РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 5019/2862/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Демидюк О.О.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційні скарги ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області, ПАТ "Радикал Банк" та ТзОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.15 р.

у справі № 5019/2862/11 (суддя Церковна Н.Ф. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард", як керуючий активами закритого недиверсифікованого венчурного пайового фонду "Лідер"

до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

апелянта 1 - Янчарук О.І. (довіреність №1119/10-05 від 17.02.15р.);

апелянта 2 - Вовчук М.В. (довіреність №4139/14 від 19.09.14р.);

апелянта 3 - не з'явився;

арбітражного керуючого - Сисун О.І.;

кредиторів - Губар В.Є. (ТзОВ "Компанія з управління активами "Форвард", довіреність б/н від 01.12.14р.); Сухомлин А.А. ( ПАТ "Рівнеобленерго", довіреність №95 від 31.12.14р.); Воронюк К.Ю. (ВАТ "РЗТА", довіреність №01-20/2 від 20.01.15р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.03.2015 року у справі №5019/2862/11 (з урахуванням ухвали про випралення описки від 30.03.2015р.), серед іншого, в задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання кредитором Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" в сумі 626 958 грн. 58 коп. - відмовлено (пункт 8).

Залучено до участі у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" ПАТ "Радикал Банк" та РМУ ТМБ "Прайс" (пункт 9).

Визнано недійсними результати аукціону у формі публічних торгів, проведених Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "ПРАЙС" 29.01.2013р. щодо продажу Лоту №1, а саме, Обладнання Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" в кількості 404 найменувань (пункт 10).

Визнано недійсним спотовий біржовий договір №603/604с-13 від 19.03.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машино будівництво" та Закритим акціонерним товариством "Рівненський ливарний завод" (пункт 11).

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно- конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" повернути Закритому акціонерному товариству "Рівненський ливарний завод" рухоме майно, що було предметом спотового біржового договору №603/604с-13 від 19.03.2013р., а саме Обладнання Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" у кількості 404 одиниць (пункт 12).

Визнано недійсними результати аукціону у формі публічних торгів, проведених Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "ПРАЙС" 26.04.2013р. щодо продажу Лоту №1, а саме Обладнання Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" в кількості 510 найменувань (пункт 13).

Визнано недійсним спотовий біржовий договір №649/638с-13 від 05.06.2013р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" та Закритим акціонерним товариством "Рівненський ливарний завод" (пункт 14).

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно -конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" повернути Закритому акціонерному товариству "Рівненський ливарний завод" рухоме майно, що було предметом спотового біржового договору №649/638с-13 від 19.03.2013р., а саме Обладнання Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" у кількості 510 одиниць (пункт 15).

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою (пунктами 10-15) , ПАТ "Радикал Банк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду в частині задоволення заяви ліквідатора ЗАТ "Рівненський ливарний завод" Сисуна О.І. та визнання недійсним результатів аукціону від 29.01.2013р. щодо продажу Лоту №1, визнання недійсним спотового біржового договору №603/604с-13, визнання недійсним результату аукціону від 26.04.2013р. щодо продажу лоту №1, визнання недійсним спотового біржового договору №649/638с-13 та в частині зобов'язання ТОВ "ПКБ УМ" передати ЗАТ "РЛЗ" майно - скасувати.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року у справі №5019/2682/11 апеляційна скарга ПАТ "Радикал Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2015 року прийнята до провадження, розгляд призначено на 15.04.2015 року.

Поряд з цим, до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області, в якій скаржник просить ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні заяви ДПІ у Рівненському районі про визнання кредитором ЗАТ "РЛЗ" в сумі 626 958,58 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву ДПІ у Рівненському районі задоволити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 року у справі № 5019/2862/11 апеляційну скаргу ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою ПАТ "Радикал Банк"; розгляд скарг призначено на 15 квітня 2015 року об 12:00 год.

Крім того, до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво", в якій скаржник просить ухвалу місцевого господарського суду в частині задоволення заяви ЗАТ "Рівненський ливарний завод" про визнання недійсним результатів аукціонів та укладених договорів (спотового біржового договору № 603/604 с-13 від 19 березня 2013 року та спотового біржового договору № 649/638 с-13 від 05 червня 2013 року) скасувати та прийняти нову ухвалу, якою встановити результати аукціонів та укладених договорів такими, що відповідають законодавству України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у справі № 5019/2862/11 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" прийнято до спільного провадження з апеляційними скаргами ПАТ "Радикал Банк" та ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області; розгляд скарг призначено на 15 квітня 2015 року об 12:00 год.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи.

Безпосередньо в судовому засіданні представники апелянта-1, апелянта-2 та арбітражний керуючий підтрмали доводи та вимоги, викладені в апеляційних скаргах та у відзиві на неї.

Представники кредиторів - ТзОВ "Компанія з управління активами "Форвард" та ПАТ "Рівнеобленерго" безпосередньо в судовому засіданні вважають ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині законною та обгрунтованою, а тому просять залишити її без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Представник кредитора - ВАТ "РЗТА" безпосередньо в судовому засіданні вважає ухвалу місцевого господарського суду в оскаржуваній частині необгрунтованою, а тому просить її скасувати.

Інші учасники провадження у справі, в тому числі і апелянт-3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду (пункти 8-15) - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013 року у справі №5019/2862/11 Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мельник І.А.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року, припинено повноваження арбітражного керуючого Мельник І.А. як ліквідатора по даній справі, призначено нового ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сисуна О.І.

Оскільки, постанова про визнання Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнята господарським судом Рівненської області 17.01.2013 року, тобто до набрання чинності Закону про банкрутство в новій редакції, то при розгляді даної справи застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 року (згідно п.1.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013р.) та п.40 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ)).

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 23.08.2013 року Державна податкова інспекція у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області звернулася до господарського суду Рівненської області з заявою про визнання кредитором у даній справі з поточними грошовими вимогами в розмірі 626 958,58 грн., з яких основний борг в сумі 546 030 грн. 00 коп. (податок на додану вартість - 7 379 грн. 00 коп., податок на прибуток - 538 651 грн. 00 коп.), штрафні санкції та пеня в сумі 80 928 грн. 58 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами перевірки від 30.01.2013р. №№11/22-141/30606056, 12/22-141/30606056, від 24.05.2013р. №41/22-141/30606056, податковими повідомленнями рішеннями від 18.02.2013р. №0000062251, №0000072251, №0000082251, від 03.06.2013р. №0000312251.

Місцевий господарський суд, проаналізувавши подану Державною податковою інспекцією у Рівненському районі заяву та додані до неї документи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, питання визначення податкового обов'язку, нарахування, обчислення податків та зборів регулюються Податковим кодексом України, а погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, які знаходяться в процедурі банкрутства, здійснюється з урахуванням особливостей та у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Згідно матеріалів справи з заявою про визнання поточних кредиторських вимог, які виникли із заборгованості боржника по податкам і зборам, звернувся орган державної фіскальної служби.

Таким чином, при визначенні терміну виконання боржником зобов'язань зі сплати податків та зборів слід виходити з приписів Податкового кодексу України та з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

У відповідності до п. 31.1., 31.2 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Строки сплати податкового зобов'язання передбачені ст.57 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 57.3 якої, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст.12 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року № 01-06/85/2013 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства (постанова від 18.12.2012 року № 5/34-09).

Тобто, Закон про банкрутство встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Аналогічні висновки щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій та пені на час процедури банкрутства зроблені в постанові Верховного Суду України від 12.03.2013р. у справі № 3-71гс12, яка згідно зі ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як вбачається, ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.12.2011р. порушено провадження у справі №5019/2862/11 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Отже, поточними кредиторськими вимогами є вимоги до боржника, термін виконання яких настав після порушення провадження у справі, тобто після 30.12.2011 року.

Разом з тим, постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013р. Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом - Ліквідаційна процедура.

Також, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав (абз. 2,3 ч.1 ст.23 Закону про банкрутство).

Згідно з ч.1 ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор банкрута заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими, а також здійснює задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, в ліквідаційній процедурі пред'являються та відповідно підлягають до задоволення вимоги, що виникли під час провадження у справі про банкрутство, тобто в процедурах розпорядження майном боржника та санації боржника.

Таким чином, з моменту визнання боржника банкрутом припиняється виникнення нових зобов'язань боржника, зокрема з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїй постанові від 06.04.2004 р. у справі №17/124.

З цього часу нові зобов'язання боржника виникають лише у випадках, передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є виникнення зобов'язань з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

З викладеного слідує, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 14, 23 Закону про банкрутство.

Як вбачається з заяви Державної податкової інспекції у Рівненському районі та доданих до неї документів, вимоги останньої на суму 626 958 грн. 58 коп. виникли на підставі податкових повідомлень-рішень №0000062251, №0000072251, №0000082251 від 18.02.2013р. та №0000312251 від 03.06.2013р., тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та після визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури, з огляду на що, останні не можуть бути визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів.

Вищевикладене, в свою чергу, свідчить про те, що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної податкової інспекції у Рівненському районі.

Щодо апеляційних скарг ТзОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" та ПАТ "Радикал Банк" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 23.12.2014 року ліквідатор звернувся до господарського суду Рівненської області з заявою про визнання недійсними результатів аукціонів та укладених договорів, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що аукціони з продажу частини майна банкрута - ЗАТ "РЛЗ", які відбулися 29.01.2013 року та 26.04.2013 року, були проведені з порушеннями норм чинного законодавства.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву ліквідатора, дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, постановою господарського суду Рівненської області від 17.01.2013 року у справі №5019/2862/11 Закрите акціонерне товариство "Рівненський ливарний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Мельник І.А. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2014 року, припинено повноваження арбітражного керуючого Мельник І.А. як ліквідатора по даній справі, призначено нового ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сисуна О.І.

19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р., яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Згідно п.1.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013р.) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що спори, що виникають з питань, пов'язаних із продажем майна банкрута в межах ліквідаційної процедури, розглядаються з урахуванням приписів Закону про банкрутство у редакції, що діяла на час продажу майна, тобто в даному випадку до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній з 19.01.2013 року (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ч.8 ст.44 Закону про банкрутство, спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" від 28.03.2013р. №01-06/606/2013, спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону), розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст.49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону.

Під час здійснення ліквідаційної процедури ЗАТ "Рівненський ливарний завод", здійснено продаж частини майна банкрута шляхом проведення аукціонів (публічних торгів).

Так, відповідно до Протоколу №13-с про хід публічних торгів віл 29.01.2013р., Товариство обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво", як учасник №4 торгів на Рівненській міжрегіональній універсальній товарно-майновій біржі "ПРАЙС", отримало право укладання договору купівлі-продажу по лоту №1 - Обладнання Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод".

На виконання зазначеного протоколу, 16.03.2013р. між ЗАТ "РЛЗ" та ТОВ "ПКБ "УМ" укладено спотовий біржовий договір №603/604с-13, загальною вартістю 3 025 000 (три мільйони двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до Протоколу №638-с про хід публічних торгів від 26.04.2013р., ТОВ "ПКБ "УМ", як учасник №23 торгів на РМУ ТМБ "ПРАЙС", отримало право укладання договору купівлі-продажу по лоту №1 - Обладнання Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод".

На виконання зазначеного протоколу, 05.06.2013р. між ЗАТ "РЛЗ" та ТОВ "ПКБ "УМ" укладено спотовий біржовий договір №649/638с-13, загальною вартістю 1 100 000 (один мільйон тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 Закону про банкрутство, ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу боржника не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Відповідно до ст.55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані у судовому порядку недійсними.

Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судами обох інстанцій, ліквідатором не виконано приписи Закону про банкрутство щодо обов'язку попереднього продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, та продажу майна частинами лише у випадку, якщо не вдасться реалізувати його як цілісний майновий комплекс.

Такі дії ліквідатора безпосередньо вплинули на недоотримання коштів кредиторами банкрута, оскільки підприємство в якості цілісного майнового комплексу, безумовно є більш привабливим об'єктом придбання, ніж окремо будівлі та окремо рухоме майно.

Крім того, відповідно до ст.50 Закону про банкрутство, продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Відповідно до ч.3 ст.71 Закону про банкрутство, протягом п'яти днів з дати підписання протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна.

Згідно з ч.4 ст.71 Закону про банкрутство переможець торгів повинен, зокрема, протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його.

Відповідно до протоколу №13-с про хід публічних торгів від 29.01.2013р., замовником (ліквідатор ЗАТ "РЛЗ" Мельник I.A.) зазначений протокол підписаний 29.01.2013р.; відповідно до протоколу №638-с про хід публічних торгів від 26.04.2013р. - підписаний 26.04.2013р.

Водночас, відповідні договори купівлі-продажу майна, придбаного за результатами аукціонів, а саме, Спотовий біржовий договір №603/604с-13 та Спотовий біржовий договір №649/638с-13 укладені між переможцем торгів - ТОВ "ПКБ "УМБ" та ЗАТ "РЛЗ" лише 19.03.2013 року та 05.06.2013 року відповідно.

Таким чином, укладення договорів за наслідками проведених 29.01.2013р. та 26.04.2013р. аукціонів, відбулося з порушенням приписів ст.71 Закону про банкрутство, в частині строку, протягом якого відповідний договір має бути укладений.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.71 Закону про банкрутство, переможець торгів повинен, зокрема, протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка.

Відповідно до ст.74 Закону про банкрутство, придбана на аукціоні рухома річ, майнове право передається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, одночасно з підписанням договору №603/604с-13, між ТОВ "ПКБ УМ" та ЗАТ "PЛ3" було укладено додаткову угоду до договору, яким договір доповнено розділом "Порядок, строки і розмір платежів".

Відповідно до п.3 зазначеного розділу, сторони домовилися, що кошти, сплачені покупцем згідно платіжного доручення №5 від 27.12.2012р. на розрахунковий рахунок продавця в сумі 1 000 000, 00 грн., що були спрямовані на виплату заборгованості по заробітній платі працівникам продавця, зараховується в рахунок оплати покупцем ціни за спотовим біржовим договором №603/604с-13 від 19.03.2013р.

Зазначена умова договору є такою, що порушує вимоги Цивільного кодексу України, Закону про банкрутство та не може свідчити про оплату ТОВ "ПКБ "УМ" придбаного за результатами аукціону рухомого майна ЗАТ "PЛ3".

Крім того, в зв'язку з викладеним зазначене рухоме майно не могло бути передано в розпорядження покупця з огляду на таке.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням стрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В силу вимог ст.602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.23 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013р.), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Порядок виконання зобов'язань банкрута у процедурі ліквідації визначений ст.31 Закону про банкрутство, відповідно до якої кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку (черговості), встановленому цією статтею.

Згідно ч.2 ст.31 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013р.), вимоги кожної наступної черги задовольняються в надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013р.), у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка (ч.4 ст.71 Закону про банкрутство в редакції чинній після 19.01.2013р.).

Тобто, реалізація майна банкрута, під час здійснення ліквідаційної процедури, має на меті отримання грошових коштів, для подальшого їх використання з метою погашення вимог кредиторів відповідно до вимог закону про банкрутство.

Водночас слід зазначити, що вимоги Закону про банкрутство не допускають під час здійснення ліквідаційної процедури банкрута індивідуального зарахування вимог окремого кредитора, в зв'язку з невідповідністю такого зарахування порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом про банкрутство.

Враховуючи викладене, зарахування зобов'язання переможця торгів перед банкрутом щодо сплати за придбане на аукціоні майно в рахунок погашення вимог такого переможця в якості кредитора банкрута заборонено законом.

Разом з тим, як було зазначено вище, приписи Цивільного кодексу України передбачають можливість зустрічного зарахування існуючих зобов'язань.

Відповідно до ст.23 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013р.), вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст.25 Закону про банкрутство (в редакції чинній до 19.01.2013р.), ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.

З огляду на викладене, вимоги кредиторів, що виникли під час провадження справи про банкрутство, мають бути відповідним чином пред'явлені ліквідатору для включення їх до реєстру вимог кредиторів банкрута та погашення відповідно до приписів Закону про банкрутство.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, а ні під час проведення аукціону, а ні під час складання біржового договору, ані на цей час, переможцем торгів, ТОВ "ПКБ "УМБ" будь-яких вимог до ліквідатора ЗАТ "PJI3" про включення до реєстру кредиторів заборгованості ЗАТ "PЛ3" в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., не заявлялося.

Таким чином, на час підписання додаткової угоди до договору, зобов'язання ЗАТ "PЛЗ" перед TOB "ПКБ "УМБ" в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. взагалі не існувало, оскільки відповідна вимога не пред'являлася ТОВ "ПКБ "УМБ" під час здійснення ліквідаційної процедури.

Таким чином, ТОВ "ПКБ "УМ" не сплатило повну вартість рухомого майна, право на придбання якого було отримано зазначеним товариством за результатами проведених 29.01.2013р. публічних торгів.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону про банкрутство, аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі, зокрема, несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно.

Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання.

Відповідно до викладеного, в зв'язку з несплатою ТОВ "ПКБ "УМ" вартості придбаного за результатами аукціону від 29.01.2013р. майна в повному обсязі, організатор торгів, РМ УТМБ "ПРАЙС" у відповідності до вимог Закону про банкрутство, мав визнати аукціон таким, що не відбувся, однак, в порушення цих вимог, такого рішення не прийняв.

Вищевикладене в сукупності свідчить про порушення вимог Закону про банкрутство під час укладення договорів купівлі-продажу за наслідками проведених 29.01.2013р. та 26.04.2013р. торгів, а саме:

- спотові біржові договори №603/604/с-13 від 19.03.2013р. та №649/638с-13 від 05.06.2013р. укладені з порушенням термінів, встановлених приписами ст.71 Закону про банкрутство;

- переможцем торгів, ТОВ "ПКБ "УМ", в порушення приписів ст.71 Закону про банкрутство, не була сплачена повна вартість придбаного рухомого майна; - ЗАТ "PЛ3" у порушення приписів ст.74 Закону про банкрутство, передано рухоме майно, що було предметом торгів, за відсутності повної оплати вартості цього майна з боку переможця торгів;

- на час укладання додаткової умови до договору, у ЗАТ "РЛЗ" було відсутнє зобов'язання перед ТОВ "ПКБ "УМ", в розмірі 1 000 000,00грн., визначене в порядку, встановленому приписами Закону про банкрутство;

- умови щодо зарахування зустрічних вимог ТОВ "ПКБ "УМ" та ЗАТ "PЛЗ", що містяться в додатковій угоді до договору, суперечать вимогам Цивільного кодексу та Закону про банкрутство.

З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що аукціони з продажу майна ЗАТ "Рівненський ливарний завод", які відбулися 29.01.2013р. та 26.04.2013р. були проведені з порушенням приписів Закону про банкрутство та цивільного законодавства, що в свою чергу є підставою для визнання результатів таких аукціонів та укладених внаслідок цього договорів купівлі-продажу майна недійсними.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залучення до участі у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" ПАТ "Радикал Банк" та РМУ ТМБ "Прайс", оскільки рішення суду, прийняте за результати розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсними результатів аукціонів та укладених договорів, може вплинути на права та обов'язки останніх, і їх залучення не суперечить вимогам Закону про банкрутство.

Щодо доводів апелянта-2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності останнього, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 року було призначено до розгляду клопотання ТОВ "ПКБ "Українське машинобудівництво" про залучення до участі у справі ПАТ "Радикал Банк" (пункт 4).

Вказана ухвала була направлена апелянту-2, що підтверджується відміткою місцевого господарського суду на звороті оригіналу ухвали, та була вручена представнику апелянта-2 (Карпенюку) 19.02.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу господарського суду Рівненської області на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом в судовому засіданні 04.03.2015 року були розглянуті та визнані поточні кредиторські вимоги до боржника: Кожановської О.А., Рицко В.С., Мигун І.Л., Шевчук Т.М., ТзОВ "Західенергоресурс", ТзОВ "Торговий дім заводу "Прогрес"; розглянуті заяви ТзОВ "Дефа", ДПІ у Рівненському районі, в задоволенні яких відмовлено; розглянуто клопотання про залучення до участі у справі ПАТ "Радикал Банк" та РМУ ТМБ "Прайс"; а також розглянута заява ліквідатора про визнання недійсними результатів аукціонів та укладених договорів.

Таким чином, оскаржуваною ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.03.2015 року, прийняті рішення щодо кредиторських вимог Кожановської О.А., Рицко В.С., Мигун І.Л., Шевчук Т.М., ТзОВ "Західенергоресурс", ТзОВ "Торговий дім заводу "Прогрес", ТзОВ "Дефа", ДПІ у Рівненському районі та щодо заяви ліквідатора про визнання недійсними результатів аукціонів та укладених договорів, тобто судом першої інстанції одночасно розглядались клопотання та заяви, які стосуються різних судових процедур банкрутства і підлягають розгляду в окремих судових засіданнях, що в свою чергу є порушенням вимог чинного господарського процесуального законодавства та вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначене, в свою чергу, викладене в постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2015 року у справі №14/325.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, та зважаючи на те, що зазначене порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не вплинуло на правильність судового висновку, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на положення п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 (з подальшими змінами та доповненнями) вважає, що підстави для скасування чи зміни ухвали господарського суду Рівненської області від 04.03.2015 року у справі №5019/2862/11 (пунктів 8-15) відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи апелянтів не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали (пунктів 8-15).

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області, ПАТ "Радикал Банк" та ТзОВ "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво"- залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2015 року у справі № 5019/2862/11 (пункти 8-15) - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.