Справа № 761/5126/15-ц

Провадження №2/761/3617/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 квітня 2015 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Савенко О.І.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про розірвання договору підряду №СG 102L від 29.05.2014, укладеного між нею та ФОП ОСОБА_2 з організації роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій вартістю виробів 4370,00грн. Одночасно позивач просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №2008790087 від 29.05.2014, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем, заяву №04/01/01/НОМЕР_1 від 29.05.2014 на приєднання до договору добровільного страхування життя № ОТП від 12.05.2014 та договір добровільного страхування держателя кредитної картки НОМЕР_2 від 29.05.2014. А, також, у позовній заяві поставлено питання про стягнення з відповідачів солідарно 600,00грн. за надання юридичної допомоги та судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 18.02.2015 у справі №761/3897/15-ц (провадження №2/761/3368/2015), на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України, позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2, ПАТ «ОТП Банк» про розірвання договору підряду, визнання недійсним кредитного договору, заборону вчиняти певні дії було роз'єднано та виділено в окреме провадження позов ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсними: кредитного договору про надання споживчого кредиту №2008790087 від 29.05.2004; заяви №04/01/01/НОМЕР_1 від 29.05.2014 на приєднання до договору добровільного страхування життя № ОТП 1 від 12.05.2014; та договору добровільного страхування держателя кредитної картки НОМЕР_2 від 29.05.2014 та стягнення судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 29.05.2015 біля будинку, де проживає позивач, до неї підійшов раніше незнайомий чоловік, який запропонував облаштувати квартиру метало пластиковими вікнами за привабливими цінами. Разом з тим, оскільки всієї суми в неї не було, то цей чоловік запропонував скористатися послугами споживчого кредиту. Після проведення відповідних замірів у квартирі позивача, вони разом з цим чоловіком поїхали в офіс фірми, де також перебував працівник ПАТ «ОТП Банк», з яким укладено оспорюваний кредитний договір. Разом з тим, оскільки текст договору складений занадто дрібним шрифтом, а позивач має високий ступінь короткозорості, достеменно з умовами договору вона ознайомилася лише вдома, та зрозуміла, що остаточна вартість вікон буде майже вдвічі більшою за рахунок сплаченого кредиту. Вказані обставини обурили позивача, і вона наступного ж дня звернулася до банківської установи для з'ясування всіх питань. Однак, в добровільному порядку банк відмовився розривати договір з посиланням на те, що на рахунок виконавця (ФОП ОСОБА_2) вже перераховано передоплату в розмірі 1000,00 грн. В подальшому, позивач зверталася до правоохоронних органів із заявами про те, що її ошукали, а також вирішила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Пояснила, що на даний час виконавець ФОП ОСОБА_2 підрядних робіт не виконав, однак від працівників банку надходять повідомлення телефоном про необхідність сплачувати кредитні кошти. Таким чином, оскільки, послуг за договором №СG 102L від 29.05.2014 не отримано, тому вважає, що вона не повинна сплачувати банку суму обумовлену оспорюваним договором, отже, просить визнати кредитний договір недійсним.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, заперечень проти позову не надав.

У відповідності до вимог ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечувала позивач.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 29.05.2014 між ОСОБА_1 (далі-позивач/позичальник) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі-відповідач/банк) було укладено договір про надання споживчого кредиту №2008790087, разом із договором добровільного страхування держателя кредитної картки №06/08/НОМЕР_1 від 29.05.2014 та заявою №04/01/01/НОМЕР_1 від 29.05.2014 на приєднання до договору добровільного страхування життя №ОТП 1 від 12.05.2014 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого позичальник отримала від банку кредит в сумі 4403,92грн., який складається з наступних сум: 13183,03грн. - сума на придбання товару/послуг; 1145,89грн. - сума на придбання послуг зі страхування; 75,00грн - сума на сплату послуг за надання виписок в електронному вигляді; зі сплатою 0,01% річних на строк 24 місяці (далі-кредитний договір) (а.с.6-11).

З пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що кредит надавався для оплати виконаних робіт за договором №СG 102L від 29.05.2014, укладеним між нею та ФОП ОСОБА_2, відповідно до умов якого останній зобов'язався виготовити та передати їй у власність ПВХ конструкції протягом 30 робочих днів з моменту укладення цього договору (а.с.4-5). Проте, позивач стверджувала, що ніяких послуг за цим договором вона досі не отримала. При цьому, зазначила, що, оскільки, між нею та ФОП ОСОБА_2 спір не був вирішений шляхом переговорів і, по теперішній час, роботи, обумовлені цим договором не виконані, ПВХ конструкції для обладнання вікна та балконної двері не виготовлені та їй не поставлені, у зв'язку з чим, ніяких матеріальних обов'язків вона перед ФОП ОСОБА_2 не має. Поряд з цим, зауважила, що за невиконану роботу ФОП ОСОБА_2 отримав 4270,00грн., а, тому, вона не повинна сплачувати цю суму банку, з урахуванням суми страхування її життя, яка передбачена кредитним договором та загальну суму за кредитом за не виконаний договір №СG 102L від 29.05.2014 у розмірі 6254,06грн.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.п.4.6.,4.8. кредитного договору позичальник підтвердила, що вона попередньо ознайомлена з усією вичерпною інформацією про умови надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, графіку платежів з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту та іншими питаннями.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з умов кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та отримали те, на що вони розрахували при укладенні договору, а отже, суд приходить до висновку, що позивач була обізнана про усі умови кредитування, що підтверджується наявністю підпису позивача на кредитному договорі.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом з тими, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а позовні вимоги щодо визнання кредитного договору недійсними не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 54-60, 74, 79, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 224-228, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя