АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер 761/34645/14-ц Апеляц.провад. №22-ц/796/4897/2015 Головуючий у 1- ін..: Притула  Н.Г. Доповідач : Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів -Лапчевської О.Ф., Корчевного В.Г.,

при секретарі - Кутц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, який дії в інтересах ОСОБА_3, та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_2 (довіреність від 13 жовтня 2014 року а.с.20), звернувся в суд позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі БАНК) про стягнення коштів за договором банківського рахунку № 1093 від 30 січня 2014 року в сумі 95 980,50 доларів з урахуванням пені за несвоєчасне виконання грошового зобов*язання.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з БАНКу на користь ОСОБА_4 58 500,00 доларів США, пеню у розмірі 5850,00 доларів США (а.с.19-143).

Сторонами на рішення суду першої інстанції подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі, поданої ОСОБА_2 в інтересах позивача, (а.с.144-149), з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права ставиться питання про часткове скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення 28 655,00 доларів США та пені у розмірі 2 865,50 грн., залишивши рішення без змін в частині задоволених позовних вимогах про стягнення 58 500,00 доларів США, пені у розмірі 5850,00 доларів США (а.с.19-143).

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено всіх наявних у справі доказів.

В апеляційній скарзі БАНКу, з посиланням на порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового - про відмову у позові.

Апелянт зазначає, що внесення коштів в сумі 58 500,00 доларів США в обліку банку не зареєстровано, що підтверджується відсутністю належно оформлених документів про їх внесення; відсутністю звернень позивача до правоохоронних органів.

Справу розгляду без участі представника БАНКу, належним чином БАНК повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення від 18 березня 2015 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, подану ним в інтересах позивача, не визнавши апеляційну скаргу БАНКу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

Відповідно до положення ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов*язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом першої інстанції, що 30 січня 2014 року між ОСОБА_3 (далі - Клієнт) та ПАТ «КБ «Хрещатик» (далі - Банк) укладено Договір №1093 банківського рахунку фізичної особи, за яким Банк відкрив Клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 в доларах США відповідно до інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно внутрішніх правил і процедур Банку, нормативних актів НБУ та чинного законодавства України (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п.8.1 Договору, Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 30 січня 2015 року.

За умовами п.п.2.1.2 - 2.1.4 Договору Банк зобов'язувався забезпечувати збереження коштів Клієнта на його рахунку, приймати до зарахування на рахунок Клієнта готівкові та безготівкові грошові кошти; забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів по рахунку Клієнта.

Умовами п.2.3.1 Договору передбачене право Банку використовувати грошові кошти на рахунку Клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Клієнт має право отримувати своєчасне і повне здійснення розрахунків та інших, обумовлених цим Договором послуг (п.2.4.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне зарахування коштів, що належать власнику рахунку, банк сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків такої суми.

Укладання договору відповідачем не заперечувалось.

На підтвердження внесення коштів на рахунок, позивач надав копію квитанції №96 від 30 січня 2014 року на суму 18 500,00 доларів США; довідку №47/222-22-06/59 від 06 лютого 2014 року про внесення коштів в сумі 47 155,00 доларів США та квитанцію №156 від 24 березня 2014 року на суму 40 000,00 доларів США (а.с.8,10).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

БАНК листом від 21 липня 2014 року № 41/3-12/3941, на звернення позивача, відмовив йому у поверненні вкладених коштів на рахунок, з посиланням на те, що за даними бухгалтерського обліку за рахунками, відкритими в доларах США з дати відкриття операції не зареєстровано (а.с.12,13 ).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах позивача, стосовного того, що судом першої інстанції не було враховано довідку БАНКу № 47/222-22-06/59 від 06 лютого 2014 року (а.с.9), відповідно до якої на поточному рахунку, відкритому позивачеві, залишок коштів становить 47 155,00 доларів США.

Суд першої інстанції дав відповідну оцінку цьому доказу, зазнаючи, що дана довідки не є належним доказом на підтвердження внесення коштів на рахунок, оскільки вона не є банківським документом.

Доводи апеляційної скарги БАНку стосовно того, що квитанції про здійснення операцій щодо поповнення рахунку позивача не відповідають Інструкції про ведення касових операції у ПАТ «КБ Хрещатик», спростовується копіями квитанцій, які наявні у справі. Так, на квитанціях № 96 від 30 січня 2014 року, № 156 від 24 березня 2014 року міститься найменування відділення банку, вид касової операції, дати здійснення касової операції, проставлено підпис касира, відбиток печатки касира.

З копії журналу обліку печаток та штампів вбачається, що штамп № 21 був наданий 01 липня 2013 року головному економісту відділу супроводження та контролю операцій Карайон О.С. та повернутий 21 лютого 2014 року. Як вбачається з матеріалів справи, квитанція на якій міститься відбиток зазначеного штампу датована 30 січня 2014 року про внесення коштів в розмірі 18 500,00 доларів США.

Штамп «валютний контроль № 27», згідно із записів в журналі був виданий 30 червня 2010 року головному економісту Наливайко С.О. - відділ роздрібного бізнесу. Зазначений штамп проставлений на квитанції №156 від 24 березня 2014 року про внесення коштів в розмірі 40 000,00 доларів США.

Суд першої інстанції правильно зазначав, що наведені вище квитанції є належним доказом, оскільки містять підписи працівників банку і відбитки штампів.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року справа №6-118цс14, що на документах про внесення коштів має бути підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Що стосується посилань відповідача на те, що по факту розкрадання коштів вкладників триває кримінальне провадження, слід зазначити наступне.

Матеріали справи містять копії листів № 12/3-7226 від 27 жовтня 2014 року і № 12/3-7626 від 25 листопада 2014 року слідчого в особливо важних справах Слідчого управляння Головного управління МВС України в м.Києві Репчук О.В., направлених на ім*я голові правління ПАТ «КБ Хрещатик». З цих листів вбачається, що слідчими органами витребовувались з БАНКу дані щодо дати, часу, сум, здійснення операцій, виписки з рахунків по клієнтам банку щодо відкриття карткових рахунків, договорів банківських вкладів із зазначенням прізвищ конкретних клієнтів банку. У вказаних листах переліку клієнтів банку, прізвище позивача не зазначено (а.с.53-57).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені в апеляційних скаргах, їх не спростовують, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, який дії в інтересах ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: