Ухвала

іменем україни

17 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Солодкова А.А.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120113050230001242, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,

уродженця смт. Олександрівка Донецької

області, який проживає за адресою: Донецька

обл., АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за касаційною скаргою засудженого на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2014 року,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо нього, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому вказує на те, що суд першої інстанції обґрунтував свої висновки про його винуватість недопустимими доказами, не встановив мотиву вчинення даного злочину. Посилається на те, що розгляд матеріалів кримінального провадження в суді першої інстанції 16 серпня 2013 року, а також апеляційний розгляд проводився у його відсутність. Крім того, засуджений у поданій скарзі вказує на застосування до нього під час досудового розслідування фізичного та психологічного тиску зі сторони працівників правоохоронного органу, в результаті чого були отримані його визнавальні показання.

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2014 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено за цим Законом покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Як установив суд, 31 травня 2013 року ОСОБА_1, знаходячись в гостях у ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту, що виник через відмову останньої вступити з ним у статевий акт, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання смерті, наніс потерпілій кухонним ножем 6 ударів в область шиї, грудної клітини та правого плечового суглобу, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона померла у лікарні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Положенням ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів.

Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження та ухвалення вироку.

Так, обґрунтовуючи свої висновки про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину, суд послався на показання потерпілого, свідків, протоколи слідчих дій - огляду, слідчого експерименту, висновки експертиз.

Однак зазначені докази суд лише перерахував, при цьому їх не проаналізував і не дав їм оцінки з точки зору їх допустимості, достатності, законності та належності, й не перевірив кожен із них на відповідність вимогам ст.ст. 87, 97 КПК України.

Більш того, всупереч вимогам ст.ст. 23, 198 КПК України суд поклав в основу обвинувачення показання ОСОБА_1, які він надавав під час досудового слідства, зокрема, при вирішенні питання про обрання щодо нього запобіжного заходу.

Також суд першої інстанції не в повній мірі перевірив та не спростував доводи ОСОБА_1 про здійснення на нього тиску з боку працівників міліції, не врахувавши при цьому практику Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 не можна вважати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника не виправив вказаних порушень, допущених судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх належність, допустимість та достатність, перевірити інші доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, зокрема, що неправильності правової кваліфікації злочинного діяння, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Колегія суддів залишає ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про його особу, до часу проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити у вигляді тримання під вартою до проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук Т.В. Матієк А.А. Солодков