Справа № 1328/10181/12 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/66/15 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Мельничук О.Я.,

секретаря: Матяш С.І.,

з участю: ОСОБА_2, представника ПАТ

"Кредобанк"-Яцинич Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2, та Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_5, ПП "Львів-Металбуд" про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_5, ПП "Львів-Металбуд" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ПП "Львів-Металбуд" в користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 29 вересня 2006 року та додатковим договором від 20 липня 2009 року в сумі 26 028 грн. 39 коп. та судові витрати в сумі 260 грн. 28 коп.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 та Публічне акціонерне товариство "Кредобанк".

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, стягнувши заборгованість із відповідачів солідарно, оскільки представник ПП "Львів-Металбуд" (поручитель згідно договору від 29 липня 2009 року) визнав позовні вимоги в повному обсязі та повідомив про повне відшкодування боргу підприємству. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягнути із ПП "Львів-Металбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 29 вересня 2006 року та додатковим договором від 20 липня 2009 року в сумі 26 028 грн. 39 коп. та судові витрати в сумі 260 грн. 28 коп., в решті позовних відмовити.

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів пені за період з 20 липня 2009 року по 20серпня 2012 року в сумі 24 986 грн. 72 коп. Посилається на ст. 551 ЦК України, відповідно до якої обов'язковою умовою, що надає право суду зменшити розмір неустойки є значне (істотне) перевищення розміру збитків, що не відповідає дійсним обставинам справи так, як розмір пені становить 24 986 грн. 72 коп., а розмір збитків - 22 633 грн. 80 коп., а також наявність інших обставин, які мають істотне значення, що не встановлено судом під час розгляду справи і не вказувалось відповідачами. Відтак просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів пені за період з 20 липня 2009 року по 08 серпня 2012 року в сумі 24 986, 72 грн. та зменшення розміру такої до 3 394 грн. 59 коп. та стягнути солідарно ОСОБА_2, ПП "Львів-Металбуд" заборгованість за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 29 вересня 2006 року та додатковим договором від 20 липня 2009 року в сумі 47 620 грн. 52 коп. та судові витрати в сумі 260 грн. 28 коп.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача та відповідачки на підтримання та заперечення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 який діє в інтересах ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" задовольнити частково зважаючи на наступне.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29 вересня 2006 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_2 укладено договір банківського рахунку НОМЕР_1.

20 липня 2009 року між ВАТ "Кредобанк" в особі заступника директора філії -начальника Відділення №3 у м.Львові Першої Львівської філії ВАТ "Кредабанк" Михайлишин В.М. та ОСОБА_2 на підставі п. 3.5 вищевказаного договору було укладено додатковий договір.

Крім того, 29 липня 2009 року з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вищевказаними договорами, між позивачем та відповідачем ПП "Львів-Металбуд" було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язання ОСОБА_2 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов вищевказаних договорів, банк надав ОСОБА_2 грошові кошти для здійснення операцій з використанням платіжних карток у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а остання зобов'язалась повернути кредит і сплатити проценти.

Кредитний ліміт по договору встановлюється в розмірі 30 000 гривень на весь строк дії платіжної картки, яка видається на підставі договору банківського рахунку (карткові рахунки) НОМЕР_1 від 29 вересня 2006 року, але не довше строку перебування клієнта в трудових (цивільно-правових) відносинах з ПП "Львів-Металбуд".

Згідно з п.п. 3.1.,3.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує банку процентну ставку, визначену тарифами банку, а саме щомісяця при поступленні коштів на рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховуються проценти.

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5. договору, у випадку дострокового погашення кредиту клієнт зобов'язаний одночасно повністю сплатити проценти, нараховані за останній місяць. У випадку прострочення сплати клієнтом платежів, передбачених договором, на вимогу банку останній сплачує пеню.

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_2 не виконала свої зобов'язання, передбачені договором, внаслідок чого допустила заборгованість перед банком, яка станом на 08 серпня 2012 року становить 47 520 грн. 52 коп. Дані обставини підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с. 11)

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Крім того, згідно п. 4.9. додаткового договору, банк, у випадках невиконання клієнтом зобов'язань, передбачених договором, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів та інших належних до сплати платежів за додатковим договором, про що письмово повідомляє Клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2011 року ОСОБА_2 надіслано претензію №27-8844/11 з вимогами повернути несплачену суму заборгованості за додатковим договором від 20 липня 2009 року, проте відповідач ніяким чином не реагувала на відповідні прохання позивача.

Відповідно до п. 5.1. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за додатковим договором, клієнт крім відшкодування збитків, сплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в умовах договору.

Згідно розрахунку про стягнення заборгованості по договору від 20.07.2009 року, сума, що підлягає стягненню з відповідачів станом на 08 серпня 2012 року становить 47 520 грн. 52 коп., в тому числі: 19 239 грн. 21 коп. - неповернута сума кредиту, 3 394 грн. 59 коп. - прострочені відсотки та 24 986 грн.72 коп. пені за період з 20 липня 2009 року по 08 серпня 2012 року.

Так, стягуючи грошові кошти районний суд вірно виходив з того, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання у встановленій сумі та строки, не виконувала, внаслідок чого допустила заборгованість, однак, колегія суддів не погоджується з сумою стягнутої судом першої інстанції пені та вважає, що рішення суду в цій частині слід змінити.

За правилами ст.549 ЦК, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 27 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання..

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пені становить 24 986 грн. 72 коп., що значно перевищує розмір заборгованості, а тому суд першої інстанції вірно застосував вимоги ч.3 ст.551 ЦК України, однак, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення слід змінити та розмір пені слід зменшити до розміру заборгованості, та стягнути пеню у розмірі 19 239 грн. 21 коп.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення місцевого суду в частині стягнення пені в розмірі 3 394 грн. 59 коп. з ухваленням в цій частині нового рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ПП "Львів - Металбуд" в користь ПАТ "Кредобанк" пені в розмірі 19 239 грн. 21 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинами справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303,304, 308, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2, - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 березня 2014 року скасувати в частині стягнення пені в розмірі 3 394 грн. 59 коп. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПП "Львів - Металбуд" пеню в розмірі 19 239 грн. 21 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Мельничук О.Я.