УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 876/3049/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 12 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-

в с т а н о в и в :

08 грудня 2014 року позивач- Гладич Н.І. звернулася в суд з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності по 02 серпня 2014 року включно.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 12 січня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 у період з 08 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року підвищення до пенсії, додаткової пенсії у розмірах відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області у період з 08 червня по 02 серпня 2014 року включно здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на радіоактивно забрудненій території у зоні гарантованого добровільного відселення, з врахуванням виплачених їй сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області у період з 08 червня по 02 серпня 2014 року включно здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком. Перерахунок та виплату додаткової пенсії здійснити, виходячи з положень частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням виплачених їй сум. В решті позовних вимог відмовлено. Постанову у межах суми стягнення за один місяць звернено до негайного виконання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. У зв'язку з цим до спірних правовідносин має застосовуватись Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, яка є чинною на даний час. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Волинською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що позивач є громадянкою, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.5).

Позивач постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення - с. Цир Любешівського району (а.с. 4).

Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи затв. Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 село Цир Любешівського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 вказаного Закону особам, віднесеним до 3 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Розміри соціальних виплат залежать від економічних чинників, на що вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Ураховуючи особливості дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.

Законом України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року № 1622-VII встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Відповідно до вказаного Закону він набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування, тобто з 03 серпня 2014 року.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовується редакція Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» до внесення змін Законом від 31.07.2014 року і яка не обмежувала виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по 02 серпня 2014 року включно.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 12 січня 2015 року у справі № 162/1837/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик