УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2015 року Справа № 5859/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Глушка І.В., Пліша М.А.
за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року у справі №813/1686/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Іскра» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
28 лютого 2014 року публічне акціонерне товариство «Іскра» звернулося в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Львові від 11.12.2012 року №1532/000116082.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №1532/000116082 від 11.12.2012 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Іскра» судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Головного управління Міндоходів у Львівській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Іскра».
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ «Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу».
Відповідно до п.п. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями «Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V Кодексу».
Отже, враховуючи вищенаведене, дане підприємство підпадає під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам (Наказ ДПА України від 24.05.201 1р. №306 та від 18.04.2008р. № 266). Загальна сума сумнівного кредиту становить 13 999,67 грн., в тому числі за липень 2012 року - 12 221,56 грн., за серпень 2012 року - 1 778,11 грн.
Перевіркою встановлено, що порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу ПАТ „Іскра" призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2012 року на суму 13 999,67 гривень.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції було встановлено, що в листопаді-грудні 2012 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС (правонаступником якої є СДПІ ОВП у м. Львові) провела позапланову виїзну перевірку ПАТ «Іскра» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., за наслідками якої складено акт № 1120/32-00/00214244 від 06.12.2012 року (далі - акт перевірки від 06.12.2012 року; том 1, а.с. 9-18).
На підставі висновків акта перевірки від 06.12.2012 року контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012 року №1532/000116082 (том 1, а.с. 12), яким ПАТ «Іскра» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 13999,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6999,84 грн.
Відповідно до пп. 14.1.179-181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, далі - ПК України) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст. 198 ПК України). Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. Відповідно до ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).
Відповідно до пп. 200.4.-200.5 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
У статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що підстави та строки виникнення в платника податку на додану вартість права на формування суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, а також випадки обмеження щодо реалізації платником податків цих прав чітко визначені нормами ПУ України; підстави виникнення таких прав та випадки їх обмеження є вичерпними. При цьому чинний ПК України не передбачає обов'язку платника ПДВ-покупця відслідковувати належне відображення постачальником у його податковій звітності податкових зобов'язань з цього податку, сплату постачальником податку чи подальшу діяльність постачальника (в т.ч. його припинення) як обов'язкову умову виникнення в покупця права сформувати податковий кредит, та, як наслідок, в подальшому заявити суму ПДВ до відшкодування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що ПАТ «Іскра» в липні-серпні 2012р. сформувало податковий кредит на суму 799,66 грн. на підставі виданих постачальниками ПАТ «Київстар», ТОВ «Золотий екватор», ПП «Автопетроліум», ТОВ «Гарант Експрес», ТОВ «Трембіта» належно оформлених податкових накладних та фіскальних чеків (на суму до 200 грн.); ці податкові накладні (чеки) видано за наслідками здійснення господарських операцій, реальність чи дійсний зміст не викликає сумнівів в контролюючого органу та суду. За таких обставин виявлення контролюючим органом розбіжностей при співставленні показників податкової звітності ПАТ «Іскра» та його постачальників жодним чином не позбавляє позивача права формувати податковий кредит на цю суму, а висновок відповідача про завищення ПАТ «Іскра» податкового кредиту в сумі 799,66 грн. є помилковим та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал», державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень», державний заклад «Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, ТОВ «М-ФОН», ТОВ «Економ Плюс», ПП «МТБУД», ТОВ «Глобалтранспаром» постачали ПАТ «Іскра» товари (роботи, послуги), що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів судової справи первинними та обліковими документами (договори, накладні, акти, податкові накладні тощо; том 1, а.с. 72-144). Станом на дату здійснення господарських операцій ці суб'єкти господарювання були належно зареєстровані як юридичні особи та як платники податків, в т.ч. податку на додану вартість (том 1, а.с.160-175). ПАТ «Іскра» сформувало в липні-серпні 2012р. сформувало податковий кредит на суму 13200,01 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих цими постачальниками; ці податкові накладні (чеки) видано за наслідками здійснення господарських операцій, реальність чи дійсний зміст яких станом на момент їх здійснення не викликає сумнівів. Зауважень щодо оформлення первинних бухгалтерських документів по цих операціях контролюючий орган в акті перевірки чи в судовому засіданні не висловив. За таких обставин посилання контролюючого органу на перебування контрагентів (постачальників) позивача в процедурі припинення станом на дату проведення перевірки жодним чином не доводять факту нереальності господарських операцій, вчинених в межах року до дати проведення перевірки. Обґрунтований висновок про здійснення суб'єктами господарювання фіктивних (нереальних) господарських операцій можна зробити з урахування оцінки низки обставин - умов їх господарської діяльності, наявності основних засобів, трудових ресурсів, строків господарської діяльності, належності первинних документів тощо. В той же час припинення (ліквідація) підприємства є звичайною господарською процедурою, що передбачена законодавством і цей факт жодним чином не свідчить про нереальність господарських операцій за участі такого підприємства, що мали місце до завершення цієї процедури. За таких обставин суд вважає, що сам по собі факт перебування постачальників ПАТ «Іскра» станом на дату проведення перевірки в процедурі припинення не є та не може бути підставою для висновку про фіктивну діяльність цих осіб у правовідносинах позивачем. Тому суд вважає висновок відповідача про завищення ПАТ «Іскра» податкового кредиту в сумі 13200,01 грн. суб'єктивним припущенням, що не підтверджено контролюючим органом ані викладеними в акті перевірки обставинами, ані доводами відповідача в судовому засіданні.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.. 41, ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року у справі №813/1686/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: І.В. Глушко
М.А. Пліш