УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № 9104/117947/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш» в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 7743,72 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року позов задоволено, вирішено стягнути з відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість в сумі 7743,72 грн. (сім тисяч сімсот сорок три гривні 72 коп.)

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відкрите акціонерне товариство «Автоливмаш» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Кредитор, в даному випадку позивач, добровільно відмовляється від заміни боржника, відповідач даний спір мав на увазі вирішити подаючи клопотання.

Для заміни боржника іншою особою (особами) - наявні правові підстави - договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ«Автоливмаш» при викупі в процесі відновлення платоспроможності боржника, зареєстрованого 23.07.04р. приватним нотаріусом Басай Р.М. № 1751, в п. 1.6 якого зазначено, що покупці є правонаступниками майнових прав і зобов'язань цілісного майнового комплексу. При цьому в п. 1.6 договору зобов'язання перед кредиторами, в тому числі перед позивачем, не обмежені строком до дати укладення договору, а мають універсальний в часі характер, тобто воно (зобов'язання) поширюється і на відносини з кредиторами на період після 24.07.04 р.

Апелянт вважає, виходячи з п.1.6 договору слід було в постанові застосувати ст. ст. 541, 543 ЦК України стосовно боржників перед Пенсійним фондом принцип солідарності. Адже власники цілісного майнового комплексу по договору згідно п. 1.6 несуть обов'язок перед кредиторами. Неодноразові звернення ВАТ«Автоливмаш» до позивача щодо обґрунтованого залучення покупців по договору в якості страхувальників по предмету цього спору залишились без відповіді.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Автоливмаш» 05.04.2000 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Фізичним особам, які відпрацювали відповідний стаж роботи у ВАТ «Автоливмаш» із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку, призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах по списку № 1 і № 2 відповідно до пунктів «а», «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розглядаючи спір суд першої інстанції суд вірно зазначив, що згідно вимог п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст.1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом 1, 2, 3 та 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 Прикінцевих положень даного Закону виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Також суд вірно зазначив, що відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень коментованого вище Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 6.4 даної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Згідно пункту 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що працівникам, які досягли відповідного віку та отримали право на пільгову пенсію за відпрацьований у відповідача стаж призначено пенсію на пільгових умовах у відповідності до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплата та доставка якої здійснена позивачем по списку № 1 в сумі 931,46 грн., (за період з 01.10.2011 року по 01.12.2011 року) та по списку № 2 - 6812,26 грн. (за період з 01.10.2011 року по 01.12.2011 року). Відповідачем на час звернення до суду, не відшкодувало позивачу здійснені витрати.

Також суд з'ясував, що позивач на адресу відповідача надсилав розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 460/04 від 14.07.2011 року (список № 1 та № 2, починаючи з 01.07.2011 року), за № 460/04 від 14.07.2011 року (список № 1 та № 2, сума боргу станом на 25.07.2011 року), які отримані відповідачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно вказаних розрахунків і повідомлень відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, здійснених за період з 01.10.2011 року по 01.12.2011 року по списку № 1 в сумі 931,46 грн. та по списку № 2 - 6812,26 грн. Відповідачем у передбачені строки не проведено в повному обсязі відшкодування сум понесених позивачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що посилання відповідача про відсутність у ВАТ «Автоливмаш» обов'язку щодо сплати страхових внесків, у зв'язку із продажем товариства та переходу майнових прав та обов'язків до покупців-правонаступників не заслуговують на увагу, оскільки відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь. ВАТ «Автоливмаш» не знятий з обліку як платник страхових внесків до Пенсійного фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Автоливмаш» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року по справі № 2а-913/12/0970- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 03.04.2015 року