УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/618/12-к Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б.

Категорія ст.199 ч.2 КК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів Гузовського О.Г., Зав'язуна С.М.

секретаря П'ятницького А.Г.

з участю прокурора Юхимчука М.В.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, Шари Є.М., ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, а також засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 18 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

в с т а н о в и л а :

Вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 18 грудня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, неодруженого, маючого на утримання одну малолітню дитину, з середньою технічною освітою, непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 28.12.1999 року Богунським районним судом м.Житомира за ст. 94 КК України до 12 років позбавлення волі;

- 16.07.2008 року звільнений умовно-достроково Полтавським районним судом Полтавської області на 2 роки 11 місяців 14 днів,

засуджено за ст.199 ч.2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 28 квітня 2012 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Житомира, громадянина України, неодруженого, з неповною середньою освітою, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_3, раніше судимого:

- 24.06.1994 року Житомирським райсудом Житомирської області за ст.ст. 17, 81 ч.3, 140 ч.3, 81 ч.1, 17, 140 ч.3, 42 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 15.10.2002 року Житомирським райсудом Житомирської області за ст. 309 ч.1 КК України до 2-х років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 04.02.2004 року Житомирським райсудом Житомирської області за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуте покарання від 15.10.2002 року та остаточно призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі,-

засуджено за ст.199 ч.2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 28 квітня 2012 року.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м.Житомира, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, працюючого на взуттєвій фабриці «Риф-1» - збірник взуття, зареєстрованого: АДРЕСА_4, раніше судимого :

- 13.07.1998 року Богунським райсудом м.Житомира за ст. 141 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, із застосуванням ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку на 2 роки та штрафом 200 грн.;

- 28.08.2002 року Корольовським райсудом м.Житомира за ст.309 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 24.03.2004 року Корольовським райсудом м.Житомира за ст. 263 ч.1 КК України до 2-х років позбавлення волі, частково приєднане невідбуте покарання по вироку суду від 28.08.2002 року та засуджено до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Вказані судимості погашені відповідно до ст. 89 КК України;

засуджено за ст.199 ч.2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, що належить засудженому.

На підставі ст.75, п.3, 4 ст.76 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.

Покладено на засудженого обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись до органів кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Відповідно до ст.77 КК України, конфіскацію майна не застосовано.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м.Житомира, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_5, раніше не судимого,-

засуджено за ст.199 ч.2 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому.

На підставі ст.75, п.3, 4 ст.76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Покладено на засудженого обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись до органів кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Відповідно до ст.77 КК України, конфіскацію майна не застосовано.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнуто з кожного з засуджених по 1477 грн. 70 коп. на користь держави судових витрат за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі:

- грошову купюру номіналом 100 грн. в кількості 1 шт. вилучену 03.06.2012 року під час інкасації ПАТ КБ «Приватбанк» в ТОВ «Аванта», магазин «Колібрис», яка приєднана до матеріалів справи - залишено у справі,

- грошову купюру номіналом 100 грн. в кількості 1 шт. вилучену 03.06.2012 року під час інкасації в ТОВ «Торгова компанія Лідер-Продукт», яка приєднана до матеріалів справи - залишено у справі,

- грошові купюри номіналом 100 грн. в кількості 5 штук, номіналом 200 грн. в кількості 2 штуки, номіналом 500 грн. в кількості 1 штука, вилучених під час проведення огляду квартири ОСОБА_1 28.04.2012 року,- постановлено знищити,

- багатофункціональний прилад «КЕНОН» вилучений 28.04.2012 року за місцем проживання ОСОБА_1 постановлено конфіскувати у дохід держави, мобільні телефони вилучені у засудженого ОСОБА_1 «ЛДЖі» та «Сіменс» вирішено звернути в доход держави,

- мобільні телефони «Соні Еріксон» вилучені у підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернуто останнім,

- мобільні телефони «Самсунг» та «Флай» вилучені у ОСОБА_2 звернуто у дохід держави;

- компакт-диски «СД», «ДВД» долучені до матеріалів кримінальної справи залишено при справі.

Відповідно до вироку суду першої інстанції вищезазначених осіб визнано винними у вчиненні наступних дій.

У листопаді 2011 року ОСОБА_1, перебуваючи по місцю свого проживання, що за адресою АДРЕСА_1, за допомогою багатофункціонального пристрою «Саnоn», умисно, з метою збуту виготовив національну валюту України у вигляді банкнот, а саме невстановлену слідством кількість грошових купюр, в тому числі купюри номіналом 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058, які в подальшому в невстановленому слідством місці збув.

11 листопада 2011 року під час проведення інкасації ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» в ТОВ «Торгова компанія Лідер-Продукт», що за адресою: м. Житомир вул. Ватутіна, 188, було виявлено та вилучено грошову купюру номіналом 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058 з ознаками підробки.

28 грудня 2011 року під час проведення інкасації ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» в ТзОВ «Житомирліки», що за адресою: м. Житомир вул. Київська, 47, було виявлено та вилучено грошову купюру номіналом 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058 з ознаками підробки.

В березні 2012 року ОСОБА_1, з метою активізації та розширення злочинної діяльності для незаконного збагачення за рахунок підробки та збуту підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, вступив у попередню злочинну змову з раніше йому знайомим ОСОБА_2 з яким раніше відбував покарання в Райківський виправній колонії.

При цьому, відповідно до укладеної злочинної змови ОСОБА_1 повинен був безпосередньо займатися виготовленням, зберіганням, перевезенням з метою збуту та збутом підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, які повинен був передавати для збуту безпосередньо ОСОБА_2 для реалізації підробленої національної валюти України у вигляді банкнот.

ОСОБА_2 згідно розподілених ролей займався зберіганням, перевезенням та збутом підробленої національної валюти України у вигляді банкнот, а також вступав у попередній злочинний зговір з іншими особами, яких підбирав особисто, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які допомагали йому збувати підроблені грошові купюри національної валюти України у вигляді банкнот.

Злочини, вчинені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у були скоєні в період часу з початку березня місяця 2012 року по 28.04.2012 року.

Так, у 10-12 числах березня місяця 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи згідно розподілених ролей, за попереднім зговором між собою, в м. Житомирі умисно, незаконно виготовили підроблені грошові купюри номіналом 100 гривень в кількості 4 штуки, які зберігали та з метою збуту перевезли до м. Києва, де в подальшому шляхом продажу збули в торгівельні точки м. Києва, а саме на території між станціями метро Житомирська - Святошин.

У 16-18 числах березня місяця 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи згідно розподілених ролей, за попереднім зговором між собою, в м. Житомирі умисно, свідомо, незаконно виготовили підроблені грошові купюри номіналом 100 гривень в кількості 1 штука та грошову купюру номіналом 50 гривень в кількості 1 штука, які зберігали та з метою збуту перевезли до м. Києва, де вподальшому, шляхом продажу збули в торгівельні точки м. Києва, а саме на території між станціями метро Житомирська - Святошин.

21-22 березня місяця 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, діючи згідно розподілених ролей, за попереднім зговором між собою, в м. Житомирі умисно, свідомо, незаконно виготовили невстановлену слідством кількість підроблених грошових купюр, які зберігали та з метою збуту перевезли до м. Києва, де вподальшому шляхом продажу збули в торгівельні точки м. Києва, а саме на території між станціями метро Житомирська - Святошин.

11 квітня 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи згідно розподілених ролей, за попереднім зговором між собою, умисно, свідомо, незаконно з метою збуту виготовили підроблені грошові купюри номіналом 50 гривень НБУ серія ВЦ 3260831 в кількості 2 штуки та 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058 - 2 штуки, які поблизу будинку АДРЕСА_3 близько 20 години 00 хвилин під час проведення оперативної закупівлі шляхом продажу за 200 гривень, повторно збули легендованій особі ОСОБА_11.

12 квітня 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи згідно розподілених ролей, за попереднім зговором між собою, умисно, свідомо, незаконно з метою збуту виготовили підроблені грошові купюри номіналом 200 гривень НБУ серія ЕЖ 8729418 - 1 штуки та 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058 - 6 штук, які в дворі будинку №53 по вулиці Гоголівській м.Житрмир близько 15 години 45 хвилин під час проведення оперативної закупівлі шляхом продажу за 500 гривень, повторно збули легендованій особі ОСОБА_11.

26 квітня 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючи згідно розподілених ролей, за попереднім зговором між собою, умисно, свідомо, виготовили підроблену грошову купюру номіналом 50 гривень НБУ, яку за адресою : АДРЕСА_6, повторно збули в торгівельній точці ОСОБА_12.

28 квітня 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи згідно розподілених ролей, за попереднім зговором між собою, виготовили підроблені грошові купюри номіналом 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058 - в кількості 4 штук та 100 гривень НБУ серія ЕД 4836457 в кількості 6 штук, які цього ж дня близько 14 години 00 хвилин в дворі будинку, що за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 64, під час проведення оперативної закупівлі шляхом продажу за 610 гривень, збули легендованій особі ОСОБА_11.

Цього ж дня, близько 17 години 40 хвилин, під час проведення огляду по місцю проживання ОСОБА_1 що за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено грошові банкноти Національного банку України з ознаками підробки на загальну суму 1400 гривень НБУ з ознаками підробки номіналом :

- 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058 - в кількості 5 шт.;

- 200 гривень НБУ серія ЕЖ 8729417 в кількості 2 штук;

- 500 гривень НБУ серія ЗФ 3473687 в кількості 1 штука та багатофункціональний пристрій «Саnоn» К30314, за допомогою якого ОСОБА_1 виготовляв грошові банкноти Національного банку України з ознаками підробки.

03 червня 2012 року під час проведення інкасації Житомирське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», в ТзОВДТ «Аванта», магазин «Колібріс 12», що за адресою : м. Житомир, вул. Львівська, 11, було виявлено та вилучено грошову купюру номіналом 100 гривень НБУ серія ЕЖ 9239058 з ознаками підробки.

На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в які порушує питання про зміну вироку в частині призначеного покарання в наслідок його суворості та просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вказує, що щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. Крім того, просить виключити таку обтяжуючу обставину, як рецидив злочинів. Посилається на те, що суд не врахував, що злочин він вчинив у зв'язку з скрутним матеріальним становищем. Також звертає увагу, що умислу на вчинення злочину за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у нього не було, оскільки він просто віддавав останньому підроблені грошові купюри, якими ОСОБА_2 розпоряджався на власний розсуд.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити більш м'яке покарання з застосуванням ст.69 КК України. Зазначає, що попередньої домовленості про вчинення злочину у нього з ОСОБА_1 не було, злочини він вчиняв самостійно, а гроші давав ОСОБА_1 з власної ініціативи, щоб не бути в боргу перед останнім. Вказує, що щиро розкаюється у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, а злочин вчинив у зв'язку з скрутним матеріальним становищем. Запевняє, що не представляє небезпеки для суспільства, тому вважає, що призначене покарання є занадто суворим та не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі. Крім того, посилається на те, що суд безпідставно врахував таку обтяжуючу обставину як рецидив злочинів, оскільки, на його думку, даний факт вже охоплюється диспозицією ч.2 ст.199 КК України.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, також подав апеляцію, в якій зазначає, що суд помилково прийшов до висновку, що в діях засуджених відсутня кваліфікуюча ознака ч.3 ст.199 КК України - скоєння злочину у складі організованої групи, оскільки, на його думку, досудовим слідством зібрано достатньо доказів, які підтверджують створення організованої групи для здійснення злочинної діяльності, а той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були знайомі з керівником організованої групи ОСОБА_1 було заздалегідь сплановано з метою конспірації. Тому вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли згідно єдиного плану та з розподіленням функцій кожного, що підтверджується й показаннями самих засуджених. З огляду на вищевказане, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.199 КК України та призначити останнім покарання, передбачене санкцією вказаного закону.

В доповненнях до апеляції прокурор покликається також на те, що призначаючи покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та звільняючи останніх від відбування покарання з випробуванням, суд помилково призначив останнім додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки, відповідно до вимог ст.77 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна не передбачено. У зв'язку з чим, просить виключити з резолютивної частини вироку вказівку суду про призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Крім того, просить вирішити питання про всі речові докази, які мають відношення до справи, вказавши їх індивідуальні ознаки.

На апеляцію прокурора від засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 - адвоката Шарої Є.М. надійшли заперечення, в яких вони вказують на те, що висновки суду щодо кваліфікації дій засуджених, зокрема відсутності в їх діях такої кваліфікуючої ознаки, як скоєння злочину у складі організованої групи, відповідають фактичним обставинам справи, тому просять апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, з вищевказаних підстав, та заперечував проти задоволення решти апеляцій, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників, які підтримали апеляційні скарги, подані засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляції засуджених не підлягають задоволенню, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам кримінальної справи і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

Разом з тим, доводи прокурора про те, що суд безпідставно перекваліфікував дії засуджених з ч.3 ст.199 КК України на ч.2 ст. 199 КК України, не ґрунтуються на доказах, дослідженим судом під час розгляду справи.

Так, згідно приписів ч.3 ст.28 КК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13, під організованою групою належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Стійкість організованої групи полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто, ефективно протидіяти факторам, що можуть дезорганізувати, як внутрішнім, так і зовнішнім.

На здатність об'єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Проте, сторона обвинувачення не навела доказів, в чому саме проявились під час скоєння засудженими злочину наведені ознаки організованої групи. В матеріалах справи відсутні дані про наявність визначених законом наведених ознак організованої групи, які б свідчили про існування в даному випадку організованої групи у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зокрема, не здобуто доказів, які вказують на стабільність відносин учасників групи, спланований розподіл обов'язків. Натомість, під час розгляду справи встановлено відсутність розробленого єдиного плану, спрямованого на збут підроблених коштів, відомого для всіх учасників групи, а також постійної спільної діяльності по виконанню спільної злочинної мети саме у складі організованої злочинної групи, з метою вчинення злочину.

Так, ОСОБА_1 був знайомий лише з ОСОБА_2 і йому не були відомі особи, які безпосередньо збувають підроблені кошти, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були знайомі лише з ОСОБА_2, який й залучав їх до злочинної діяльності. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будь-яких відносин ні до вчинення злочинів ні під час їх вчинення з ОСОБА_1 не підтримували. Усі засуджені перед вчиненням злочинів разом не зустрічались, плану вчинення злочину не складали та не розподіляли ролей вчинення злочину.

Досліджені у місцевому суді та в суді апеляційної інстанції докази не вказують на таку форму співучасті про яку вказує прокурор, оскільки відсутні всі ознаки стійкого злочинного об'єднання. З урахуванням характеру їх дій та суттєвого зменшення об'єму їх обвинувачення, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку, що обвинувачені вчинили злочини за попередньою змовою групою осіб, та обґрунтовано виключив з їх обвинувачення таку ознаку, як вчинення злочину у складі організованої групи.

При викладених обставинах, дії засуджених правильно кваліфіковано судом за ч.2 ст.199 КК України, як умисні дії, які виразились у виготовленні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збут підробленої національної валюти України у виді банкнот, вчиненні повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до вироку, призначаючи покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд вказав таку обтяжуючу ознаку як рецидив злочинів.

Посилання ж засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про незаконність такого висновку суду та відсутність в їх діях такої кваліфікуючої ознаки - рецидив злочинів, суперечать вимогам закону.

Так, згідно роз'яснень, які містяться в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Оскільки відповідно до частини першої статті 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, то вчинення саме в цей період нового умисного злочину утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, суд правильно встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, судимості за які, в установленому законом порядку, не погашені та не зняті, та знов вчинили новий умисний злочин, передбачений ч.2 ст.199 КК України, що, відповідно до ст.34 КК України, й утворює рецидив злочинів.

Не знайшла колегія суддів й підстав вважати, що злочинні епізоди по справі були вчинені взагалі без попередньої домовленості між засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що вказують в своїх апеляціях засудженні.

Так, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження докази того, що у ОСОБА_1 була попередня домовленість з ОСОБА_2 про вчинення неправомірних дій, зокрема, виготовлення, сумісне зберігання і збут підроблених банкнот. ОСОБА_2, в свою чергу, залучав до злочинної діяльності інших засуджених.

Покарання кожному із обвинувачених, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції призначено з дотриманням вимог ст.50, 65 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки вчинених ними злочинів, які є тяжкими та умисним, вчиненими з корисливих мотивів, особу винних та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, при призначенні покарання ОСОБА_1, судом було враховано такі пом'якшуючі обставини, як визнання вини та щире каяття у скоєному та обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів, а також те, що він раніше судимий, проте на шлях виправлення не став та знов, маючи не зняті та не погашені судимості, вчинив тяжкий умисний злочин, за місцем проживання характеризується посередньо, на даний час не працює, має на утриманні малолітню дитину та тяжко хвору матір. Крім того, суд врахував також те, що у ОСОБА_1 була найбільш активна роль у вчиненні злочинів.

Обираючи покарання ОСОБА_2, суд аналогічно прийняв до уваги пом'якшуючи обставини, це визнання вини та щире каяття у скоєному та обтяжуючу обставину - рецидив злочинів. Крім того, те що ОСОБА_2 раніше судимий та на шлях виправлення не став та знов, маючи не зняті та не погашені судимості, вчинив тяжкий умисний злочин, за місцем проживання характеризується посередньо, на даний час не працює, а також роль засудженого у вчиненні злочинів, яка була пов'язана зі збутом підроблених грошей та залученням до вчинення злочинів інших осіб.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що про те, що виправлення та перевиховання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив останнім покарання співмірне вчиненим злочинам, необхідне та достатнє для їх виправлення, перевиховання, та попередження вчинення нових злочинів, та обґрунтовано обрав обвинуваченим вид та розмір покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ст.199 ч.2 КК України, ближче до мінімальної межі зазначеного закону.

Визначене покарання є справедливим та відповідає вимогам кримінального законодавства України. Вважати це покарання надмірно суворим, про що йдеться в апеляціях ОСОБА_1 та ОСОБА_2, навіть з врахуванням даних щодо стану здоров'я батьків засуджених, наданих в суді апеляційної інстанції, у колегії суддів підстав немає.

Що ж стосується посилань прокурора про необхідність виключення з резолютивної частині вироку вказівок про застосування до засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 конфіскації майна, то вказані доводи колегія суддів визнає обґрунтованими.

У статті 77 КК України наведений вичерпний перелік видів покарань, застосування яких має місце в разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням.

Разом з тим, звільняючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд не врахував, що відповідно до вимог ст.77 КК України, застосування у такому випадку додаткового покарання у виді конфіскації майна не передбачено та, помилково при призначенні покарання останнім вказав в резолютивній частин вироку про призначення додаткового покарання у виді конфіскації половини та всього майна засуджених.

На підставі наведеного, зазначена вказівка суду підлягає виключенню з резолютивної частини вироку, як зайва.

Вимога ж в апеляції прокурора про необхідність внесення змін до вироку і уточнення конкретних індивідуальних ознак речових доказів, доля яких вирішена по справі, є безпідставною, оскільки на думку колегії суддів, дані питання повинні вирішуватись за відповідними зверненнями судом першої інстанції у порядку статей 409 і 411 КПК України у редакції 1960 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366, 379 ч.2 КПК України 1960 року, колегія суддів,

ухвалила:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити частково, а апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 18 грудня 2013 року щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівки про застосування до засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додаткового покарання - конфіскації, відповідно, половини і всього майна, що їм належить.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді