КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 910/29714/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Рибай Л.В. - директор

від відповідача: Гаркавенко С.В. - дов. від 01.12.2014 року № 01/2014/12/01-1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційна контора „Житлоексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року

у справі № 910/29714/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційна контора „Житлоексплуатація" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства „Київененрго" (м. Київ)

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційна контора „Житлоексплуатація" з позовом до Публічного акціонерного товариства „Київененрго" про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 22.09.2006 року № 1541431 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 151 859 грн. 78 коп.

Рішенням від 12.02.2015 року господарський суд міста Києва в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Житлово-експлуатаційна контора „Житлоексплуатація" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року по справі № 910/29714/14 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року апеляційна скарга ТОВ „Житлово-експлуатаційна контора „Житлоексплуатація" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/29714/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 08.04.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

22.09.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційна контора „Житлоексплуатація" (споживач) та Акціонерна енергетична компанія „Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго" (яке на даний час переіменоване в Публічне акціонерне товариство „Київенерго", постачальник) уклали договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541431, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеного в додатку № 1.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 2.3.5 договору від 22.09.2006 року № 1541431 споживач зобов'язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне надходження щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

П. 2.1 договору від 22.09.2006 року № 1541431 визначено, що сторони при виконанні його умов, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, зобов'язані керуватись тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.4 договору від 22.09.2006 року № 1541431 постачальник зобов'язався сповіщати споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування.

П. 2.5.1 договору від 22.09.2006 року № 1541431 передбачено право споживача вимагати від постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами договору.

П. 3.1 договору від 22.09.2006 року № 1541431 передбачено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання умов цього Договору, невірність застосування тарифів і достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію, надання стороні недостовірних даних, які впливають на розрахунки.

Крім того додатком № 2 до договору від 22.09.2006 року № 1541431 передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами встановленими споживачу Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими Розпорядженнями КМДА. Також сторони погодили, що з моменту початку дії Договору, а саме з 22.09.2006 року застосовується тариф, що встановлений Розпорядженням КМДА від 10.12.2004 року № 2249, а саме 54 грн. 42 коп. за Гкал. (з ПДВ).

Управлінням цінової політики КМДА були затверджені нові тарифи на 2010 рік, а саме Розпорядженнями КМДА № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392. При цьому чинність цих Розпоряджень КМДА стосовно встановлення тарифів на теплову енергію неодноразово була предметом розгляду в адміністративних судах.

Так ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 року та залишено в силі постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010 року. Відповідно постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року позов задоволений, дії Київського міського голови визнані неправомірними; розпорядження № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392 визнані незаконними та не чинними з моменту прийняття, в зв'язку з тим, що оскаржувані розпорядження прийняті Київським міським головою із порушенням принципу розподілу владних повноважень, оскільки вони прийняті, як нормативні акти місцевої державної адміністрації і підлягають обов'язковій реєстрації у органах юстиції, відповідно до п. 1 Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року № 493/92.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 року була оскаржена до Верховного Суду України, постановою Верховного Суду України від 08.12.2014 року ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 року була залишена без змін.

В зв'язку з вищевикладеним тарифи, що встановлені Розпорядженнями № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392 є не чинними, а розрахунки по тарифам, що були встановлені даними Розпорядженнями - незаконними, в зв'язку з чим за період дії даних Розпоряджень КМДА (01.01.2010 року - 31.12.2010 року) повинен бути проведений відповідачем перерахунок за поставлену теплову енергію, на підставі чинних тарифів.

В зв'язку з тим, що вказаними судовими рішеннями (в формі ухвал та постанов) скасовано Розпорядження № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392 та вказано на необхідність державної реєстрації Розпоряджень КМДА, якими встановлювались тарифи на теплову енергію, розрахунки за теплову енергію між сторонами повинні проводитись згідно останнього Розпорядження КМДА, що пройшло державну реєстрацію, а саме згідно Розпорядження КМДА „Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" від 20.06.2002 року № 1245, що зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 року за № 46/429.

Факт поставки теплової енергії саме в тих об'ємах, що зазначені в перерахунку підтверджується табуляграмами та розрахунковими документами, що передбачені додатком 2 до договору від 22.09.2006 року № 1541431.

Розпорядженням КМДА „Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" від 20.06.2002 року № 1245 встановлено наступні тарифи на теплову енергію: 65 грн. 30 коп. за Гкал. з ПДВ (54 грн. 42 коп. за Гкал, без ПДВ). Отже враховуючи даний тариф, позивач надав контррозрахунок вартості теплової енергії з врахуванням скасованих тарифів.

За розрахунками позивача за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року йому мало бути нараховано 158 686 грн. 59 коп. згідно Розпорядження КМДА від 20.06.2002 року № 1245 (65 грн. 30 коп. за Гкал. з ПДВ (54 грн. 42 коп. за Гкал, без ПДВ)), в той час як відповідач нарахував йому 310 546 грн. 37 коп. за поставлену теплову енергію згідно нечинних тарифів.

Втім розпорядження КМДА від 20.06.2002 року № 1245 було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 року № 578 (зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 року за № 12/778), а замість нього нового розпорядження прийнято не було.

За приписом ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005 року № 2633-IV тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У своїй роботі ПАТ „Київенерго" керується чинним законодавством, Статутом, нормативними документами Міністерства палива та енергетики України та розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА).

Згідно п. 2.1 договору від 22.09.2006 року № 1541431 при виконанні умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Ч. 2 ст. 140 Конституції України та ч. 2 ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами про міста Київ і Севастополь.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно ст. 10 Закону України „Про столицю України - місто герой Київ" від 15.01.1999 року № 401-XIV Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Згідно з п. 2 Перехідних положень Закону України „Про столицю України - місто герой Київ" міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Отже, виходячи із змісту ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий орган створюється Київською міською радою.

Рішенням Київської міської ради „Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності" від 20.06.2002 року № 28/28 було утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до п. 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України „Про столицю України - місто герой Київ" паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви „Київська міська державна адміністрація".

Специфікою виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження, порядок діяльності.

Розглядаючи конституційність цього положення Конституційний суд України своїм рішенням від 25.12.2003 року № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення ст. 10 Закону України „Про столицю України - місто герой Київ", де зазначив: Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Згідно п. 7 ст. 18 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року № 586-XIV місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає та встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх одержанням. Відповідно до ст. 41 даного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Крім того, Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.02.2011 року у справі № 2а-57/09 зазначає, що колегія суддів прийшла до висновку, що нормативно-правові акти КМДА (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації не підлягають, а тому відсутність реєстрації оскаржуваних нормативно-правових актів в органах міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень не чинними.

П. 1 Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційна контора „Житлоексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/29714/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/29714/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/29714/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім