ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 року Справа № 912/3404/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

Представники сторін:

від позивача: Бабій В.В., представник, довіреність №242 від 15.09.2014 року;

від відповідача: Феоктістов О.В., представник, довіреність №821-10 від 29.07.2014 року

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", м. Карлівка на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2015 року у справі №912/3404/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", м. Карлівка Полтавської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

про визнання припиненим зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2015 року у справі №912/3404/14 (колегія суддів: головуючий суддя Поліщук Г.Б., судді: Змеул О.А. Шевчук О.Б.) в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове рішення, яким визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" щодо сплати на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" 60 300 139,70 гривень збитків (вартість насіння соняшника у кількості 12 458,861 тонн, переданого на зберігання відповідно до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 05.09.2011 року №116).

Апелянт вважає, що рішення від 23.01.2015 року прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, є недоведеними; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи; судом допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що прощення боргу за наказом господарського суду може здійснюватися на підставі відповідного вчиненого правочину, який не обов'язково повинен бути викладений у формі мирової угоди та не підлягає затвердженню судом.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішенням господарського суду від 20.08.2013 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про стягнення 60 300 139, 70 грн.. На виконання зазначеного рішення видано наказ від 18.09.2013 року.

Враховуючи обставини справи вважаю, що рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2015 року є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року у справі №912/3404/14 прийнято та призначено апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Крутовських В.І., судді: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є..

У судових засіданнях 03.03.2015 року та 24.03.2015 року оголошувались перерви.

06.04.2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про забезпечення проведення судового засідання у справі №912/3404/14, що призначене на 09.04.2015 року на 14 год. 20 хв., у режимі відеоконференції у приміщенні Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про проведення судового засідання у справі №912/3404/14 в режимі відеоконференції відмовлено.

09.04.2015 року на адресу суду надійшло клопотання від Позивача про подання доказів.

У судовому засіданні 09.04.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 року у справі №912/1141/13 частково задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Креатив" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" 60 300 139,70грн. збитків, а також 68 820,00 грн. судового збору.

У вищезазначеному рішенні, вказана сума збитків є вартістю насіння соняшника, яке Приватним акціонерним товариством "Креатив" передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" на підставі Договору складського зберігання від 05.09.2011 року №116.

Вказане рішення суду набрало законної сили, 18.09.2013 року на його виконання видано відповідний наказ.

20.11.2013 року Приватним акціонерним товариством "Креатив" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Докучаєвські чорноземи" укладено Мирову угоду, за умовами якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" у строк до 23.11.2013 року зобов'язалось сплатити на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" частину боргу у сумі 48 992 777,275 грн. відповідно до рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 року по справі №912/1141/13 (пункти 3.1, 4.1 Мирової угоди).

У відповідності до пункту 4.2 Мирової угоди за умови виконання пункту 4.1 угоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" Приватного акціонерного товариства "Креатив" у строк до 23.11.2013 року зобов'язане повернути складські квитанції на зерно. В момент передачі оригіналів складських документів сторони укладають Додаткову угоду про припинення Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №116 від 05.09.2011 року (пункт 4.3 Мирової угоди).

Пунктом 4.4 Мирової угоди, сторони погодили, що з моменту виконання Відповідачем пункту 4.1 угоди, зобов'язання Відповідача по сплаті інших, ніж передбачені даною угодою платежів, припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) Позивачем Відповідача відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України.

23.11.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Мирової угоди від 20.11.2013 року. Вказаною Додатковою угодою змінено строк виконання умов, визначених пунктами 4.1 та 4.2 Мирової угоди, змінивши дату з "23.11.2013" на "28.11.2013" та викладено у новій редакції пункт Мирової угоди, що визначає дату набрання чинності Мирової угоди та строк її дії.

Після підписання сторонами Мирової угоди Позивачем на рахунок Відповідача перераховано 48 992 777,28 грн., підтверджується платіжними дорученнями №3556, №3569, №3672 від 22.11.2013 року (т. 1 а.с. 17-19).

В матеріалах справи наявна копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2014 року з виконання наказу господарського суду Кіровоградської області, виданого 18.09.2013 року у справі №912/1141/13.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у главі 50 Цивільного кодексу України. До них відносяться виконання, передання відступного, зарахування, новація, неможливість виконання, поєднання боржника та кредитора в одній особі та ін..

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є припинення правовідношення.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що способами захисту прав суб'єктів господарювання є установлення, зміна і припинення господарських правовідносин. Припинення правовідношення застосовується, як правило, у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання виконавчого документа або іншого документа таким, що не підлягає виконанню, тощо.

За Договором складського зберігання сільськогосподарської продукції від 05.09.2011 року №116 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" зобов'язалось прийняти на зберігання продукцію, забезпечити кількісне і якісне зберігання продукції та здійснити її відпуск Приватному акціонерному товариству "Креатив".

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності (стаття 936 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 року у справі №912/1141/13 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" не довело фактичну наявність на зерновому складі насіння соняшника, що належить Приватному акціонерному товариству "Креатив" у кількості 12 458,861 тонн. З урахуванням даної обставини господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Креатив" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" вартості непереданого із зберігання насіння соняшника у сумі 60 300 139,70 грн..

На думку Скаржника прощення боргу не допускається, якщо це порушує права третіх осіб. Інших обмежень для вчинення кредитором правочину щодо прощення боргу законодавство України не передбачає.

Вказане формулювання підтверджує, що прощення боргу за зобов'язанням, щодо якого господарським судом прийнято рішення, може здійснюватися не тільки шляхом укладення мирової угоди між боржником і стягувачем, а й внаслідок вчинення кредитором одностороннього правочину з прощенням боргу або укладення кредитором з боржником цивільно-правової угоди про прощення боргу.

На підставі укладеного між сторонами цивільно-правового договору заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" перед Приватним акціонерним товариством "Креатив" відсутня.

Угода від 20.11.2013 року про прощення боргу не порушує прав будь-яких третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, умови угоди про прощення боргу набрали сили та зобов'язання між сторонами припинилися у повному обсязі.

Відповідач вказує, що одночасно з судовим розглядом справи між сторонами проводились переговори щодо укладення Мирової угоди з метою врегулювання спору щодо відшкодування збитків у зв'язку з неповерненням зі зберігання насіння соняшника за Договором складського зберігання сільськогосподарської продукції від 05.09.2011 року №116. Але зазначені переговори не були завершені сторонами, оскільки сторони не дійшли остаточної згоди щодо матеріальних та процесуальних аспектів врегулювання спору.

Підписання сторонами зазначеної Мирової угоди стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" до суду з позовною заявою про визнання зобов'язання припиненим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" зі сплати на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" 60 300 139,70 грн. збитків, що є вартістю насіння соняшника у кількості 12 458,861 тонн, переданого на зберігання відповідно до Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 05.09.2011 року №116, виникло саме на підставі рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 року у справі №912/1141/13, з моменту набрання вказаним рішенням законної сили.

З моменту видачі виконавчого документа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" є боржником, а Приватне акціонерне товариство "Креатив" - стягувачем в межах виконавчого провадження не на підставі Договору, а на підставі виконавчого документа.

Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Порядок їх виконання визначено Законом України "Про виконавче провадження" (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом спору у даній справі є визнання припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" з виконання рішення господарського суду у справі №912/1141/13.

Належним способом захисту прав є визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в межах справи №912/1141/13.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" скористалось правом на подання такої заяви.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2014 року у справі №912/1141/13 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю залишено без задоволення.

Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року та Вищого господарського суду України від 06.06.2014 року вказану ухвалу залишено без змін.

Господарським судом Кіровоградської області під час розгляду вказаної заяви було враховано, що частиною 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода, укладена сторонами в процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Частина 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Заява про затвердження Мирової угоди розглядається у судовому засіданні за правилами частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково у справі №912/1141/13, ні сама Мирова угода, ні Додаткова угода від 23.11.2013 року №1 до неї у порядку, визначеному статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом не затверджена.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 06.06.2014 року у справі №912/1141/13 погодилась з висновками судів про те, "... що особливість Мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом. У випадку відсутності ухвали господарського суду про затвердження Мирової угоди відсутні підстави для аналізу її положень.

За таких обставин, незатверджена судом Мирова угода не може спричинити легітимних юридичних наслідків та не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, правовідносини з виконання рішення суду, а відповідно і судового наказу, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" та Господарським процесуальним кодексом України, а зазначена заявником угода вчинена поза межами визначених цими нормами процедур, тому не може бути підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню...".

З вищезазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність пред'явленого позову встановленим законодавством способам захисту цивільних прав, та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів та вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", м. Карлівка на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2015 року у справі №912/3404/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2015 року у справі №912/3404/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.04.2015 року.

Головуючий суддя В.І. Крутовських

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко