АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-317 Головуючий у І інстанції:
2009 р. Кляшторний B.C.
Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Маловічко С. В.
Суддів: Прокопенка О.Л.
Глазкової О.Г. При секретарі: Семенчук О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «25» листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького науково-дослідного і проектного інституту титану, третя особа ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказів недійсними, стягнення матеріальної і моральної шкоди, витрат на допомогу адвоката,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного науково-дослідного та проектного інституту титану про визнання наказів генерального директора № 291-к від
2003 року, № 29-к від 06.02.2004 року, № 57-к від 16.03.2004 року, № 85-к від
2004 року недійсними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди . Позивач зазначив , що працював у відповідача майже 22 роки. Згідно наказу № 291-к.від 20.11.2003 року був тимчасово переведений на посаду виконуючого обов'язки вченого секретаря, про що дізнався тільки 06.02.2004 р., коли знайомився з наказом № 29-к від 06.02.2004 року про перевод його на посаду зав.сектором координації науково-технічних посад. Після чого з цієї посади був
2
звільнений у зв'язку з скороченням штату. Крім тою 20.04.2004 року наказом директора № 85-к оголошена догана.
Вважає звільнення незаконним і необгрунтованим, оскільки фактично скорочення сектора координації науково технічних посад та численності його працівників були фіктивними, не мали на меті реорганізації робочих міст та провадження передових методів роботи , були направлені лише на усунення його з інституту. Крім того вважає, що незаконними діями відповідача йому були завдані моральні страждання, які він оцінює у 10 000 грн.
16.09.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненням та доповненням до позовної заяви, просив суд визначити причину пропуску строків на оскарження наказів генерального директора Інституту титану №291-к від 20.11.2003 р., №29-к від 06.02.2004 р. №57-к від 16.03.2004 р. поважними та поновити строки на їх оскарження. Скасувати накази генерального директора Інституту титану №291-к від 20.11.2003 р., №29-к від 06.02.2004 р. №57-к від 16.03.2004 р. Поновити його на посаді директора НДІТитану, заступника генерального директора Інституту титану з наукової роботи. Стягнути з Інституту титану на його користь різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи. Стягнути з Інституту титану на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Стягнути з Інституту титану моральну шкоду у сумі 10 000 грн. , а також витрати за послуги адвоката у сумі 2 000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «25» листопада 2008 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта,
розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, що позивач наказом №291-к від 20.11.2003 року був звільнений з посади директора
3
НДІТитану та з 01.12.2003 року був призначений тимчасово виконуючим обов'язки вченого секретаря Інституту титану. Підставою для такого переведення була заява написана особисто ОСОБА_1 (а.с. 12).
Про те, що позивачеві було відомо про наказ про призначення його в.о. вченого секретаря інституту свідчить графік обговорення звітів інституту на перший квартал 2004 року, посвідчений в.о. директора інституту титану ОСОБА_3 12.01.2004 року, та підписаний в.о. вченого секретаря ОСОБА_1
Наказом №29-к від 06.02.2004 року за згодою ОСОБА_1 він з 09.02.2004 року був призначений завідуючим сектором координації науково - технічних програм.
В позовній заяві поданій до суду 03.06.2004 року сам позивач вказує, що в кінці січня 2004 року від директора інституту йому стало відомо про те, що посада вченого секретаря буде ліквідована і тому він погодився перейти на посаду завідуючого сектором координації науково - технічних програм.
Наказом №57-к від 16.03.2004 року Інститутом титану прийнято рішення про вивільнення завідуючого сектором координації науково - технічних програм ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням штатів відповідно до ст. 40 п. 1 КЗпП України з 16.05.2004 року, яке викликане реорганізацією структури інституту. Про те, що планується скорочення штатів позивач був повідомлений ще 12.03.2004 року.
При цьому ОСОБА_1 була запропонована посада від якої він письмово відмовився.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позивачем безпідставно пропущений строк для звернення до суду щодо оскарження вказаних наказів.
Окрім того, наказом №85 - к від 20.04.2004 року за грубе порушення трудових обов'язків колишнього завідуючого сектором координації науково - технічних програм ОСОБА_1 оголошена догана за те, що його діями була спричинена шкода престижу Інституту Титана та його комерційним інтересам.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не довів суду про неправомірність цього наказу.
Наказом №100 -к від 14.05.2004 року ОСОБА_1 було звільнено з посади завідуючого сектором координації науково - технічних програм з 16.05.2004 року за скороченням штатів з виплатою вихідної допомоги.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанціє дійшов до вірного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням штатів відбулося відповідно діючого законодавства.
У зв'язку з наведеним підстав для стягнення з підприємства на його користь моральної шкоди не вбачається.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
4
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «25» листопада 2008 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.