УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 8482/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 07.08.2014 року у справі № 445/496/13 за позовом ОСОБА_1 до Золочівської міської ради Львівської області про повернення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Золочівської міської ради Львівської області в якому просив прийняти постанову. котрою визнати неправомірні дії Золочівської міської ради щодо неповернення коштів. Зобов'язати Золочівську міську раду повернути кошти з урахуванням переводу в гривні. .

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 07.08.2014 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Золочівської міської ради Львівської області про повернення коштів, що були виділені спілкою «Львівспецпром» для придбання квартири для його сім'ї - відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Золочівського районного суду Львівської області від 07.08.2014 року скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про задоволення позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до направлення № 109 виконавчого комітету Рівненської обласної ради, ОСОБА_1 та члени його сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_3 в зв'язку з радіоактивним забрудненням внаслідок аварії на ЧАЕС , направлялися для працевлаштування та забезпеченням житлом з м. Сарни Рівненської області.

Виконавчим комітетом Золочівської міської радои Львівської області видано довідку № 140 від 14.07 2009 р., якою підтверджено, що ОСОБА_1 та члени його сім'ї зараховані на квартирний облік при виконкомі міської ради в загальну чергу № 360 та позачергову № 19 від 24.08 1990 р.. Також, Золочівською міською радою Львівської області направлено спілці "Львівмісцевпром" лист з проханням перерахувати кошти в сумі 70 тис. крб. вартості квартири для закінчення будівництва житлового будинку, в якому мала бути виділена квартира ОСОБА_1

17.10.1991 року на рахунок Золочівської міської ради Львівської області поступили кошти в сумі 70 тис. крб. із Спілки "Львівмісцевпрому" на виділення квартири ОСОБА_1, що підтверджується копією платіжного доручення № 52 від 06.03.1992 року.

Рішенням № 286 від 23.09 2009 р. виконавчого комітету Золочівської міської ради вирішено розділити квартирну справу ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Судом першої інстанції в судовому засіданні було встановлено, що раніше сім`я ОСОБА_1 проживала в м. Сарни Рівнеської області.

У зв`язку з Чорнобильською катастрофою ця зона попала в зону радіоактивно забруднення і їхня сім`я була переселена в м. Золочів. Тут вони стали на квартирний облік.

Пізніше ОСОБА_1 з нею розлучився і їх квартирна черга була розділена. Потім ОСОБА_1 вдруге одружився і проживає з другою дружиною в Сарненському районі Рівненської області, а вона з дочкою отримала квартиру безоплатну в м. Золочеві, хоча і змушена була проводити в цій квартирі значний ремонт.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які збудували чи купили за власні кошти жилі будинки садибного типу з надвірними будівлями, а також жилі приміщення в будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, відшкодовується їх вартість у розмірах, визначених місцевими радами за обраним місцем проживання.

Кошти, які були скеровані на придбання квартири для позивача, не є власними коштами ОСОБА_1, тому апелянт неправомірно вимагає повернення цих коштів особисто йому.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 41, ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Золочівського районного суду Львівської області від 07.08.2014 року у справі № 445/496/13 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко