.
САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 206/1579/15-ц
Провадження № 2/206/583/15
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" квітня 2015 р.
08 квітня 2015 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого-судді Зайченко С.В., за участю секретаря Щербини Є.С., позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Колесникова М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Приватне підприємство "Агенція нерухомості "Євродом" про стягнення безпідставно набутих грошей,-
в с т а н о в и в:
29 липня 2014 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 27847 грн. (еквівалентно 2350 доларів США) та витрати на правову допомогу в розмірі 800 грн., посилаючись на те, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21.10.1998 року належала 1/5 частина квартири АДРЕСА_1. Співвласниками квартири були: її колишній чоловік ОСОБА_6, син ОСОБА_7, дочка ОСОБА_3 10.12.2013 року вона та її співвласники звернулися до ПП «Агенція нерухомості «Євродом» і склали договір № 12/10. Відповідно до умов цього договору вона повинна була отримати 12 000 доларів США (20 відсотків від вартості майбутнього продажу квартири АДРЕСА_1. 28 лютого 2014 року у нотаріальній конторі був складений договір купівлі-продажу квартири між нею, її співвласниками і ОСОБА_8, згідно якого квартира була продана за 60 000 доларів США. Після продажу квартири і оформлення договору гроші отримані від покупця рахувала юрист ПП «Агенція нерухомості «Євродом» і її донька ОСОБА_3 і в той же день гроші були передані агенції на зберігання і подальшого придбання 2-х окремих квартир для неї і її співвласників. Тоді ж 28.02.2014 року між ФОП Колесниковим М.О., директором ПП «Агенція нерухомості «Євродом» і нею був укладений договір №28/02 про надання послуг з пошуку їй квартири. Для оплати послуг агенції з пошуку їй житла вона з залишеної суми на зберігання в агенції отримала 1000 доларів США. 18 березня 2014 року їй подзвонила продавець квартири, яку вона мала намір купити для себе і повідомила, що в агенції їй сказали, що грошей на придбання квартири їй не вистачає. Вона звернулася до агенції, де їй пояснили, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 забрали гроші, купили собі 2-х кімнатну квартиру. В агенції залишилися гроші, які належали їй і ОСОБА_3, яка 19 березня забрала гроші і тому її грошей залишилося 7350 доларів США, а повинно було залишитися 9700 доларів США. В процесі оформлення договору купівлі-продажу квартири та договорів, нею з належних їй 12 000 доларів США лише було витрачено 2300 доларів США. Позивач вважає, що належні їй 27 847 грн.(еквівалент 2 350 доларів США) в агенції відповідачка ОСОБА_3 одержала незаконно, безпідставно набула гроші, які належали її ї зобов'язана повернути їх.
Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та зокрема пояснила, що 28 лютого 2014 року квартира була продана за 60 000 доларів США. Від даного продажу вона повинна була отримати 20%, тобто 12 000 доларів США. Після продажу квартири і нотаріального оформлення договору гроші отримані від покупця рахувала її донька ОСОБА_3 і в той же день гроші були передані агенції на зберігання і подальшого придбання 2-х окремих квартир для неї і її співвласників. 28 лютого 2014 року між нею і директором ПП «Агенція нерухомості «Євродом» був укладений договір про надання послуг з пошуку їй квартири. В березні 2014 року їй була знайдена квартира для купівлі, однак в агенції де зберігались гроші, їй повідомили, що не вистачає грошей для її купівлі, оскільки гроші які залишились і належали їй і відповідачу ОСОБА_3, остання забрала в більшому розмірі ніж їй призначалось, тому її грошей залишилось 7350 доларів США, а повинно було залишитися 9700 доларів США. Із належної їй суми від продажу квартири в розмірі 12000 доларів США нею було витрачено лише 2300 доларів США. Коли вона звернулася до відповідача, щоб остання добровільно повернула належні їй кошти, отримала відмову, оскільки доньці це заборонив робити чоловік. Залучати по справі в якості співвідповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 не бажає, оскільки вважає саме доньку ОСОБА_3 винною в безпідставному набуті її коштами, які належали їй від купівлі-продажу квартири. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала та зокрема пояснила, що вона, позивачка, її батько і брат були співвласниками квартири АДРЕСА_2. В 2014 році вони всі разом вирішили продати вищевказану квартиру і звернулися в агентство нерухомості. В лютому 2014 року квартира була продана, за яку саме суму вона не пам'ятає, оскільки продажем і грошима від продажу займався батько ОСОБА_6 Точна сума, яку повинна була отримати позивачка від продажу квартири їй невідома. Гроші від квартири батько ОСОБА_6 поклав в камеру агентства нерухомості на зберігання. Через деякий час вони з батьком забрали якусь суму грошей, точної суми вона не пам'ятає. Ці гроші були витрачені для придбання 2-х кімнатної квартири. Залишок грошей залишений на зберіганні в агентстві належав матері ОСОБА_2 Із тих грошей, що вона забрала з батьком в агентстві, останній купив квартиру, а залишок віддав їй. Вважає позов необґрунтованим, оскільки грошей належних позивачу вона не брала.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, та зокрема пояснив, що ніякий розрахунок за квартиру покупцем ОСОБА_8 в розмірі 60 000 доларів не проводився. Окрім того, ніякої домовленості письмової чи усної між співвласниками квартири з поділу суми отриманої від продажу не було. Його довіритель ніяких грошей які належали позивачу від продажу квартири не отримувала.
Представник третьої особи Колесников М.О. в судовому засіданні пояснив, що є директором ПП «Агенція нерухомості «Євродом». В грудні 2013 року між ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 і нашим агентством нерухомості був укладений договір №12/10 з надання послуг по продажу квартири АДРЕСА_3. 28 лютого 2014 року був укладений нотаріально оформлений договір купівлі-продажу квартири. Як йому було відомо зі слів учасників правочину квартира продана за 60 000 доларів США. В укладеному договорі №12/10 зазначено, що позивач отримує 20% в день укладення основного договору від ціни за яку продана квартира. Після продажу вищезазначеної квартири ОСОБА_6 поклав в камеру зберігання агентства 56 400 доларів США. 28 лютого 2014 року між нашим агентством та ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг з пошуку їй квартири, за що остання заплатила винагороду в розмірі 1000 доларів США. 14 березня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 забрали з камери зберігання агентства гроші в розмірі 49050 доларів США для придбання квартири. Грошові кошти в сумі 7350 доларів США, які залишились в агентстві 21 березня 2014 року забрала ОСОБА_3 з позивачем ОСОБА_2 Гроші, які знаходились на зберіганні в агенції міг забрати будь-який учасник правочину продажу квартири. Як саме та в якому розмірі між продавцями квартири були поділені кошти йому невідомо.
Суд заслухавши доводи сторін, третьої особи, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 грудня 2013 року між співвласниками квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ПП «Агенція нерухомості «Євродом» був укладений договір №12/10 про надання послуг з продажу вищезазначеного нерухомого майна.
Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що сторони договору досягли взаємної згоди щодо початкової вартості об'єкта - еквівалент 60 000 доларів США. Сторони вправі ініціювати перегляд ціни об'єкту.
Відповідно до п.6.1. договору з суми вказаної в п.2.3 даного договору ОСОБА_9 отримує 20 відсотків в день укладання основного договору. Виконавець зобов'язаний надати ОСОБА_9 допомогу з пошуку квартири для придбання. На решту коштів на ім'я ОСОБА_3 здійснюється придбання 2-х кімнатної квартири в м. Дніпропетровську.
28 лютого 2014 року між ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до п.4 цього договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинюється за 416 301,00 грн., які отримані продавцями від покупця під час оформлення цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру.
В даному договорі купівлі-продажу не зазначено в яких частках сума отримана від продажу квартири буде поділена між продавцями.
Відповідно до розписки від 28 лютого 2014 року ОСОБА_6 передав отримані від продажу квартири грошові кошти на зберігання ПП ОСОБА_10 співробітнику агентства нерухомості в розмірі 56 400 доларів США до придбання ним об'єкту нерухомості.
Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, що грошові кошти передав на зберігання агентству ОСОБА_6
14 березня 2014 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 забрали у ПП ОСОБА_10 гроші в розмірі 49 050 доларів США, а залишилось ще на зберіганні 7350 доларів США.
21 березня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали від ПП ОСОБА_10 суму передану на зберігання після продажу квартири за АДРЕСА_1
Як зазначив позивач в своїх показах та як було встановлено в судовому засіданні позивачка з належних їй грошей від продажу квартири на особисті потреби витратила 2300 доларів США.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери,інше майно,майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до ч 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч 1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Позивач, належну їй частину грошових коштів отриманих від правочину, які залишилися після понесених нею витрат, відразу не забрала, а залишила ОСОБА_6, щоб останній передав їх на зберігання в агентство нерухомості.
Встановити точну суму грошей , які належали позивачу після продажу квартири, з урахуванням понесених нею витрат та переданих нею ОСОБА_6 для покладення на зберігання, не можливо, оскільки відповідно до ч 2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: - набуття або збереження майна; - набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); - відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Якихось договорів (письмових чи усних) про надання чи збереження грошових коштів, що належать ОСОБА_2 від продажу квартири між сторонами не укладалось, а тому позовні вимоги є не підтвердженими належними та допустимим доказами в розумінні ст. 57-60 ЦПК України.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку норма статті 1212 ЦК України застосована бути не може, оскільки відповідачка фактично ніяких грошей належних позивачу безпідставно не набула і не зберігала їх у себе.
Аналізуючи приведені вище норми права, та розглядаючи і вирішуючи спір на засадах змагальності та диспозитивності відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України, та оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у заявлений позивачем спосіб.
Керуючись ст.ст. 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Приватне підприємство "Агенція нерухомості "Євродом" про стягнення безпідставно набутих грошей в сумі 27 847 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок сім) грн. (еквівалентно 2350 доларів США) - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.В. Зайченко