справа № 179/295/15-ц

провадження № 2/179/218/15

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 р. Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді Новік Д.І.

за участю: секретаря судового засідання - Нестер М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, посилаючись на те, що 01 січня 2013 року відповідачка взяла у нього в позику терміном на шість місяців до 01 липня 2013 року грошову суму у розмірі 1000 Євро, що підтверджується розпискою власноручно написаною відповідачкою 01 січня 2013 року. В обумовлений термін відповідачка грошові кошти не повернула. Тому позивач просить стягнути з відповідачки на її користь суму основного боргу у розмірі 1000 Євро, що станом на 19 лютого 2015 року, тобто його звернення до суду з позовом 20 лютого 2015 року за офіційним курсом становить 31 150 гривень, а також просить стягнути на його корись судовий збір сплачений при подачі позовної заяви.

Позивач в судове засідання не з'явився, до суду від нього надійшла заява (а.с. 21), згідно якої просить справу розглянути в його відсутність, підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, при цьому не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи (а.с. 17, 19, 20) в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, а також відповідно до ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 січня 2013 року відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5) взяла у позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3-4) в позику на строк шість місяців до 01 липня 2013 року грошову суму у розмірі 1000 Євро, що підтверджується розпискою власноручно написаною відповідачкою 01 січня 2013 року (а.с. 6).

В обумовлений термін відповідачка грошові кошти не повернула.

Тому позивач просить стягнути з відповідачки на його користь суму основного боргу у розмірі 1000 Євро, що станом на 19 лютого 2015 року, тобто звернення позивача до суду з позовом 20 лютого 2015 року за офіційним курсом становить 31 150 гривень (а.с. 7), а також просить стягнути на його корись судовий збір сплачений при подачі позовної заяви (а.с. 1, 2).

До теперішнього часу відповідачка своїх зобов'язань не виконала, грошові кошти позивачу не повернула. Причини невиконання таких зобов'язань правового значення для справи не мають.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На підставі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, при цьому особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, а також правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, при цьому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Таким чином, написана відповідачкою ОСОБА_2 розписка від 01 січня 2013 року свідчить про отримання нею грошових коштів в сумі 1000 Євро, які вона зобов'язувалась повернути в строк до 01 липня 2013 року, є добровільним правочином укладеним між сторонами, направленим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено факт не виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань, тому існують всі правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача суми боргу з-за договором позики від 01 січня 2013 року в розмірі 31150 гривень.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі докази по справі, суд доходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а саме необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача суму основного боргу в розмірі 31 150 гривень 00 копійок.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

Згідно ст. 88 ЦПК України із відповідачки підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір, відповідно до задоволеної суми позовних вимог, в розмірі 311 гривень 50 копійок.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 533, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 57-66, 88, 208-210, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 ІНН НОМЕР_2, суму боргу за договором позики від 01 січня 2013 року в розмірі 31 150 гривень 00 копійок, а також сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 311 гривень 50 копійок, а всього 31 461 гривню 50 копійок (тридцять одну тисячу чотириста шістдесят одну гривню п'ятдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий суддя Новік Д.І.