порушене, та оскільки позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду, про застосування якого заявлено відповідачем, судом в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з пропуском строків позовної давності .

Та повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини: відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,94 га, розташованої в адміністративно-територіальних межах Угловатської сільської ради Христинівського району Черкаської області. 24 лютого 2007 року між позивачем та ПП "Дніпро" був укладений договір оренди належної позивачу земельної ділянки.

24.02.2007 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди землі щодо вищевказаної земельної ділянки. Цей договір зареєстровано 02.03.2007 у Христинівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК"за №040779500014.

Відповідно до положень ст. 15 ЗУ "Про оренду землі"у редакції від 01.01.2007, яка була чинною на момент укладення спірного договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою, зокрема, для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається із змісту спірного договору, в ньому дійсно відсутня така умова як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Однак загальною нормою - ст. 323 ЦК України та спеціальною нормою - ст. 11 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення установлених договором землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.

Таким чином, питання ризику знищення чи пошкодження об'єкту оренди врегульовано законом, у разі не згоди сторін договору із вимогами закону, вони можуть змінити умови ризику знищення майна.

Оспорюваний договір стосовно вищезазначеного зазначеного застережень не має, однак відсутність такого застереження не призвело до порушень прав позивача, оскільки відносини щодо визначення особи, яка має зобов'язання щодо ризику випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди виникає із закону врегульовані законом.

Якщо позивач не бажає продовжувати відносини оренди на попередніх умовах, він має право на внесення змін до договору в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно суд, при розгулі справи по суті спору повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з якої слідує, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав (справа № 6-94цс13).

Із змісту позовної заяви та наявних у справі доказів, змісту апеляційної скарги вбачається, що позивачка ОСОБА_6 не вказав які саме його права порушені, не визнані чи оспорені, а також у чому саме полягають дії чи бездіяльність відповідача при порушення її прав.

Вказані умови були введені до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" Законами України від 16.09.2008 року та від 7.07.2011 року і на момент підписання договору у 2007 році їх не існувало.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_6 в цій частині є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Посилання позивача на ч.5 ст.37 Закону України "Про охорону земель"також є необґрунтованим, оскільки у вказаній нормі встановлено, що дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки. У вказаній нормі права відсутня така вимога, як обов'язкова паспортизації землі при передачі землі в оренду.

Спірна земельна ділянка передавалась в оренду орендодавцем без розроблення агрохімічних властивостей ґрунту та еколого-агрохімічного паспорту земельної ділянки.

Умови збереження стану об'єкта, в оспорюваному договорі, зазначені в п.17, а визначення строку оренди з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою, не передбачено Законом України "Про оренду землі"як умова при укладенні договору оренди землі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те що право позивачки при укладенні спірного договору було порушено через відсутність у ньому істотних умов, передбачених законом, оскільки встановлені колегією суддів обставини підтверджують, що договір оренди землі укладений з додержанням вимог закону на момент його укладення, і посилання на докази, зазначені позивачем у позові, як підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Щодо положення закону про правові наслідки спливу позовної давності, то вони можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, факт його порушення або оспорювання і можливість його поновлення шляхом обраного способу захисту, оскільки за відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або за відсутності самого суб'єктивного права позовна давність застосуватися не може. Тобто право, яке не порушене, позовною давністю не захищається.

Таким чином, встановивши по даному спору відсутність факту порушень прав позивача, колегія відмовляє в позові саме з цих підстав, без розгляду заяв сторін про застосування строків позовної давності та про поновлення таких строків.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, при постановленні рішення по даній справі, в порушення вимог закону, на вищевказані обставини справи не звернув уваги та не дав їм відповідної правової оцінки, неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, вказані порушення призвели до постановлення судом незаконного рішення, яке підлягає скасуванню, згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позову за його безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу - задовольнити частково, рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства "Дніпро"про визнання недійсним договору оренди землі - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до приватного підприємства "Дніпро"про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :