ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 914/3254/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідачаОСОБА_4 дов. від 27.10.2014

третьої особи не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

на постановувід 17.02.2015 Львівського апеляційного господарського суду

у справі№914/3254/14 господарського суду Львівської області

за позовомКомунального підприємства "Дрогобицький ринок"

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_5

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Дрогобицької міської ради

простягнення 3009,61 грн, розірвання договору та зобов'язання повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дрогобицький ринок" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень, будинків, повернення нежитлового приміщення та про стягнення заборгованості з орендної плати.

Заявами від 05.11.2014 та від 18.11.2014 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 2127,72 грн заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.11.2014 (суддя Бортник О.Ю.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Зварич О.В., Матущак О.І.), позовні вимоги задоволено.

З Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Дрогобицький ринок" стягнуто 2127,72 грн боргу та 4263,00 грн судового збору.

Розірвано договір оренди від 02.01.2009 нежитлових приміщень, будинків та споруд, предметом якого є оренда нежитлового, підвального, приміщення загальною площею 28,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Комунальним підприємством "Дрогобицький Ринок" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5.

Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 повернути Комунальному підприємству "Дрогобицький Ринок" шляхом підписання акта приймання-передачі, нежитлове приміщення загальною площею 28,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Дрогобич, АДРЕСА_1.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 10, 16, 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 136, 137 Господарського кодексу України, статей 11, 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 327, 598, 610, 614, 631, 651, 761, 782, 783, 784, 979, 981 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає, що Комунальне підприємство "Дрогобицький ринок" є неналежним позивачем у справі, оскільки майно, передане за договором оренди не належить йому на праві господарського відання.

Також заявник зазначає, що в порушення приписів абзацу 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" між власником приміщення та позивачем відсутній договір про утримання на балансі Комунального підприємства "Дрогобицький ринок" спірного приміщення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 425 від 18.12.1997 визнано комунальною власністю міської ради будинки і споруди міського ринку по АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30.05.2005 за територіальною громадою м. Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1.

Згідно листа Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 04.11.2014 №270 вказана нежитлова будівля передана на баланс Комунального підприємства "Дрогобицький ринок", засновником якого є Дрогобицька міська рада (а.с.109).

02.01.2009 між Комунальним підприємством "Дрогобицький Ринок" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень, будинків споруд від 02.01.2009, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі від 02.01.2009 в оренду нежитлове підвальне приміщення за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1, загальною площею 28,4 кв.м.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата за перший місяць становить 170,40 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць нараховується відповідно до методики розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Згідно пункту 3.2 договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 15 числа за поточний місяць.

Пунктом 4.3.10 сторони передбачили, що орендар зобов'язаний обов'язково проводити страхування об'єкту оренди відповідно до чинного законодавства на весь період оренди.

Згідно пункту 2.4 цей договір може бути розірвано за погодження сторін. На вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Звертаючись із позовом до суду позивач стверджував, що відповідач неналежно виконував умови договору щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим у нього виник борг за червень 2011 - червень 2014 року в сумі 2127,72 грн, який позивач просив стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просив розірвати договір оренди, а приміщення повернути.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з оренди комунального майна на підставі договору від 02.01.2009.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на момент подання позову у відповідача виникла заборгованість в сумі 2127,72 грн, яка судами визнана обґрунтованою та стягнута у повному обсязі.

Надана відповідачем квитанція № 11-3409865/С від 11.11.2014 про сплату 400,00 грн судами не прийнята до уваги з огляду на те, що у зазначеній квитанції в графі призначення платежу йдеться про "оплату за складське приміщення по АДРЕСА_1", тоді як предметом спірного договору була оренда підвального приміщення.

При цьому, судами встановлено, що між сторонами у справі укладено, крім договору оренди від 02.01.2009 нежитлового приміщення площею 28,4 кв.м. в м.Дрогобич по АДРЕСА_1, ще один договір оренди від 02.01.2009 нежитлового приміщення площею 16,6 кв.м., яке також розташоване за даною адресою.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди позивачу суди попередніх інстанцій виходили із того, що право наймодавця вимагати розірвання договору найму передбачено статтею 783 Цивільного кодексу України у разі якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Одночасно згідно частини другої статті 651 Цивільного кодексу України відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе згідно договору зобов'язання щодо сплати орендної плати. Станом на час звернення до суду з позовом заборгованість відповідача виникла майже як за десять місяців користування майном у сумі 2127,72 грн. Вказане порушення договору суди визнали істотним, а тому вимогу позивача про розірвання договору оренди задовольнили.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з пунктом 7.3 договору у разі розірвання цього договору, закінчення строку дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт в належному стані з урахуванням підпунктів 4.3.8, 4.3.14, 7.1 та 7.2 цього договору.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли висновку, що вимога позивача про зобов'язання повернути нежитлове приміщення загальною площею 28,4 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дрогобич, АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на статтю 782 Цивільного кодексу України, якою передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд апеляційним судом спростовано, оскільки визначена цією статтею можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця та не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Посилання заявника на те, що у позивача відсутнє право вимоги, оскільки спірна будівля не належить йому на праві власності суд апеляційної інстанції також відхилив з огляду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди від 02.01.2009, укладеним між КП "Дрогобицький ринок" та ФОП ОСОБА_5, розірвання зазначеного договору та витребування майна. Договір оренди від 02.01.2009 на момент розгляду справи є чинним і спорів щодо визнання його недійсним не виникало.

Але, при цьому, ні суд першої, ні апеляційної інстанцій не врахували, що згідно статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно пункту 2.2.3 Статуту КП "Дрогобицький ринок"метою діяльності останнього є надання в оренду приміщень, що належать підприємству, а засновник, згідно пункту 5.4, може закріплювати за підприємством майно на праві повного господарського відання, передавати у тимчасове безоплатне чи платне користування або позику.

Передача майна на баланс, про що зазначено судами з посиланням на лист Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 04.11.2014 №270 (а.с.109), не породжує правового статусу такого майна, а згідно частини 1 статті 139 Господарського кодексу України відображає його вартісне значення.

Згідно частини 2 статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Отже, для розгляду спору по суті судам необхідно було встановити на якій підставі спірне приміщення передане власником позивачу та межі його повноважень стосовно спірного майна, що судами зроблено не було та не спростовано доводи відповідача з цього приводу.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 25.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 914/3254/14 господарського суду Львівської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач