ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.04.15р. Справа № 904/2479/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 10 830,01 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача: Кобеляцький Д.М., довіреність № 299-4016 від 31.12.14р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 10 830,01 грн. - майнової шкоди та витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення ст.ст. 110, 113 Статуту залізниць України, ст.ст. 920, 924 Цивільного кодексу України, у вагоні № 53598686 позивачем було отримано вантаж з ваговою недостачею в кількості 5 250 кг. на суму 10 830,01 грн., вартість якої позивач просить суд стягнути з відповідача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2015 р. по справі № 904/2479/15 порушено провадження та розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.04.2015 р.
Представник позивача наполягав у судовому засіданні на повному задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, до суду надав відзив на позов, у якому зазначив, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.04.2015 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Договору перевезення, а саме залізничної накладної № 47807318 (досилка до основної відправки) від вантажовідправник - ПАТ "ЄВРАЗ Баглійкокс" на адресу позивача 03 жовтня 2014 року у вагоні № 53598686 надійшов коксовий горішок.
Вагон виданий позивачу згідно зі ст. 52, 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту серії АА № 061184/102 від 04.10.2014 року в якому зафіксовані ознаки незбережного перевезення, такі як наявність поглиблень та недостача у розмірі 5 250 кг.
При складанні комерційного акту у вагоні виявлено менше проти документа на 5 250 кг. горішку коксового, який у вагоні вміститися міг. Вагон прибув з комерційним актом ст. Верхівцеве № АА 041638/18, який знаходиться у відповідача. При огляді вагону виявлено, що навантаження тотожно комерційному акту ст. Верхівцево: навантаження вантажу в вагоні нерівномірне, хаотичне, з одного боку мається поглиблення з 1 по 7 люки шириною 100 см., на всю довжину вагону, глибиною 30 см.; з другого боку мається поглиблення з 1 по 7 люки шириною 150 см., на всю довжину вагону, глибиною 50 см. На станції Верховцево на всю поверхню навантаження додатково було нанесене маркування вапном. На станції Нікополь маркування вантажу не порушене. Вагон бездвірний, люки щільно закриті, течі та слідів течі вантажу не було.
Пунктом 2 ст. 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування, або пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це склалося не з його вини (п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України)
За змістом п. 3.21 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із "шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без "шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу".
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту залізниць України).
За змістом ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, яка передбачає, що залізниця зобов'язана надавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а в необхідних випадках - продезінфіковані вагони і контейнери.
У відповідності зі ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 вищезазначеного Закону передбачено наступне: перевізники несуть відповідальність за схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення, до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Розрахунок відповідальної недостачі здійснено з врахуванням норм чинного законодавства України, а саме відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів. При розрахунку вартості недостачі враховані 2 % норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка помножена на вартість вантажу за 1 т (2426,73 грн.) відповідно до рахунку № 3630 від 29.09.2014 року.
Таким чином, відповідач як перевізник зобов'язаний відшкодувати відповідачу вартість вагової недостачі, яка виникла внаслідок перевезення у сумі 10 830,01 грн.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі: 10 830,01 грн. - вартості майнової шкоди.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) 10 830,01 грн. (десять тисяч вісімсот тридцять грн. 01 коп.) - вартості майнової шкоди, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "15" квітня 2015 р.