ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.06 Справа № 15/22пд.
Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом
Приватного підприємства "Домвас Алчевськ", м. Алчевськ Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства "Луганськобленерго", м. Луганськ
про визнання договору міни векселя недійсним
За участю представників сторін:
від позивача - Зимицький Є.А., юрисконсульт, довіреність № 32 від 21.06.06р.;
від відповідача - Просвіров В.Ф., ведучий юрисконсульт, довіреність № 65 від 24.11.05р.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору міни векселя від 26.03.02. з наслідками повернення сторін у початковий стан, зобов’язавши сторін повернути один одному векселі, отримані за спірною угодою.
Позовна вимога обґрунтовується позивачем тим, що з його боку договір підписано не уповноваженою особою, а саме –генеральним директором (засновником) Зеленим О.А., тоді як керівником підприємства був директор Рижков М.М.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача на позов заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву № 521 від 15.06.06р. та доповненні до відзиву від 05.07.2006р. №607.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Між Приватним малим підприємством «Домвас», правонаступником якого є підприємство позивача та Відкритим акціонерним товариством «Луганськобленерго» 26.03.2002р. укладено договір міни векселя.
Договір виконано сторонами, про що складено акти приймання-передачі векселів від 26.03.2002р. та що підтверджується представниками сторін.
З боку ПМП «Домвас»договір підписано генеральним директором підприємства Зеленим О.А., який на час укладення договору був засновником підприємства, що підтверджується змінами та доповненнями до статуту зареєстрованими управлінням економіки та ринкових відносин 03.11.1998р.
Рішенням засновника №1 від 05.11.1998р. Зелений О.А. призначив на посаду директора підприємства Рижкова М.М.
Згідно п. 2.4. статуту Приватного малого підприємства «Домвас»(в редакції чинній на день укладення оскаржуваного договору –далі статут) засновник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо, являючись водночас директором підприємства.
Відповідно до п. 2.5. статуту засновник –директор підприємства вирішує самостійно всі питання діяльності підприємства. Засновник –директор підприємства без довіреності діє від імені підприємства; представляє його інтереси на всіх підприємствах; розпоряджається майном підприємства; укладає договори, в тому числі трудові; видає довіреності; дає розпорядження обов’язкові для виконання всіма працівниками підприємства; затверджує локальні акти підприємства; вирішує інші питання діяльності підприємства.
Згідно п. 2.6. статуту засновник вправі здійснювати свої права по управлінню підприємством через директора підприємства, що приймається на посаду відповідно до контракту. В таких випадках права, обов’язки і відповідальність директора підприємства визначаються контрактом.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004р. згідно ч.1 Прикінцевих та перехідних положень.
Загальною підставою визнання угоди недійсною є невідповідність її вимогам законів та інших нормативно-правових актів. Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Таким чином, при розгляді даного спору слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР, який діяв в період укладення оскаржуваної угоди.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
В обґрунтування позову покладені доводи про те, що оскаржуваний договір було підписано засновником (власником) підприємства, який не мав достатніх знань в області вексельного законодавства, тобто укладено угоду на невигідних умовах.
Статутом підприємства як локальним актом підприємства закріплена норма, за якою засновник є водночас директором підприємства. При цьому, видання окремого наказу про призначення засновником себе на посаду першого керівника підприємства не вимагається, оскільки таке рішення вже міститься в статуті.
Засновник, відповідно до п. 2.5 статуту підприємства вирішує самостійно всі питання діяльності підприємства та у тому числі укладає договори.
Також засновник має право, виходячи з положень п. 2.6. статуту, вправі здійснювати свої права з управління підприємством через директора, визначивши при цьому певні права та обов’язки, які від доручає директору в контракті.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів укладення з Рижковим М.М. контракту в цілому та передачу йому за контрактом права підписання будь-яких договорів зокрема.
За будь-яких обставин навіть укладення контракту не позбавляє засновника (власника підприємства), який водночас є директором (першим керівником) підприємства вирішувати особисто всі питання діяльності підприємства та зокрема підписувати угоди.
Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу УРСР, на яку посилається позивач, угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Доводи позивача про те, що оскаржуваний договір не схвалювався ним оцінюються судом критично.
В приватному підприємстві особою, яка має право на схвалення укладених підприємством угод є засновник (власник), який є «вищим органом управління»на підприємстві такої організаційно-правової форми.
У даному ж випадку ягода укладена засновником, автоматично вважається схваленою підприємством.
Розцінювання ж новим засновником підприємства угоди міни векселів невигідною для підприємства та у зв’язку з іншими проблемами, пов’язаними з наслідками виконання угоди, оцінюється судом критично та не може бути підставами визнання угоди недійсною.
Позивач не довів суду належними засобами доказування, що оскаржуваний договір підписано не уповноваженою особою.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача.
Згідно ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписане 14.07.2006р.
Суддя | Є.Ю.Пономаренко |