ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" січня 2007 р. Справа № 325/4-06
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом | Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», м.Київ, в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м. Енергодар |
до | 1) Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Елена» |
2) Державної податкової інспекції у місті Славутич Київської області |
про | визнання недійсним договору № 1 від 31.01.2006р. |
секретар судового засідання:
за участю представників:
від позивача | Мариніч Н.В. дов. від 24.03.2006р. |
від відповідача 1 | не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно |
від відповідача 2 | Безнощенко Н.О. дов. від 19.01.2007р. № 1 |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.01.2007р. об 11 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 2.02.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
В с т а н о в и в:
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»(далі –позивач) звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Елена»(далі –відповідач 1) та Державної податкової інспекції у місті Славутич Київської області (далі –відповідач 2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору № 1 від 31.01.2006р. переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- спірний договір укладений всупереч статті 516 Цивільного кодексу України та п.10.5 договору поставки № 38(3)03 УК від 30.01.2003р. за відсутності згоди позивача як сторони договору;
- розмір переданої за спірним договором дебіторської заборгованості не підтверджується даними бухгалтерського та аналітичного обліку та суперечить п.1.6 „Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення”, затвердженого Наказом ДПА України № 439 від 19.08.2003р.;
- спірний договір суперечить п.п. 10.1.1 п. 10.1 статті 10, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, оскільки податковий орган визначив суму заборгованості позивача перед платником податків як додаткове джерело погашення податкового боргу, не застосувавши перед цим заходи з продажу активів платника податків.
Відповідач 1 проти позову заперечує, просить суд відмовити у його задоволенні, оскільки спірний договір укладений відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ в порядку, передбаченому Порядком використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого Наказом ДПА України № 439 від 19.08.2003р., має публічно-правовий характер і не регулюється цивільним законодавством, на норми якого посилається позивач.
Відповідач 2 у наданому відзиві від 08.12.2006р. № 546/24-71 (вх. № 21875 від 11.12.2006р.) проти позову не заперечував, але при цьому зазначив, що станом на 31.01.2006р. відповідач 1 мав податковий борг в сумі 36 442, 18 грн. по податку на додану вартість, в зв’язку з чим відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ і Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого Наказом ДПА України № 439 від 19.08.2003р., відповідачем 2 прийнято рішення від 31.01.2006р. № 613/24-15 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, та укладено спірний договір № 1 від 31.01.2006р. і специфікацію до нього, про що позивач повідомлений листом № 923/24-1-51 від 09.02.2006р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
Між ЗАТ «Трикотажна фабрика «Елена»та ДПІ в м. Славутичі укладено договір № 1 від 31.01.2006р. переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків та Специфікацію до даного договору, згідно з якими податковий орган набув право на продаж права вимоги суми заборгованості позивача перед відповідачем 1 в розмірі 85 187, 08 грн. за договором поставки продукції № 38(3)03 УК від 30.03.2007р. та спрямування вирученої суми в рахунок погашення податкової заборгованості відповідача 1 перед бюджетом.
Про укладання даного договору та включення заборгованості позивача перед відповідачем 1 до додаткових джерел погашення податкового боргу ДПІ у м. Славутичі повідомив позивача листом № 923/24-1-51 від 09.02.2006р.
Підставою для укладання спірного договору відповідачі визначили п.7.4.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ та Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затверджений Наказом ДПА України № 439 від 19.08.2003р.
Згідно з вимогами п.п. 4.5, 4.9, 4.10, 4.11 зазначеного Порядку, переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом; така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до моменту її продажу, про що зазначається в договорі між платником податків і органом стягнення, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності; до моменту продажу такої дебіторської заборгованості податковим органом платежі продовжують надходити на рахунки платника податків, що має податковий борг; надходження за дебіторською заборгованістю на рахунок платника податків негайно спрямовуються в рахунок погашення податкового боргу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір є адміністративним договором, який виник у сфері податкових відносин, до яких відповідно до ч.2 статті 1 Цивільного кодексу України цивільне законодавство не застосовується, а тому посилання позивача в обґрунтування своїх доводів на невідповідність договору вимогам статті 516 Цивільного кодексу України є необґрунтованим.
Разом з тим позов, підлягає задоволенню, а спірний договір має бути скасований з інших зазначених позивачем підстав з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення.
Тобто, сума заборгованості інших осіб перед платником податків може бути використана як додаткове джерело погашення боргу лише в разі неможливості такого погашення за наслідками вжиття податковим органом інших заходів з продажу активів платника податків. Особливості здійснення такого продажу активів визначено приписами статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ та Порядком стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №538 від 15.04.2002р.
Відповідно до ч.1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Стверджуючи, що спірний договір укладений у відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, відповідачі не надали суду доказів того, що податковим органом вживались інші заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення і що такі заходи не привели до повного погашення суми податкового боргу.
Викладене вказує на безпідставність визначення в якості додаткового джерела погашення податкового боргу суми заборгованості позивача перед ЗАТ «Трикотажна фабрика «Елена»за Договором поставки продукції № 38(3)03 УК від 30.03.2007р. та невідповідність спірного договору вимогам п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, що є підставою для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до вимог ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються позивачеві з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір № 1 від 31.01.2006р. переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладений між Закритим акціонерним товариством «трикотажна фабрика «Елена»та Державною податковою інспекцією в місті Славутич Київської області.
Стягнути з Державого бджету України на користь Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»(Запорізька обл, м. Енергодар, код ЄДРПОУ 19355964) 3 гривні 40 копійок судового збору.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 2 лютого 2007р.